Рішення № 139881078, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокусправа № 380/16590/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - відповідач, ЛМКП «Львівтеплоенерго»), у якому просить:

- визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», які полягають у ненаданні відповіді на запит по суті щодо суспільно значимої інформації;

- зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» надати відповідь на інформаційний запит №12 від 25.07.2026, а саме надати: покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення житлових приміщень (55 квартир) у будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026; покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення місць загального користування у будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026; затверджені норми температурного режиму опалення житлових приміщень; затверджені норми температурного режиму опалення місць загального використання; у разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.06.2026 звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію №12, проте у встановлений п`ятиденний строк відповіді на такий не отримав. На переконання позивача, відповідач вчинив протиправні дії, що порушують: вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України щодо дій посадових осіб та органів місцевого самоврядування виключно в межах, в спосіб та на підставах передбачених Конституцією та Законами України; вимоги ч. 2 ст. 34 Конституції України щодо права на отримання інформації, оскільки вигадане ними обмеження в доступі не ґрунтується на законі; норми, які гарантовані Законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації»; право на отримання відкритої за режимом доступу інформації, необхідної, у тому числі, для реалізації своїх завдань та функцій. З метою захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 .

01.09.2026 представниця відповідача подала до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що 29.06.2026 ОСОБА_1 подав до ЛМКП «Львівтеплоенерго» запит на публічну інформацію, на який 06.07.2026 скеровано відповідь листом за вих. №44-5741-07/26. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.

07.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій виклав пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Констатує, що доданий до відзиву лист не містить відповіді на запитувану інформацію; долучені покази лічильника викликають сумнів у їх достовірності, оскільки номер лічильника не зазначено, покази надані за період з 31.01.2021 до 31.03.2024; відповідь містить покликання на нормативно-правову базу, що не може вважатися відповіддю по суті запиту. Також покликається на те, що відзив на позовну заяву підписано представницею, яка не підтвердила повноважень.

10.09.2026 представниця відповідача подала заперечення на відповідь на відзив, у яких стверджує, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» надало відповідь на запит, до відзиву долучено копію відповіді та докази її скерування запитувачу інформації. Крім того, акцентувала на тому, що наділена повноваженнями на представництво інтересів відповідача у суді.

14.09.2026 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач звернувся до ЛМКП «Львівтеплоенерго» із запитом на отримання публічної інформації №12/2026 від 25.06.2026, за змістом якого:

«… ОСОБА_1 не являється споживачем послуг з централізованого теплопостачання та не має зареєстрованого у ЛМКП «Львівтеплоенерго» особового рахунку.

В будинку за адресою АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий лічильник тепла.

Відповідно до ст. 5, 6, 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» прошу надіслати на мою електронну адресу наступну інформацію:

1. Покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення житлових приміщень (55 квартир) у будинку за адресою АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026 р.

2. Покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення місць загального користування у будинку за адресою АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026 р.

3. Затверджені норми температурного режиму опалення житлових приміщень.

4. Затверджені норми температурного режиму опалення місць загального використання…

Відповідь на запит прошу надати мені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

У разі відсутності запитуваної інформації повідомити про її відсутність».

Запит скеровано на електронну пошту відповідача 26.06.2026, що підтверджується наявним у матеріалах справи скріншотом.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав лист від 04.07.2026 №44-5741-07/26, адресований ОСОБА_1 .

За змістом листа «... На Ваші запити вх. №ІЗ-14647, №ІЗ-14638 від 29.06.2026 р.

У відповідь на Ваші інформаційні запити по п. 1 надаємо наявну у ЛМКП «Львівтеплоенерго» інформацію щодо щомісячних показів загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2021 року по травень 2026 року.

По п. 2 в місцях загального користування розподільні прилади обліку відсутні. Загальний обсяг теплової енергії опалення будівлі визначається комерційним вузлом обліку. Нарахування плати за теплову енергію, витрачену на опалення обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (у редакції наказу від 28.12.2021 №358).

Згідно з п. 8. розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначається, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку:

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%.

Згідно з п. 12 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі, у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням пропорційно до загальної (опалюваної) площі їхніх приміщень.

По п. 3-4 нормативні значення температурних режимів опалюваних приміщень і місць загального користування визначається відповідно до вимог ДБН В. 2.2.-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

До відповіді додано «Покази ліч. по АДРЕСА_1 за період з травня 2023 по березень 2024» на 1 аркуші.

В матеріалах справи відсутні докази скерування листа від 04.07.2026 №44-5741-07/26 позивачу.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит по суті, позивач пред`явив цей позов до суду.

Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з ненаданням відповіді на запит на публічну інформацію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, унормований Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст. 2 Закону №2939-VI).

За дефініцією, закріпленою у ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно зі ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Приписами ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI унормовано, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI наведено вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закон.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За правилами ст. 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 23 Закону №2939-VI).

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд виснує, що запитувачі інформації мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації, у свою чергу, зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Суд установив, що ОСОБА_1 26.06.2026 звернувся із запитом на отримання публічної інформації №12/2026 до ЛМКП «Львівтеплоенерго», у якому просив надіслати на його електронну адресу:

« 1. Покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення житлових приміщень (55 квартир) у будинку за адресою АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026р.

2. Покази лічильника теплової енергії, які були використані на опалення місць загального користування у будинку за адресою АДРЕСА_1 за період опалювального сезону 2021-2026р.

3. Затверджені норми температурного режиму опалення житлових приміщень.

4. Затверджені норми температурного режиму опалення місць загального використання.»

Судом встановлено, що вимоги щодо форми та змісту запиту на отримання публічної інформації дотримані позивачем, запит оформлений належним чином.

Листом від 04.07.2026 №44-5741-07/26 відповідач повідомив таке:

По п. 1 «…надаємо наявну у ЛМКП «Львівтеплоенерго» інформацію щодо щомісячних показів загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2021 року по травень 2026 року».

Водночас, у доданому до листа документі містяться відомості про покази та спож. Гкал за період з січня 2021 року до березня 2024 року.

Наведене свідчить про те, що лист не містить повної відповіді на запитувану позивачем у п. 1 запиту інформацію, зокрема не надано показів за опалювальний сезон за 2025-2026 роки та/або не повідомлено про відсутність такої інформації.

Щодо надання інформації на п. 2, то відповідач констатує, що «в місцях загального користування розподільні прилади обліку відсутні. Загальний обсяг теплової енергії опалення будівлі визначається комерційним вузлом обліку. Нарахування плати за теплову енергію, витрачену на опалення обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.11.2018 №315 (у редакції наказу від 28.12.2021 №358).

Згідно з п. 8 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначається, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку:

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%.

Згідно з п. 12 розділу ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі, у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням пропорційно до загальної (опалюваної) площі їхніх приміщень».

Аналізуючи таку відповідь, суд виснує, що відповідач надав повну та чітку відповідь на п. 2 запиту, додатково повідомивши про порядок нарахування плати за теплову енергію, витрачену на опалення обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будинку.

У відповідь на п. 3, 4 запиту відповідач зазначив, що «нормативні значення температурних режимів опалюваних приміщень і місць загального користування визначається відповідно до вимог ДБН В. 2.2.-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», КТМ 204 Україна 244-94 Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

Тобто відповідь у цій частині не може вважати повною та чіткою, оскільки містить покликання на нормативне регулювання, що підтверджує формальний розгляд інформаційного запиту.

Вказане в сукупності свідчить про неповноту наданої відповідачем інформації на запит на отримання публічної інформації позивача від 25.06.2026 №12/2026.

Суд наголошує, що обов`язок розпорядника інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію на запит імперативно встановлений п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI і належним виконанням такого обов`язку відповідачем у спірній ситуації є надання позивачу запитуваної інформації та відповідних документів, або ж обґрунтування неможливості їх надання.

Заразом відповідач не повідомляє про неможливість надання запитуваної у п. 1, 3, 4 інформації, та не повідомляє, що інформація, яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.

Крім того, суд звертає увагу, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб`єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов`язків.

Аналогічні за змістом висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 800/369/17.

Судовим розглядом встановлено, що відповідь на інформаційний запит, поданий позивачем 26.06.2026, оформлена листом від 04.07.2026 №44-5741-07/26, в матеріалах справи, що свідчить про порушення вимог ст. 20 Закону № 2939-VI.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що права позивача в частині отримання запитуваної в п. 2 запиту не були порушені, суд визнає протиправними дії відповідача щодо ненадання повної відповіді на п. 1, 3, 4 запиту на отримання публічної інформації №12/2026.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації позивача №12/2026 та надати повну відповідь на п. 1, 3, 4 запиту.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Позивач звільнений від сплати судового збору, за подання цього позову такий не сплачував, а тому його розподіл на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо ненадання повної відповіді на пункти 1, 3, 4 запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.06.2026 №12/2026.

3. Зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» повторно розглянути запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 25.06.2026 №12/2026 та надати повну відповідь на пункти 1, 3, 4 запиту.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040; ЄДРПОУ 05506460).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна