Рішення № 139888967, 21.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/2614/26

(2/199/6549/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

21.09.2026 року

м. Дніпро

справа №202/2614/26

провадження № 2/199/6549/26

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК»

відповідач ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 14.09.2021 між сторонами було укладено договір №3238407016-462317 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 3200,00 грн., зобов`язавшись його повернути в порядку та на умовах, визначених договором, однак свої договірні зобов`язання не виконала, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем кредитна заборгованість, яка станом на дату звернення до суду, становить 10 816.00 грн., з яких: 3200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7616,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3238407016-462317 від 14.09.2021 у розмірі 10 816.00 грн., з яких: 3200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7616,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 24.04.2026 року цивільна справа за позовом ТОВ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 була передана за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Також, цією ухвалою суду з Акціонерного банку «Універсал Банк» (місце знаходження: 04080, м.Київ, вул..Оленівська, буд.23) витребувано інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім.»я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); - інформація про рух коштів (виписка) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 1.09.2021 по 15.09.2021 включно

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі ч. 8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 14.09.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір №3238407016-462317 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 3200,00 грн., строком на 20 днів (лояльний період), зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договосконтна ставка становить 2% на добу за початковий строк кредитування, базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування креитом..

Згідно п. 3.3 Кредитного договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здайснюватиметься згідно графіка платежів, який є Додатком до цього Договору.

Умовами договору (п.п.3.5-3.7 договору) передбачена автопролонгація строку кредитування на 90 днів у випадку неповернення кредиту у первісно визначений строку (лояльний період).

Відповідно до п. 4 Графіку розрахунків, у разі користування кредитом понад строк, вказаний в п.1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому Договором.

ТОВ «КОШЕЛЬОК» свої зобов`язання за кредитним договором № 3238407016-462317 від 14.09.2021 виконало в повному обсязі, що підтверджується повідомленням АТ «Універсал Банк».

Із матеріалів цивільної справи слідує, що позичальник, на відміну від кредитодавця, не виконав належним чином свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого у позичальника перед кредитодавцем за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 01.01.2022 (останній день строку кредитування, враховуючи автопролонгацію строку кредитування на 90 днів) становить в загальному розмірі ру. ду розмірі 10 816.00 грн., з яких: 3200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7616,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за договором № 3238407016-462317 від 14.09.2021.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, підписанням кредитного договору №3238407016-462317 від 14.09.2021 без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма умовами такого договору, а тому суд вважає, що з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №3238407016-462317 від 14.09.2021.

Будь-яких належних доказів щодо належного виконання відповідачем умов кредитного договору останній до суду не надав.

Утім, суд звертає увагу, що як вбачається, з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №3238407016-462317 від 14.09.2021, позивачем були нараховані відсотки за продовжений строк користування позикою (за період з 04.10.2021 по 01.01.2022) за процентною ставкою 2,2% на день, тоді як з паспорту споживчого кредиту та самого кредитного договору, вбачається, що базовою процентною ставкою є 2,00% на день, у зв`язку з чим, суд вважає за потрібне зменшити розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом до 7040,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №3238407016-462317 від 14.09.2021 в розмірі 10240 грн., з яких: 3200,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7040,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У зв`язку з вищевикладеним, за встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п.1 ч.3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025; акт №1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги 3238407016.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання ТОВ «КОШЕЛЬОК» послуг адвоката щодо надання правничої допомоги в цій справі.

Водночас, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач за розгляд справи у розмірі 10 000,00 грн., є завищеною та не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, а тому підлягає зменшенню до 4 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Крім того, відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 2 520,61 грн. (2 662,40 грн. х 10240,00 грн. : 10816,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3238407016-462317 від 14.09.2021 в розмірі 10240 (десять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту 3200,00 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками 7040,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 520,61 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08135.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .

Суддя О.Б.Подорець