Рішення № 139887015, 18.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

18 вересня 2026 р. Справа № 120/11273/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н. Л.,

розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за віком

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі- позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- відповідач 1) про визнання дій протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком позивачу, оформленій листом від 27.06.2025 №8026-6993/Б-02/8-0200/25.

Ухвалою від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзивів на позов.

У встановлений судом строк від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що що лист від 27.06.2025 №8026-6993/Б-02/8-0200/25 має виключно інформаційний характер, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не встановлює для позивача будь-яких прав чи обов`язків та не породжує правових наслідків.

Також відповідач зазначив, що пенсія позивача призначена відповідно до Закону України №1058-IV, неодноразово перераховувалася за заявами самого позивача, при цьому під час проведення відповідних перерахунків застосовувалися положення статей 40 та 42 Закону №1058-IV.

Крім того, відповідач вказав, що протягом 2004, 2006, 2008, 2010, 2012 та 2016 років на підставі заяв позивача проводились перерахунки пенсії із врахуванням страхового стажу та заробітної плати, унаслідок чого змінювався індивідуальний коефіцієнт заробітку.

Відповідач звернув увагу, що результати зазначених перерахунків позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

13.06.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 27.06.2025 за №8026-6993/Б-02/8-0200/25 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що підстави для перерахунку пенсії відсутні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).

Положеннями частини 1 статті 40 Закону 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 01.07.2000 до 01.01.2005, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Згідно з абз. 4-6 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 01.07.2000 по 31.12.2016 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 01.01.2018 по 31.12.2018, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі також Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець надав пенсіонеру право обрати для обчислення (перерахунку) пенсії заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000, однак реалізація такого права можлива лише за умови подання документів, оформлених відповідно до вимог законодавства, та їх перевірки органом Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Законом №1058-IV та Порядком №22-1.

При цьому саме орган Пенсійного фонду України, який відповідно до статті 58 Закону №1058-IV наділений повноваженнями щодо призначення та перерахунку пенсій, здійснює оцінку поданих документів, визначає можливість врахування відповідних відомостей про заробітну плату, обчислює індивідуальний коефіцієнт заробітної плати та приймає рішення про наявність або відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт подання пенсіонером архівних довідок про заробітну плату до 01.07.2000 не є безумовною підставою для проведення перерахунку пенсії. Такі довідки підлягають оцінці Пенсійним фондом на предмет відповідності вимогам статті 40 Закону №1058-IV та пункту 2.1 Порядку №22-1, а також враховуються за умови дотримання встановлених законодавством вимог щодо їх оформлення та підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, 13.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої, як зазначає позивач, були додані архівні довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000, а також розрахунок пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 27.06.2025 №8026-6993/Б-02/8-0200/25 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що зазначений лист має виключно інформаційний характер та не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Так, зі змісту листа вбачається, що відповідач фактично завершив розгляд звернення позивача та висловив остаточну позицію щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсії. Саме така відповідь унеможливила реалізацію позивачем права на повторний розрахунок пенсії та стала підставою для звернення до суду.

Отже, незалежно від назви документа, його зміст свідчить про те, що ним фактично оформлено відмову у задоволенні заяви позивача про проведення перерахунку пенсії.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, безсторонньо та пропорційно.

Однією із складових принципу обґрунтованості є обов`язок суб`єкта владних повноважень навести мотиви прийнятого рішення, зазначити фактичні та правові підстави, з яких він дійшов відповідного висновку.

Однак лист відповідача від 27.06.2025 не містить належного мотивування причин відмови у проведенні перерахунку пенсії.

Зокрема, відповідач не навів будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність поданих позивачем архівних довідок вимогам статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не зазначив, чи були такі документи перевірені, чи враховувалися вони раніше під час призначення або перерахунків пенсії, а також не навів жодних мотивів, які б виключали можливість їх врахування при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії.

Натомість відповідач обмежився загальним посиланням на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, що не може вважатися належним обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) затверджено Порядок приймання, оформлення і розгляд документів відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі Порядок №22-1). За приписами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд також враховує, що у відзиві на позов відповідач зазначає про проведення щодо позивача у попередні роки неодноразових перерахунків пенсії із врахуванням страхового стажу та заробітної плати. Водночас наведені обставини самі по собі не свідчать про належний розгляд заяви позивача від 13.06.2025 та не спростовують обов`язку відповідача надати вмотивовану відповідь щодо кожного доводу заявника і кожного поданого ним документа.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про перерахунок пенсії, не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо належного, повного та мотивованого розгляду звернення, у зв`язку із чим висновок про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії не може вважатися таким, що відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим суд зазначає, що вирішення питання щодо наявності підстав для проведення перерахунку пенсії, оцінка поданих позивачем документів, перевірка їх відповідності вимогам статті 40 Закону №1058-IV, а також визначення розміру пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Адміністративний суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та самостійно здійснювати розрахунок пенсії чи вирішувати питання про врахування окремих документів, якщо таке питання не було належним чином вирішене самим органом Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а також зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, але може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд має враховувати межі своїх повноважень та не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень, вирішуючи питання, які належать до його виключної компетенції.

У даній справі спірним є не лише право позивача на перерахунок пенсії, а й правомірність дій відповідача щодо розгляду поданої позивачем заяви та оцінки документів, наданих для підтвердження відповідних обставин.

Суд встановив, що відповідачем фактично не було надано належної оцінки всім документам, поданим позивачем разом із заявою від 13.06.2025, а оскаржувана відмова, оформлена листом від 27.06.2025 №8026-6993/Б-02/8-0200/25, не містить достатнього та належного обґрунтування прийнятого рішення.

За таких обставин суд позбавлений можливості самостійно визначити наявність усіх необхідних умов для проведення перерахунку пенсії, оскільки це передбачає здійснення відповідачем владних управлінських функцій, зокрема перевірку документів, визначення їх правового значення та прийняття відповідного рішення.

Водночас скасування протиправної відмови без зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача не забезпечить повного та ефективного поновлення порушеного права, оскільки фактично не усуне наслідки неналежного розгляду звернення позивача.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлену листом від 27.06.2025 №8026-6993/Б-02/8-0200/25, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.06.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, надати оцінку всім поданим документам та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення відповідно до вимог законодавства.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18, у якій суд зазначив, що визначення належного способу захисту залежить від встановлення того, чи виконані позивачем усі передбачені законом умови для отримання бажаного результату, а також чи має суб`єкт владних повноважень право діяти на власний розсуд. У разі, якщо відповідний орган не здійснив належної перевірки обставин або не реалізував свої повноваження у повному обсязі, належним способом захисту є зобов`язання такого органу повторно розглянути питання з урахуванням висновків суду.

Також, Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі №580/3690/23 звернув увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення можливе лише за умови встановлення судом того, що позивачем виконано всі вимоги закону для отримання такого рішення, а прийняття іншого рішення є неможливим. В іншому випадку належним способом захисту є зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути відповідне питання з урахуванням висновків суду.

За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується виключно зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неприйняття рішення, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.06.2026 про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2025 року щодо проведення перерахунку пенсії, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця)

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: