Рішення № 139881587, 17.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12464/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №500580/2026/000068/1 від 05.03.2026;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000080 від 05.03.2026;

судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 06.05.2026 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.

Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару №500580/2026/000068/1 від 05.03.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2026/000080 від 05.03.2026 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

25.09.2024 між ТОВ «ДАНН.», як покупцем, та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH AG (після зміни найменування Done Switzerland AG, Швейцарія), як продавцем, укладено договір поставки товару № AUG-00D/12. Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації № 55341 від 26.02.2026 до Договору.

З метою митного оформлення, позивачем подано до відповідача митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002417U5, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1-2 загальною вартістю 27714.79 дол. США (графа 22). Товар 1: Коробки складані, з негофрованого картону. Коробка картонна -40шт. Торговельна марка : GRAND Країна виробництва : CN Виробник : WUYI HAOYUAN HARDWAREPRODUCTS CO., LTD; Товар 2: Інструменти ручні з вмонтованим бензиновим двигуном. Тример садовий, бензиновий. В частково розібраному стані для зручності транспортування -2443шт. Торговельна марка : GRAND Країна виробництва : CN Виробник : WUYI HAOYUAN HARDWAREPRODUCTS CO., LTD.

Позивач вищезазначені товари № 1-2 визначив митною вартістю по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

Разом з митною декларацією позивачем до митного органу були подані документи (графа 44): 0271 пакувальний лист (Packing List) № 483/02/2026 від 05.02.2026; 0380 рахунок фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 483/02/2026 від 05.02.2026; 0705 коносамент (Bill of Lading) № SZACM25110018 від 02.12.2025; 0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 55341 від 02.03.2026; 0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 483/02/2026 від 05.02.2026; 1001 - Статус особи, яка подає митну декларацію № 2; m4100 договір поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; 4103 специфікація № 55341 від 26.02.2026 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; m4103 - додаткова угода № 1 від 28.11.2024 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; m4103 - додаткова угода № 2 від 12.12.2024 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; m4103 - додаткова угода № 3 від 20.01.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; m4103 - додаткова угода № 4 від 12.03.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; 4103 - додаткова угода № 8 від 04.08.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; 4103 - додаткова угода № 10 від 18.02.2025 до договору поставки № AUG - 00D/12 від 25.09.2024; m4207 договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025, де «m» означає, що документ надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу.

На вимогу відповідача про надання додаткових документів, позивачем були надані прайс б/н від 25.02.2026 року, експертне дослідження № 135/26 від 27.02.2026 року, експортна декларація №310120251202709572 вiд 02.12.2025 і комерційна пропозиція продавця (підтверджується листом № 54207/1 від 02.03.2026). Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації № 26UA500580002048U9 вартість товару (що підтверджується листом №54207/1 від 02.03.2026).

05.03.2026 відповідачем було винесено картку відмови № UA500580/2026/000080 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Згідно ст.55 МКУ від 13.03.2012р. №4495-VI винесено рішення про коригування митної вартості від 05.03.2026 UA500580/2026/000068/1. Рішення про відмову може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МКУ. Декларанту роз`яснено права викладені: у п.3 ст.52, ст.55 МКУ щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу X МКУ; у главі 4 МКУ щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або у суді.

Також, 05.03.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 500580/2026/000068/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийнятим рішенням позивач 05.03.2026 року був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580002453U7, в якій зазначено, що митна вартість товарів № 1-2 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1-2), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1-2), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами: (020): 97 252.27 грн., (028): 408 459.56 грн. Отже, різниця платежів за видами: 020; 028 - складає: 97 252.27 + 408 459.56 = 505 711,83 грн.

Позивач вважає, що рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Щодо того, що заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 04.03.2026 №26UA500580002417U5 відомості про виробника товару WUYI HAOYUAN HARDWARE PRODUCTS CO., LTD (Китай) не підтверджується основними товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей. Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ): контракт, специфікація, інвойс не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2026 9 вартості.

Посилання митного органу на те, що відомості про виробника не підтверджуються товаросупровідними документами або фотографіями під час огляду, не є належною і достатньою підставою для невизнання митної вартості за методом ціни договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ обов`язковими документами для підтвердження митної вартості являються контракт, інвойс, транспортні документи та інші документи, що містять числові значення складових митної вартості. Закон не встановлює обов`язку зазначення виробника або торговельної марки саме у контракті чи інвойсі як передумови застосування методу визначення вартості за ціною договору. Визначальним є підтвердження ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та її числових складових. Митним органом не доведено, що зазначення конкретного виробника впливає на числове значення заявленої митної вартості або що фактична ціна товару є іншою, ніж задекларована. Факт відсутності виробника у тексті контракту чи інвойсу не свідчить про недостовірність ціни. Крім того, митний орган не встановив наявності іншого виробника або іншої торговельної марки, які б обумовлювали інший рівень ціни. Висновок про можливий вплив виробника на формування вартості носить припущення і не підкріплений аналізом ідентичних або подібних товарів відповідно до ст.59 60 МКУ.

Таким чином, відсутність у комерційних документах окремого зазначення виробника, торговельної марки не спростовує достовірність заявленої ціни договору, не впливає на числові значення складових митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Щодо твердження про відсутність у наданому комерційному рахунку №193/07/2025 посилання на специфікацію №47890 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.

Суд погоджується з доводами позивача на те, що законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог реквізитів. зокрема, вказівки специфікації, призначення платежу. У наданому до митного органу інвойсі №193/07/2025 від 22.07.2025 міститься посилання на номер договору, а саме №AUG-00D/11 від 10.09.2024, який було укладено між сторонами. Крім того, відповідачем не наведено обґрунтування впливу зазначених обставин на визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим відповідний аргумент митного органу не може бути врахований. Враховуючи викладене, наведений аргумент митного органу є формальним, не має правового підґрунтя і не може бути прийнятий до уваги як підстава для коригування митної вартості.

Щодо відсутності у специфікації № 55341 від 26.02.2026 інформації щодо виробника, торговельної марки, детального опису, якості товарів та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно вимог 1.3 контракту AUG - 00D/12 від 25.09.2024 продавець може передати обов`язки відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною договору (далі - вантажовідправник). Найменування вантажовідправника відсутнє у специфікації № 55341.

Відсутність у специфікації № 55341 від 26.02.2026 окремих відомостей про виробника, торговельну марку, артикули чи розширений опис товару не свідчить про порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ та не впливає на можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Відповідно до зазначеної норми декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Ключовим є підтвердження числових значень складових митної вартості - ціни, кількості, ваги, умов поставки та інших фінансових показників.

Специфікація та інвойс містять ідентифікаційні ознаки товару, його кількісні показники і вартість, що дозволяє здійснити розрахунок митної вартості. Законодавство не встановлює обов`язку обов`язкового зазначення в специфікації повного переліку технічних характеристик або артикулів, якщо вони не впливають на ціну товару.

Щодо зауваження відповідача про відсутність у специфікації найменування вантажовідправника, слід зазначити, що п. 1.3 контракту передбачає можливість залучення продавцем третьої особи для виконання функції відправки товару. Однак, така умова не змінює сторони договору купівлі-продажу і не впливає на формування ціни.

Отже, відповідачем не доведено, що відсутність зазначених реквізитів призвела до викривлення числових значень складових митної вартості або що задекларована ціна не відповідає фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті. Формальні зауваження до змісту специфікації без встановлення причинно-наслідкового зв`язку із заниженням митної вартості не можуть бути підставою для відмови у застосуванні методу ціни договору відповідно до ст. 58 МКУ.

Щодо того, що технічну документацію щодо якості товару, передбачену п.3.3 контракту, яка впливає на заявлену митну вартість, не подано до митного оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ технічна документація (сертифікати якості, паспорти безпеки тощо) не належить до обов`язкового переліку документів, що підтверджують митну вартість за методом ціни договору. Такі документи можуть подаватися за наявності або на вимогу митного органу, якщо вони безпосередньо впливають на числові значення складових митної вартості. Митна вартість визначається виходячи з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та складових, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ. Технічні характеристики або документи про якість самі по собі не є елементами митної вартості і не впливають на її числове значення, якщо митним органом не доведено, що конкретні параметри товару обумовлюють інший рівень ціни.

У даному випадку відповідачем не наведено доказів того, що відсутність технічної документації призвела до заниження ціни або викривлення складових митної вартості. Положення контракту щодо технічної документації регулюють взаємовідносини сторін договору, вказують на необхідність відповідності товару вимогам та стандартам, однак не встановлюють обов`язку її надання і не змінюють імперативних норм МКУ щодо переліку документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Щодо твердження про перелік товарів згідно специфікації № 55341 як невід`ємної частини контракту згідно п.1.2 та 3.1, наведений виключно українською мовою, що не відповідає вимогам пункту 8.8 угоди.

Посилання митного органу на невідповідність мови специфікації умовам пункту 8.8 контракту не може бути підставою для невизнання митної вартості або для відмови у застосуванні методу ціни договору. Питання мови документа є питанням дотримання внутрішніх договірних умов між сторонами контракту та не впливає на числові значення складових митної вартості. Митний кодекс України не містить вимоги щодо обов`язковості складання специфікації певною мовою для цілей підтвердження митної вартості, якщо її зміст дозволяє ідентифікувати товар, кількість та вартість. Більше того, надання специфікації українською мовою не створює жодних перешкод для здійснення митного контролю, оскільки саме українська є державною мовою і мовою митного оформлення. Митним органом не доведено, що мовне оформлення специфікації призвело до викривлення ціни, кількісних показників або інших елементів, які впливають на розрахунок митної вартості відповідно до ст. 58 МКУ. Навіть якщо контрактом передбачено іншу мовну редакцію документів, це являється питанням взаємовідносин сторін договору і не може тлумачитися як подання недостовірних відомостей у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ. Формальна невідповідність мови договорній умові не спростовує достовірність заявленої ціни та не є правовою підставою для коригування митної вартості.

Стосовно відсутності у наданому комерційному рахунку № 483/02/2026 від 26.02.2026 посилання на специфікацію № 55341 від 26.02.2026, як невід`ємну частину контракту, відповідно до якої сформована партія товарів.

Відсутність у комерційному рахунку № 483/02/2026 від 26.02.2026 року посилання на специфікацію № 55341 від 26.02.2026 року не впливає на дійсність операції, оскільки інвойс і специфікація пов`язані між собою датою їх складання, датою та номером договору, контрагентами та номенклатурою товару на відповідну грошову суму. Законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового текстового посилання інвойсу на конкретну специфікацію як умови визнання митної вартості.

Щодо твердження про те, що заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 04.03.2026 №26UA500580002417U5 відомості про виробника товару WUYI HAOYUAN HARDWARE PRODUCTS CO., LTD (Китай) не підтверджується основними товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей. Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 ст.53 МКУ: контракт, специфікація, інвойс,- не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної вартості.

Твердження митного органу про те, що зазначені у графі 31 митної декларації відомості щодо виробника товару WUYI HAOYUAN HARDWARE PRODUCTS CO., LTD (Китай) не підтверджуються основними товаросупровідними документами, не може вважатися достатньою та належною підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, визначальним елементом митної вартості є саме ціна операції, а не ідентифікація виробника товару. Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, до документів, які підтверджують митну вартість товарів, належать зокрема контракт, рахунок-фактура (інвойс), специфікація, транспортні документи та інші документи, що містять відомості про вартість товару. Законодавство не встановлює обов`язку зазначення у зазначених документах інформації про виробника товару як обов`язкової умови підтвердження митної вартості. Отже, відсутність у контракті, специфікації чи інвойсі окремого зазначення виробника або торговельної марки товару сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки такі відомості не належать до обов`язкових елементів документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Крім того, інформація про виробника товару, зазначена у графі 31 митної декларації, носить інформаційний (описовий) характер та не є складовою ціни операції. Відповідно, навіть у випадку розбіжностей або відсутності підтвердження цієї інформації в окремих товаросупровідних документах, це жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що сумніви митного органу щодо правильності визначення митної вартості повинні бути обґрунтованими та підтверджуватися конкретними доказами, які свідчать про недостовірність саме ціни товару або її складових, а не формальними зауваженнями щодо оформлення документів або наявності/відсутності окремих відомостей, що не впливають на ціну операції.

Таким чином, посилання митного органу на те, що контракт, специфікація та інвойс не містять відомостей про виробника або торговельну марку, не може бути належною підставою для висновку про недостовірність декларування митної вартості, оскільки такі відомості не є обов`язковими для підтвердження ціни товару та не впливають на формування митної вартості відповідно до положень Митного кодексу України.

Щодо того, що згідно наданого коносаменту оцінювана партія товару завантажена на борт судна 02.12.2025 у китайському порту NINGBO. На момент відвантаження товару 02.12.2025, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (специфікація № 55341 та інвойс 483/02/2026 - датовані пізніше 26.02.2026). При цьому, номер контейнеру HASU4396278, зазначений у коносаменті від 02.12.2025 - міститься у пакувальному листі від 26.02.2026 № 483/02/2026. У наданому коносаменті наявні відомості щодо місця знаходження відправника ZHEJIANG (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO(Китай) Chornomorsk (Україна), фрахт передплачений до порту Chornomorsk (Україна). Зазначене свідчить про наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Передусім слід зазначити, що чинне митне законодавство України не містить вимоги щодо обов`язкового збігу дати відвантаження товару з датою укладення договору купівлі-продажу або виставлення інвойсу.

У міжнародній торговельній практиці є звичайною ситуація, коли товар виробляється, відвантажується або резервується постачальником раніше, ніж остаточно оформлюється комерційна документація або визначається кінцевий покупець. Особливо це характерно для товарів, що реалізуються через торговельні компанії або з використанням складських чи транзитних логістичних моделей. Факт того, що товар був завантажений на судно 02.12.2025 у порту NINGBO (Китай), сам по собі не свідчить про відсутність чи недійсність комерційної операції з ТОВ «ДАНН.». У даному випадку інвойс та специфікація від 26.02.2026 лише документально оформлюють передачу права власності на товар у межах конкретної комерційної операції, що не суперечить ані звичайній міжнародній торговельній практиці, ані положенням Митного кодексу України. Водночас зазначення у пакувальному листі № 483/02/2026 від 26.02.2026 того самого номера контейнера HASU4396278, який вказаний у коносаменті від 02.12.2025, навпаки підтверджує ідентичність партії товару та простежуваність її логістичного переміщення, що свідчить про узгодженість товаросупровідних документів, а не про наявність розбіжностей.

Щодо зауваження відповідача про те, що коносамент виданий у місті ZHEJIANG (Китай) при зазначенні порту завантаження NINGBO (Китай), це відповідає звичайній практиці міжнародних морських перевезень. Коносамент оформлюється лінійним агентом перевізника або експедитором, який може знаходитися у будь-якому іншому портовому або адміністративному центрі. Місце видачі коносамента не зобов`язане співпадати з портом фактичного завантаження товару, що прямо випливає з міжнародної транспортної практики морських перевезень.

Так само маршрут перевезення NINGBO(Китай) Chornomorsk (Україна) та зазначення фрахту, передплаченого до порту Constanta, не свідчить про наявність незадекларованих посередників або додаткових договорів. Відповідно до усталеної логістичної практики міжнародних морських перевезень, перевізник або експедитор може використовувати власну мережу перевантажень, субперевізників чи сервісних маршрутів, що не створює жодних додаткових правовідносин для покупця товару та не впливає на формування ціни товару за зовнішньоекономічним договором. Відповідно до ст. 49, 52 і 53 Митного кодексу України, митна вартість товарів визначається на підставі ціни договору (ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті) та підтверджується комерційними документами, які містять відомості про таку ціну. Надані декларантом контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист та транспортні документи містять необхідні дані для підтвердження ціни операції та ідентифікації товару.

Наведені відповідачем припущення щодо можливих додаткових домовленостей, посередницьких операцій або наявності інших учасників у ланцюгу постачання не підтверджені жодними належними доказами та мають характер припущень. При цьому такі обставини не впливають на визначення ціни товару за зовнішньоекономічним договором і, відповідно, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості або для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору. Таким чином, декларантом надано відповідачу достатній та передбачений статтею 53 Митного кодексу України перелік документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а доводи митного органу щодо їх нібито недостовірності не ґрунтуються на вимогах

Стосовно того, що заявлені комерційні умови поставки DPU Київ, що означає продавець доставляє товар у зазначене місце призначення та розвантажує його. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту відвантаження NINGBO (Китай), порту розвантаження Chornomorsk (Україна) та порту доставки Chornomorsk (Україна). Зазначене не відповідає узгодженим та заявленим умовам поставки щодо поіменованого місця доставки та передоплати вартості фрахту. Також, в наряді від 02.03.2026 №795 на контейнер HASU4396278 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні COLOMBO TRADER рейс 01, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно MAERSK ENSHI 547W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов`язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2026 10 документів. При цьому, здійснити перевірку відомостей про включення зазначених витрат до заявленої митної вартості товарів згідно наданих документів (вантаж відправлено раніше операції з продажу ТОВ "ДАНН."), та здійснити перевірку числового значення складових митної вартості, зазначених у ч.10 ст.58 МКУ,- митний орган не має можливості.

Посилання митного органу на невідповідність маршруту перевезення заявленим умовам поставки DPU Чернівці є помилковим тлумаченням правил Інкотермс та логістичної практики міжнародних перевезень. Умови DPU (Delivered at Place Unloaded) означають обов`язок продавця доставити товар до узгодженого місця призначення та здійснити розвантаження.

Зазначення у коносаменті портів NINGBO (Китай) та Chornomorsk (Україна) відображає виключно морський етап перевезення і не визначає остаточне місце виконання зобов`язань за контрактом (DPU Київ). Подальше перевантаження контейнера на автомобільний транспорт та доставка є логічним продовженням мультимодального перевезення і не свідчить про зміну умов поставки.

Факт наявності навантажувально-розвантажувальних, портових витрат не доводить їх невключення до митної вартості. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості додаються лише ті витрати, які не включені до ціни договору. Якщо ціна визначена на умовах DPU Київ, то вона передбачає включення витрат до моменту доставки та розвантаження у названому місці (м. Київ).

Відповідачем не встановлено конкретних платежів або документально підтверджених сум, які не були враховані у заявленій митній вартості. Твердження про неможливість перевірки числових значень складових митної вартості являється припущенням, оскільки митним органом не наведено доказів існування додаткових витрат, які підлягають обов`язковому включенню.

Відсутність окремих транспортних рахунків у пакеті документів не означає автоматично, що такі витрати не були враховані у договірній ціні. Таким чином, маршрут перевезення через порт Chornomorsk (Україна) і перевантаження контейнера не свідчать про порушення умов DPU, не доводять заниження митної вартості та не є належною підставою для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до ст.58 МКУ.

Щодо того, що відомості про передплачений фрахт свідчать, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю вантажу в порт призначення Chornomorsk (Україна). Зазначене може свідчити про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ.

Запис щодо передплаченого або сплаченого в порту призначення фрахту не свідчить про невключення відповідних витрат до митної вартості.

Умови розрахунків між перевізником та сторонами перевезення не тотожні умовам формування договірної ціни товару.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості додаються лише ті витрати, які фактично не включені до ціни, що сплачена або підлягає сплаті.

Відповідачем не встановлено конкретної суми фрахту, не доведено факту його окремої сплати покупцем та не підтверджено, що такі витрати не враховані у заявленій договірній ціні. Отже, твердження про «ризик декларування не всіх складових» також є припущенням і не ґрунтується на встановлених фактичних обставинах або доказах невключення конкретних витрат до митної вартості.

Стосовно того, що відповідач зазначив у рішенні: якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно умов пункту 4 Специфікації №55341 від 26.02.2026 «Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару». Враховуючи, що отримання українським перевізником ТОВ ФОРСТРАНС Україна товару згідно CMR №55341 в порту Chornomorsk (Україна) 02.03.2026 заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Посилання відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості не може вважатися ціною, що фактично сплачена, у зв`язку з тим, що оплата за товар ще не здійснена, не відповідає положенням митного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, законодавець прямо передбачає, що для визначення митної вартості враховується не лише ціна, яка вже фактично сплачена, але і ціна, яка підлягає сплаті відповідно до умов зовнішньоекономічного договору. Згідно з п. 4 специфікації № 55341 від 26.02.2026, оплата товару здійснюється покупцем не пізніше ніж через 45 днів після отримання товару. Така умова оплати є типовою для міжнародної комерційної практики та передбачає відстрочення платежу, що не впливає на визначення митної вартості товару за основним методом за ціною договору. Отже, на момент митного оформлення відсутність банківських платіжних документів Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2026 16 не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки обов`язок їх подання виникає лише у випадку, якщо рахунок уже сплачено.

Такий підхід прямо випливає із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, яка передбачає подання банківських платіжних документів саме у разі сплати рахунку.

У даному випадку умови договору передбачають оплату після отримання товару, у зв`язку з чим на момент митного оформлення платіж ще не був здійснений. Відповідно, відсутність банківських платіжних документів є об`єктивною та обумовлена умовами комерційного договору, а не недостовірністю заявлених відомостей.

Щодо того, що митну декларацію країни відправлення із відомостями щодо вартості, асортименту товарів, вагових характеристик, їх кількості, умов поставки, даних щодо відправника, отримувача, реквізитів договору (інвойсу), коносаменту, що документально підтверджують факт експорту товарів декларантом не подано до митного оформлення.

Щодо зауваження митного органу про ненадання митної декларації країни відправлення, слід зазначити, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлює вичерпний перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. До таких документів належать, зокрема, контракт, інвойс, специфікації, транспортні документи та інші документи, що містять відомості про вартість товару. При цьому митна декларація країни відправлення не належить до обов`язкових документів, які повинні подаватися для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, декларант не завжди має фактичну можливість отримати митну декларацію країни експорту, оскільки такий документ оформлюється іноземним експортером або його митним представником у відповідній державі і не є документом, який обов`язково передається покупцю у межах комерційної операції.

Таким чином, ненадання митної декларації країни відправлення не може розглядатися як порушення вимог статті 53 Митного кодексу України, а також не може свідчити про недостовірність заявлених декларантом відомостей щодо митної вартості товару. Отже, надані декларантом контракт, специфікація, інвойс, пакувальні та транспортні документи містять достатні та об`єктивні дані для підтвердження ціни договору, яка підлягає сплаті за товар, і відповідають вимогам ст. 49, 52 та 53 Митного кодексу України щодо підтвердження митної вартості товарів.

Стосовно того, що у прайсі продавця від 25.02.2026 б/н на умовах поставки EXW відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів. Відсутність у прайс-листі від 25.02.2026 б/н відомостей про виробника, торговельну марку, якісні характеристики чи артикули не впливає на можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки прайс-лист не є обов`язковим документом згідно ч.2 ст.53 МКУ. Прайс має допоміжний характер і не визначає фактичну ціну операції. Митна вартість підтверджується контрактом та інвойсом, що містять числові значення вартості товару. Відповідачем не доведено, що відсутність зазначених реквізитів у прайс-листі призвела до викривлення або заниження заявленої митної вартості.

Щодо терджень відповідача про те, що у копії митної декларації країни відправлення від 02.12.2025 №310120251202709572 вказано порт відправлення Nansha New port, відмінний від зазначеного в коносаменті NINGBO, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення. Зазначення у митній декларації країни відправлення порту Nansha New Port відмінного у коносаменті NINGBO не свідчить про розбіжність, оскільки йдеться про один і той самий портовий комплекс (NINGBO - складова порту Гуанчжоу (Guangzhou Port)), а формулювання може відрізнятися залежно від системи оформлення документів або перекладу. Факт різного написання назви порту не підтверджує наявність перевантаження чи існування додаткових коносаментів. Митним органом не наведено жодного доказу фактичного здійснення перевантаження або оформлення інших транспортних документів, які б впливали на складові митної вартості відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ. Припущення про можливе існування інших коносаментів без встановлення конкретних витрат або платежів не являється належною підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості. Щодо того, що у комерційній пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай. Комерційна пропозиція не належить до обов`язкового переліку документів, передбачених ч.2 ст.53 МКУ, та має допоміжний інформаційний характер. Відсутність у ній дати або зазначення умов EXW не впливає на визначення митної вартості, яка підтверджується контрактом та інвойсом як документами, що містять фактичну ціну операції. Комерційна пропозиція не є документом, на підставі якого формується митна вартість, і її недоліки не можуть слугувати самостійною підставою для коригування заявленої ціни договору.

Стосовно того, що у висновку експертного дослідження від 27.02.2026 №135/26, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.

Експертний висновок у відповідних випадках зазвичай подається як додатковий доказ обґрунтованості заявленої ціни та орієнтир рівня ринку, але митна вартість за першим методом визначається не ринковими цінами з інтернету, а саме ціною конкретної угоди між сторонами. к вбачається з дослідження, експерту поставлене наступне запитання: визначить вартість товару - тример садовий бензиновий, умови поставки DPU KYIV, виробник WUYI HAOYUAN HARDWARE PRODUCTS CO., LTD, країна походження Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту № AUG - 00D/12 від 25.09.2024 року, інвойсу № 483/02/2026 від 26.02.2026 року, пакувального листа № 483/02/2026 від 26.02.2026 року (тобто за тими документами, що подавались на митницю). Висновок експертного дослідження від 27.02.2026 №135/26 проведено щодо товару торговельної марки: GRAND характеристик на аналогічний товар. При цьому, в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом зазначено, які джерела та дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає.

Щодо вимоги відповідача надати додаткові документи.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами. Відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає, не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. Відповідач в порушення п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об`єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості №500580/2026/000068/1 від 05.03.2026 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2026/000080 від 05.03.2026.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 6068,54 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Керуючись ст. ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.».

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №500580/2026/000068/1 від 05.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2026/000080 від 05.03.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (код ЄДРПОУ 40929000) 6068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 54 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА