Рішення № 139881623, 17.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16988/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак. Філатова, 15-А, м. Одеса. 65080, код ЄДРПОУ 40108740), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нездійснення підготовки, неоформлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ: 40108740) скласти, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання про призначення пенсії та повний пакет необхідних документів (включаючи розрахунок вислуги років та довідку про розмір грошового забезпечення) для призначення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, із обов`язковим врахуванням загальної вислуги років, розрахованої згідно з чинним Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06 січня 2026 року № 19 о/с, розмір якої для призначення пенсії становить 27 років 01 місяць 15 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 липня 2023 року № 968 о/с звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров`я через хворобу) з посади начальника сектору логістики Ізмаїльського районного відділу поліції. У зв`язку із встановленням факту неповноти при первинному обчисленні вислуги років (незарахування періодів роботи на посадах оперативного складу на пільгових умовах та періоду навчання), позивачем були подані відповідні рапорти та заяви до відповідача з вимогою здійснити перерахунок вислуги років відповідно до чинного законодавства. Відповідач прийняв наказ від 06 січня 2026 року № 19 о/с «По особовому складу», яким внесено зміни до наказу від 31 липня 2023 року № 968 о/с та викладено абзац щодо вислуги років у новій редакції, а саме: вислуга років на день звільнення становить: - у календарному обчисленні - 21 рік 03 місяці 13 днів; - для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 21 рік 03 місяці 13 днів; - у пільговому обчисленні (без календарної вислуги) - 04 роки 00 місяців 10 днів; час навчання 04 роки 10 місяців 05 днів; - трудовий стаж 00 років 11 місяців 27 днів. Для призначення пенсії 27 років 01 місяців 15 днів.

Позивач вказує, що оскільки вислуга років перевищує 25 років, 08.04.2026 він звернувся до відповідача щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання з необхідними документами (включаючи розрахунок вислуги років та довідку про розмір грошового забезпечення) про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII. Проте, відповідач листом від 01.05.2026 відмовив у направлення документів, посилаючись на відсутність вислуги 25 календарних років, як вимагає пункт «а» статті 12 Закону № 2262-XII.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нездійснення підготовки, оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.04.2021 у справі №480/4241/18) для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. Отже, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

29.06.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Як зазначив відповідач у відзиві, відповідно до абзацу 11 пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII, позивач для виходу на пенсію за вислугу років мав мати календарну вислугу 25 календарних років і більше. Відповідач у відзиві підтверджує, що Наказом від 06 січня 2026 року № 19 о/с «По особовому складу» було внесено зміни до наказу від 31 липня 2023 року № 968 о/с та викладено абзац щодо вислуги років у новій редакції, за якої вислуга років на день звільнення позивача становить: - у календарному обчисленні - 21 рік 03 місяці 13 днів; - для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 21 рік 03 місяці 13 днів; - у пільговому обчисленні (без календарної вислуги) - 04 роки 00 місяців 10 днів; - час навчання - 04 роки 10 місяців 05 днів; - усього для призначення пенсії - 27 років 01 місяць 15 днів. Відповідач вказує, що визначений за результатами перерахунку стаж 27 років 01 місяць 15 днів є результатом сумування різних за своєю правовою природою періодів (періоду служби в органах внутрішніх справ та поліції, який становить 21 рік 03 місяці 13 днів, часу навчання в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського 04 роки 10 місяців 05 днів та трудового стажу в Дитячо-юнацької спортивної школи Болградського району Одеської області 00 років 11 місяців 27 днів). Посилаючись на те, що зарахування до календарної вислуги років періодів навчання позивача не передбачено ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-XII, відповідач вказує, що у позивача відсутня вислуга 25 календарних років і більше, тому він не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII. Отже, відсутні правові підстави для оформлення документів про призначення останньому пенсії за вислугу років та направлення подання про призначення такої пенсії до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України; має статус учасника бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 02.07.2018 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.07.2023 року №968 о/с, майора поліції ОСОБА_1 (0042190), начальника сектору логістики Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу) з 31 липня 2023 року.

У наказі від 31.07.2023 року №968 о/с було визначено, що вислуга років на день звільнення складає:

у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років 21 рік 03 місяці 13 днів;

для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 21 рік 03 місяці 13 днів;

усього для призначення пенсії 21 рік 03 місяці 13 днів.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.01.2026 року №19 о/с, внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 липня 2023 року № 968 о/с «По особовому складу» стосовно звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0042190), начальника сектору логістики Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, а саме:

абзац «Визначити, що вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 13 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби 21 рік 03 місяці 13 днів; у пільговому обчисленні (без календарної вислуги) - 04 роки 00 місяців 10 днів» викласти в новій редакції: «Визначити, що вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 13 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 21 рік 03 місяці 13 днів; у пільговому обчисленні (без календарної вислуги) 04 роки 00 місяців 10 днів; час навчання 04 роки 10 місяців 05 днів; трудовий стаж - 00 років 11 місяців 27 днів; усього для призначення пенсії 27 років 01 місяць 15 днів».

08.04.2026 року позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою, відповідно до якої просив вжити заходів щодо підготовки, оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повного пакета документів (подання, розрахунку вислуги років, довідки про грошове забезпечення, копій наказів тощо) для призначення йому, ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII. При формуванні пакета документів та складанні розрахунку вислуги років для направлення до ПФУ просив керуватися виключно чинним Наказом ГУНП в Одеській області № 19 о/с від 06.01.2026 року, яким встановлено загальну вислугу років для призначення пенсії у розмірі 27 років 01 місяць 15 днів.

Листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.05.2026 року вих. №154131-2026 позивачу надано відповідь на заяву від 08.04.2026 року, якою повідомлено, що визначений за результатами перерахунку стаж у вигляді 27 років 01 місяця 15 днів є результатом сумування різних за своєю правовою природою періодів (періоду служби в органах внутрішніх справ та поліції, який становить 21 рік 03 місяці 13 днів, часу навчання в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського - 04 роки 10 місяців 05 днів та трудового стажу в Дитячо-юнацької спортивної школи Болградського району Одеської області 00 років 11 місяців 27 днів). Отже, календарна служба, навчання та цивільний стаж у сукупності складають загальний страховий стаж для призначення пенсії, який є необхідним для реалізації права на пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-XII. Водночас відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Календарна вислуга років це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів), тобто пункт «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ містить сувору вимогу щодо наявності 25 саме календарних років служби, виключно періодів, протягом яких особа проходила службу, мала спеціальне звання та виконувала службові обов`язки.

З огляду на викладене, відповідач зазначив, що право на призначення пенсії за пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХII позивач не набув.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо підготовки, оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" статті 1-2 Закону № 2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Стаття 12 Закону № 2262-XII визначає умови призначення пенсій за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-XII, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 2262-XII, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Статтею 17-1 Закону № 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми, постановою Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, під час призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Спірним у цій справі стало питання щодо наявності у позивача календарної вислуги для призначення (оформлення подання) пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ.

Позивач стверджує, що з урахуванням Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.01.2026 року №19 о/с вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 13 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 21 рік 03 місяці 13 днів; у пільговому обчисленні (без календарної вислуги) 04 роки 00 місяців 10 днів; час навчання 04 роки 10 місяців 05 днів; трудовий стаж - 00 років 11 місяців 27 днів; усього для призначення пенсії 27 років 01 місяць 15 днів.

Враховуючи вислугу для призначення пенсії 27 років 01 місяць 15 днів, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

У свою чергу, відповідач вказує, що умовою призначення пенсії за вислугу років згідно пункту а статті 12 Закону №2262 є наявність саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років, тому позивач, маючи станом на дату звільнення зі служби вислугу років в календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 13 днів, права на пенсію за вислугу років не має.

Відповідач вказує, що стаж 27 років 01 місяць 15 днів є результатом сумування різних за своєю правовою природою періодів (періоду служби в органах внутрішніх справ та поліції - 21 рік 03 місяці 13 днів, часу навчання в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського - 04 роки 10 місяців 05 днів та трудового стажу в Дитячо-юнацької спортивної школи Болградського району Одеської області 00 років 11 місяців 27 днів).

Тобто, стаж 27 років 01 місяць 15 днів, відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 06.01.2026 року №19 о/с, включає також стаж навчання позивача в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського.

Проте, вирішуючи спір суд зазначає, що умовою зарахування до вислуги років під час призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-XII часу навчання є присвоєння після їх закінчення офіцерського (спеціального) звання.

Крім того, вказаний час навчання зараховується з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 200/5111/19, за яким визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису (зарахування вислуги років за частиною другою статті 17 Закону № 2262-XII) є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу.

Таким чином, з аналізу норм ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-XII та п. 2 Порядку № 393 слідує, що позивач не набув права на зарахування йому до вислуги років для призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-XII часу навчання в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського - 04 роки 10 місяців 05 днів.

Позивач не довів, що після закінчення навчання в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського та до вступу на службу до органів внутрішніх справ йому було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання.

Крім того, час навчання 04 роки 10 місяців 05 днів не відповідає розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Отже, час навчання позивача в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського - 04 роки 10 місяців 05 днів не включається до вислуги років для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ.

За таких обставин суд висновує, що вислуга років позивача в календарному обчисленні 21 рік 03 місяці 13 днів не дає йому право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону 2262-ХІІ, а отже у відповідача не виникло обов`язку щодо підготовки, оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Що стосується посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд зазначає, що вона є не релевантною до спірних правовідносин.

У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію про можливість пільгового обчислення вислуги років для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII. Водночас, Верховний Суд виходив із необхідності розмежування правового регулювання обчислення вислуги років для призначення пенсії та для визначення її розміру, враховуючи зміну змісту пункту 3 Порядку №393 з 19.02.2022.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак. Філатова, 15-А, м. Одеса. 65080, код ЄДРПОУ 40108740), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.