Ухвала суду № 139886933, 17.09.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/107/26

Провадження №1-кп/452/238/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у приміщенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області у судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 2 статті 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в судовому засіданні 17 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

На розгляді у Самбірському міськрайонному суді Львівської області перебуваєкримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.

В судовому засіданні процесуальний прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 додатково на 60 днів, без визначення розміру застави, термін дії якого закінчується 26 вересня 2026 року. При цьому, прохала врахувати особу обвинуваченої, можливість вчинення нею іншого кримінального правопорушення, а також можливість обвинуваченої уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, зокрема, покинути межі України різними способами, оскільки її чоловік є працівником Державної прикордонної служби України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не погодився із клопотанням процесуального прокурора, прохав у задоволенні такого відмовити та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на те, що обвинувачена ОСОБА_4 тривалий час утримується під вартою, де характеризується позитивно, має двох синів, один з яких є малолітнім, наміру ухилитися від суду не має, а ризики, заявлені стороною обвинувачення, не знайшли свого підтвердження.

При проведенні судового засідання обвинувачена ОСОБА_4 не погодилася із клопотанням процесуального прокурора, посилаючись на обставини та факти, вказані її захисником - адвокатом ОСОБА_5 ,прохала застосувати до неї більш м`який запобіжний захід або визначити розмір застави, вказуючи на те, що вона вже тривалий час перебуває під вартою, її поведінка не змінилася в гіршу сторону та вона не має наміру ухилятися від суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання процесуального прокурора та наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2025 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави, строк дії якого продовжено ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 вересня 2025 року та від 20 листопада 2025 року до 23 листопада 2025 року, включно, без визначення розміру застави, та до 18 січня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, відповідно. Надалі, ухвалами судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 січня 2026 року, від 12 березня 2026 року, від 05 травня 2026 року та від 01 липня 2026 року термін дії застосованого щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу було продовжено до 15 березня 2026 року, включно, до 10 травня 2026 року, включно, до 03 липня 2026 року, включно, до 29 серпня 2026 року включно, та востаннє до 26 вересня 2026 року включно, в кожному випадку без визначення розміру застави.

Приписами ст.331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 спливає 26 вересня 2026 року. Судовий розгляд справи по суті розпочато, проте фактично лише встановлено попередній обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

На переконання суду, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано до обвинуваченої ОСОБА_4 з урахуванням тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення та даних про її особу.

При цьому, суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення клопотання процесуального прокурора, сторона захисту не надала доказів, які б давали суду підстави зробити висновок про те, що заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час зменшилися, а наведені стороною захисту соціальні фактори не дають переконання в тому, що такі справлять стримуючу дію та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченої, так само як і не наведено мотивів відсутності ризику переховування від суду, оскільки, хоча у справі і проведено підготовче судове засідання та розпочато розгляд по суті, проте на даній стадії розгляду судом лише попередньо встановлено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.

Посилання сторони захисту на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, та законність затримання ОСОБА_4 як на підстави зміни запобіжного заходу, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки зазначене питання

першочергово вже було досліджено та перевірялось слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова під час застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Крім цього, вказане питання, у тому числі питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, було предметом перегляду апеляційною інстанцією, та, як наслідок, ухвалами Львівського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, 09 жовтня 2025 року та 16 червня 2026 року було залишено без змін, зокрема, ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , а також подальші ухвали слідчого судді про продовження терміну дії застосованого відносно обвинуваченої запобіжного заходу.

При цьому, на переконання суду, питання обґрунтованості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та доведеності її вини у вчиненні інкримінованого їй злочину можливе лише за результатами розгляду кримінального провадження по суті після дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні та не може бути досліджене судом під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Разом з тим, судом взято до уваги, що чоловік обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_6 є працівником державної прикордонної служби України, і в разі звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 з під варти, є високий ризик переховування останньої від суду, у тому числі шляхом перетину державного кордону України як в законний спосіб через прикордонні пункти пропуску, так і у спосіб, не передбачений законодавством України поза межами таких пунктів пропуску. Крім того, на переконання суду, є висока ймовірність вчинення ОСОБА_4 інших подібних кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, оскільки, як встановлено із обвинувального акту, ОСОБА_4 поширювала інформацію про розташування підрозділів Збройних Сил України саме з корисливих мотивів.

До того ж, судом враховано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, санкція якого передбачає лише покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Твердження сторони захисту, що обвинувачена має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає із сім`єю - чоловіком ОСОБА_6 та двома дітьми, один з яких є малолітнім, має міцні соціальні зв`язки, працювала продавцем, отримувала стабільний дохід, який був єдиним джерелом для утримання дітей, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, не порушувала правила поведінки за місцем утримання, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, тощо, не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбаченихст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відтак, наявність у обвинуваченої ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, чоловіка, а також те, що на її утриманні є двоє дітей, один з яких є малолітнім, фактично є обставинами, які враховуються при застосуванні, зміні, продовженні запобіжного заходу, вирішенні питання призначення покарання, однак такі не є безумовною підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Також, суд зауважує, що чоловік обвинуваченої ОСОБА_4 ОСОБА_6 , хоча і є військовослужбовцем, проте протягом розгляду кримінального провадження в суді неодноразово звертався особисто до суду із письмовими заявами щодо отримання дозволу на побачення йому та його малолітньому сину ОСОБА_7 , 2014 року народження, з обвинуваченою ОСОБА_4 , відповіді на які також отримував особисто в приміщенні суду, що вказує на те, що батько здійснює опікування малолітньою дитиною.

Крім того, судом враховано, що під час судового засідання 12 березня 2026 року обвинувачена, котра раніше повідомляла судові про повне визнання своєї винуватості в інкримінованому їй кримінальному

правопорушенні, навпаки заявила про часткове визнання вини, у зв`язку з чим судом за клопотанням сторони захисту було ухвалено про перехід до повного дослідження доказів у справі, а також змінено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. В подальшому під час розгляду ряду клопотань обвинувачена ОСОБА_4 фактично повідомила про повне невизнання своєї невинуватості в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, що є беззаперечним правом обвинуваченої, проте вказує на відсутність її сталої позиції в даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевказане, а також враховуючи, що обвинувачена усвідомлює суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення у виді реального позбавлення волі, є високий ризик її переховування від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відтак, суд вважає, що застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченої, а і характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, а також не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченої від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, тощо, тобто за зазначених у клопотанні обставин ризики, передбачені відповідними пунктами частини першої статті 177 КПК України, на даний момент є реальними та дійсними, відтак, на переконання суду, на час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу дійсно продовжують існувати ризики, на які посилалася процесуальний прокурор, достатніх та переконливих доказів, що вони значно зменшились з плином часу, суду стороною захисту надано не було.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання процесуального прокурора та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 днів, обчислюючи продовження строку з дня постановлення цієї ухвали, без визначення розміру застави, так як кримінальне правопорушення вчинено проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану.

На підставі викладеного, керуючись стст.331,350,370-372,376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін та продовжити термін його дії на 60 днів, тобто до 15 листопада 2026 року включно, без права внесення застави.

Копію ухвали надіслати обвинуваченій, прокурору та уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1