Рішення № 139888707, 31.08.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1116/26

2/579/601/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді Придатка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.08.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 12.08.2025-100001445, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15000 грн. строком на 126 днів.

13.09.2025 року сторонами укладено додатковий договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 7800 грн. (загальна сума кредиту склала 22800 грн) строком на 94 днів.

23.10.2025 року сторонами укладено додатковий договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2500 грн. (загальна сума кредиту склала 29800 грн) строком на 54 дні.

24.10.2025 року сторонами укладено додатковий договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 1700 грн. (загальна сума кредиту склала 31500 грн) строком на 53 дні.

06.11.2025 року сторонами укладено додатковий договір відповідно до якого строк, на який надається кредит, визначено у 143 дні, дата повернення 01.01.2026.

Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України та забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, кредитні кошти в розмірі 15000 грн. було отримано ОСОБА_1 12.08.2025 року, в розмірі 7800 грн. було отримано ОСОБА_1 13.09.2025 року, в розмірі 4500 грн. було отримано ОСОБА_1 11.10.2025 року, в розмірі 2500 грн. було отримано ОСОБА_1 23.10.2025 року, в розмірі 1500 грн. було отримано ОСОБА_1 24.10.2025 року.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`зку з чим станом на день звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 46244.38 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22448.73 грн., заборгованість за процентами 12571.28 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, у розмірі 11224.37 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року в розмірі 46244.38 грн. 00 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 176,58 грн.

Згідно поданого відзиву відповідач заперечував проти позову, посилаючись на таке. Вважає позовні вимоги Позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено укладення між ТОВ «Споживчий фнтр» та Відповідачем кредитного договору № 12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року. Приєднаний до матеріалів справи примірник Договорів не містить підписів сторін договору, а Позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий Відповідачем одноразовий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач бур зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу. Позивач у позовній заяві посилається на лист від ТОВ Універсальні платіжні рішення» як на підтвердження надання коштів, але у ньому відступі ПІБ та ІПН особи отримувача коштів, що унеможливлює встановлення такої особи, а матеріали судової справи не містять доказів того, що картка, чий неповний номер зазначено у листі, використовується Відповідачем. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме Відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Контрактовий дім», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ «Споживчий центр» як кредитних на рахунки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» для здійснення переказу коштів на виконання вимог договору № 12.08.2025- 100001445 від 12.08.2025 року для подальшого переказу їх відповідачу.

Згідно з поданою відповіддю на відзив представник позивача наголосила, що відповідач не надає жодних доказів обставин, на які посилається, тобто на спростування доводів позивача. Так, стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам, які могли б спростувати твердження позивача. Також посилався на відсутність доказів хибної ідентифікації відповідача при укладенні договору, на заборону суперечливої поведінки сторони по справі, на те, що на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Ухвалою судді Кролевецького районного суду від 07.05.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку. Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 12.08.2025 року, 12.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений електронний кредитний Договір № 12.08.2025-100001445. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е543.

Відповідно до умов кредитного договору №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 12.08.2025 року; сума кредиту 15000 грн.; строк, на який надається кредит 126 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 15.12.2025 року. Вищевказані умови кредитування містяться в заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).

Крім того, відповідно до пропозиції про укладення додаткового договору (оферти), заявки від 13.09.2025 року, 13.09.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений електронний додатковий кредитний Договір до кредитного договору № 12.08.2025-100001445. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К786.

Відповідно до умов додаткового договору до кредитного договору №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 13.09.2025 року; сума кредиту 22800 грн. (2-й транш у розмірі 7800 грн); строк, на який надається кредит: 94 днів з дати його надання.

Крім того, відповідно до пропозиції про укладення додаткового договору (оферти), заявки від 23.10.2025 року, 23.10.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений електронний додатковий кредитний Договір до кредитного договору № 12.08.2025-100001445. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К336.

Відповідно до умов додаткового договору до кредитного договору №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 23.10.2025 року; сума кредиту 20748,73 грн. (3-й транш у розмірі 2500 грн); строк, на який надається кредит: 54 дні з дати його надання.

Крім того, відповідно до пропозиції про укладення додаткового договору (оферти), заявки від 24.10.2025 року, 24.10.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений електронний додатковий кредитний Договір до кредитного договору № 12.08.2025-100001445. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К843.

Відповідно до умов додаткового договору до кредитного договору №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 24.10.2025 року; сума кредиту 31500 грн. (5-й транш у розмірі 1500 грн); строк, на який надається кредит: 53 дні з дати його надання.

Крім того, 06.11.2025 року сторонами укладено додатковий договір відповідно до якого строк, на який надається кредит, визначено у 143 дні, дата повернення 01.01.2026.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, кредитні кошти в розмірі 15000 грн. було отримано ОСОБА_1 12.08.2025 року, в розмірі 7800 грн. було отримано ОСОБА_1 13.09.2025 року, в розмірі 4500 грн. було отримано ОСОБА_1 11.10.2025 року, в розмірі 2500 грн. було отримано ОСОБА_1 23.10.2025 року, в розмірі 1500 грн. було отримано ОСОБА_1 24.10.2025 року. На підтвердження переказу Давиденку А.О. коштів у сумі 15000 грн, 7800 грн, 4500 грн, 2500 грн та 1500 грн банком надано копії квитанцій.

Згідно з наданим банком довідкою-розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року становить 46244.38 грн., з яких 22448.73 грн. основний борг; 12571.28 грн, - проценти; відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, 11224.37 грн.

Розрахунок заборгованості по кредиту перед ТОВ «Споживчий центр» свідчить про те, що сума заборгованості по вказаній сумі відповідачем не погашена.

Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.ч.3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне тому, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач взагалі не надав доказів того, що він договору не укладав, не отримував грошові кошти, своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору та не надав доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа №917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Згідно із закріпленою у статті 204 ЦК України презумпцією правомірності правочину правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, за повної відсутності будь-яких доказів з боку відповідача, його заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин, доведених позивачем належними і допустимими доказами. Такі заперечення не відповідають вимогам статті 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, а відтак не є достатніми в силу закону.

Натомість позиція Позивача, що підтверджена поданими доказами, є більш аргументованою та вірогідною на відміну від позиції Відповідача, оскільки останній не скористався наданими йому рівними процесуальними можливостями для їх спростування, поставивши під сумнів їх належність, допустимість чи достовірність не подав альтернативних доказів, для підтвердження своєї позиції.

Таким чином, заперечуючи щодо отримання відповідачем кредитних коштів, сторона відповідача не подала виписки по рахунках відповідача або клопотання про витребування таких доказів, на спростування доказів, наданих стороною позивача.

Суд не зобов`язаний збирати докази замість сторін або компенсувати їх процесуальну пасивність, оскільки це суперечило б принципам змагальності та рівності сторін, закріпленим у статті 12 ЦПК України. Інший підхід призвів би до порушення балансу процесуальних прав та фактичного надання переваг стороні, яка ухиляється від виконання свого обов`язку доказування.

Отже, суд має оцінювати докази, подані позивачем, як такі, що не є достатніми та переконливими у сукупності, а заперечення відповідача як такі, що не впливають на встановлення фактичних обставин справи. За цих умов врахування поданих позивачем доказів при ухваленні судового рішення є наслідком дотримання принципів змагальності, рівності сторін та верховенства права, а ухвалене на їх підставі рішення відповідатиме вимогам законності й обґрунтованості.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1, 2 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни у Закон України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з цим виникла суперечність між нормами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 днів введений воєнний стан, який продовжено і до цього часу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Тобто усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у зв`язку з чим відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, у сумі 11224.37 грн.

Виходячи з вище викладеного, суд звертає увагу на таке: стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що фінансовий номер телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а також не подано клопотань про витребування таких доказів через суд; не надано жодного доказу належності картки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на які спрямовувалися платежі, саме ОСОБА_1 , а також не подано клопотань про витребування таких відомостей з АТ «Сенс Банк» судом; не надано доказів руху коштів на рахунку ОСОБА_1 , а саме, фактичного отримання вказаних коштів, а також не подано клопотань про витребування таких відомостей з банку відповідача судом. Така процесуальна пасивність, з урахуванням тривалості строку, який фактично був наданий обом сторонам по справі, змушує суд критично оцінювати як доводи позивача, так і твердження відповідача по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків є недостатньо обґрунтованими, а тому відсутні законні підстави для ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 12.08.2025-100001445 від 12.08.2025 року у розмірі 12735 грн., з яких 22448.73 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12571.28 грн. - заборгованість за процентами чи іншій.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 3, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 634, 638, 1048-1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 206, 247, 265, 267, 268, 274, 279, 352, 354, 355, 435 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133А, код ЄДРПОУ 37356833, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя В. М. Придатко