Ухвала суду № 139887108, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2026 р.Справа №160/28259/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лось Ірини Георгіївни про забезпечення позову у справі №160/28259/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 19.08.2026 № 102, та повідомленням від 19.08.2026 № 1875/763, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (заява № 20260813-1089450 від 13.08.2026) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з урахуванням обставин, викладених у цій позовній заяві, та правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.04.2026 у справі № 160/13713/25.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.09.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду з підстав ненадання доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду документа про доплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 0,96грн., сплаченого в установленому порядку; докази надсилання відповідачу копії позову та долучених до нього документів листом з описом вкладення або докази надсилання до кабінету відповідача поданих до суду документів.

15.09.2026 представником позивача адвокатом Лось Іриною Георгіївною друге подано до суду заяву про забезпечення позову з долученням доказів сплати судового збору, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов`язання вчинити дії шляхом:

-зупинення дії рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом засідання комісії від 19.08.2026 № 102 та повідомленням (Додаток 7 до Порядку) від 19.08.2026 № 1875/763, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

-заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, а також іншим державним органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації, зокрема: вручати йому повістку про призов на військову службу під час мобілізації; видавати направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою призову; приймати рішення про призов та направляти його для відправлення у військову частину для проходження військової служби, - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що оскаржуваним рішенням, оформленим протоколом засідання комісії від 19.08.2026 № 102 та повідомленням від 19.08.2026 № 1875/763, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повідомив, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах. У цій справі невжиття заходів забезпечення позову створює реальний ризик того, що до ухвалення судом рішення у справі позивачу буде вручено повістку про призов та його буде направлено для проходження військової служби. У такому разі задоволення позову вже не зможе забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, оскільки на момент ухвалення рішення суду він фактично перебуватиме на військовій службі, а виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення стане суттєво ускладненим.

Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

У спірному випадку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Предметом заявленого позову є рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 19.08.2026 № 102 та повідомленням від 19.08.2026 № 1875/763, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За змістом заяви про забезпечення позову, підставою для звернення позивача до суду із цим позовом є, на його переконання, протиправна відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач наголошує, що у даному випадку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, оскільки існує вірогідність його призову на військову службу.

Надаючи правову оцінку вказаним аргументам позивача, суд зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Тобто, документальному оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, передує, зокрема, прибуття військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Отже, до завершення процедури уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до особового складу військової частини на підставі відповідного наказу, військовозобов`язаний не набуває нового статусу - військовослужбовця.

При цьому, доказів на підтвердження обставин вручення повістки для уточнення персональних даних, проходження позивачем медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи наявності документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації до заяви про забезпечення позову не надано.

Таким чином, твердження позивача про унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача не прийнятні.

Щодо «очевидності» ознак протиправності оскаржуваного відповідача та порушення прав позивача, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

В даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.

При цьому, доводи позивача про непогодження з рішенням відповідача, оформлене протоколом від 19.08.2026 № 102 та повідомленням від 19.08.2026 № 1875/763, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не вказують на очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, а судження позивача щодо цього мають оціночний, тобто суб`єктивний характер.

Наведеним обставинам може бути надана правова оцінка при розгляді справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Оскільки в оскаржуваному рішенні відповідача йдеться про відмову у наданні відстрочки від призову, а позивач у якості забезпечення позову просить заборонити відповідачу та іншим ТЦК та СП, а також іншим державним органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов позивача на військову службу під час мобілізації, зокрема: вручати йому повістку про призов на військову службу під час мобілізації; видавати направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою призову; приймати рішення про призов та направляти його для відправлення у військову частину для проходження військової служби, - до набрання законної сили рішенням суду, то фактично йдеться про зупинення реалізації можливих рішень відповідача та інших суб`єктів владних повноважень по відношенню до позивача, що явно не стосується предмету заявленого спору у цій справі.

Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Отже, зміст заяви про забезпечення позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову у цій справі, оскільки позивачем жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, до суду надано не було.

За таких обставин, наведені доводи у межах поданої заяви про забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, суд наголошує, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Лось Ірини Георгіївни про забезпечення позову в адміністративній справі №160/28259/26 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова