Ухвала суду № 139883177, 18.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 вересня 2026 року Справа № 520/25381/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.05.2025 року № 0179133-2412-2004-UA63020030000094096, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 8 871,07 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.05.2025 року № 0179134-2412-2004-UA63020030000094096, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 48 985,74 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.05.2025 року № 0179132-2412-2004-UA63020030000094096, яким Позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 63 488,20 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Після відкриття провадження у даній справі суд встановив, що позовну заяву подано позивачем без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає залишенню без руху.

Щодо строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 21.05.2025 року.

Податкові повідомлення рішення було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника та отримані позивачем особисто 23.01.2026.

04.09.2026 від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд залишити позов без розгляду. В обґрунтування заяви, зазначено, що на підставі акту перевірки ГУ ДПС винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.05.2025 було надіслано надіслано позивачу у порядку, визначеному ст. 42 ПК України на податкову адресу позивача, та отримані ним особисто. Тобто, ППР фактично вручені відповідно до вимог ПК України 23.01.2026.

09.09.2026 року представником позивача надано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду був зумовлений об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, пов`язаними з тяжким і тривалим станом здоров`я, який суттєво впливав на його фізичний та неврологічний стан, здатність концентрувати увагу, запам`ятовувати поточні події та належним чином здійснювати необхідні юридичні та процесуальні дії. Позивач є особою з інвалідністю III групи, має статус учасника бойових дій. Його стан здоров`я є наслідком, зокрема, мінно-вибухової травми з акубаротравмою та черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку та контузією, отриманих 29.07.2022 року під час захисту Батьківщини. Після отриманої травми у Позивача виникли та тривалий час зберігаються неврологічні порушення, зокрема епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними судомними нападами, наслідки перенесених порушень мозкового кровообігу, двобічна пірамідна недостатність, координаторні порушення, виражений цефалгічний та астено-невротичний синдроми, психоорганічний синдром із помірними мнестичними порушеннями, порушення статики та ходи.

Суд дослідивши матеріали справи та вказане клопотання зазначає наступне.

Відповідно до п.42.1 та 42.2 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно положень п.42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З наданих представником відповідача разом із заявою документів судом встановлено, податкові повідомлення - рішенні від 21.05.2025 направлялися податковим органом на поштову адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, та отримані позивачем 23.01.2026.

Відтак, в силу положень статті 42 ПК України оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.05.2025 вважається врученим позивачу належним чином 23.01.2026 року.

Отже, шестимісячний строк звернення до суд з даним позовом обчислюється саме з цієї дати та спливає 23.07.2026 року, проте із позовною заявою позивач звернувся до суду лише 16.08.2026 року направивши її через систему "Електронний суд", тобто з пропуском шестимісячного строку звернення, встановленого статтею 122 КАС України.

Так, підстави поновлення пропущеного строку позивач зазначає, що перебував на стаціонарному лікуванні.

Однак, із наданих доказів вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.12.2025 по 07.01.2026 (12 днів) та з 20.04.2026 по 28.04.2026 (8 днів).

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку.

Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що надані Позивачем документи підтверджують неможливість звернення до суду протягом певного періоду часу, а не за весь період строку на звернення до суду із позовом. Оскільки, з наданих доказів вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні 20 днів із 180 днів (6 місяців).

Також, будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що протягом всього часу на звернення до суду позивач дійсно не мав можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки, представником позивача до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме надати до суду іншу заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з належними доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Згідно ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Водночас суд звертає увагу на те, що наслідки невиконання позивачем вимог цієї ухвали визначені у пункті 7 частини 1 статті 240 КАС України, згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Також суд зауважує, що згідно положень п.14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Надати позивачу термін - п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви у визначений термін.

Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, суд продовжує розгляд справи. У разі, якщо позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Заічко О.В.