Рішення № 139879886, 18.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року № 320/25184/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в отриманні з 01.03.2026р. максимального розміру пенсії без обмеження розміру виплаченої пенсії постановою КМУ від 25 лютого 2026р. № 236 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25 лютого 2026 року № 236 без обмеження максимальним розміром.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Позиція позивача.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком за наявності пільгового стажу роботи за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. 25 лютого 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку з проведенням масового перерахунку пенсій. Внаслідок зазначеного перерахунку розмір пенсії позивача було зменшено на 5 312 грн 71 коп. У протокольному рішенні від 25 лютого 2026 року зазначено про обмеження пенсії позивача під час індексації з 01 березня 2026 року шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів на суму 5 312 грн 71 коп. та визначено суму щомісячної пенсійної виплати позивача у розмірі 25 950 грн. 26 березня 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, зареєстрованою за вхідним № 31691/П-2600-26 від 26 березня 2026 року, в якій просила усунути порушення законодавства, здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з дати застосування такого обмеження. У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 травня 2026 року № 33860-31691/11-02/8-2600/26 зазначено, що відповідач не вбачає порушень у нарахуванні пенсійного забезпечення позивача. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач послався, зокрема, на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач зазначив, що підстави для скасування обмеження підвищення пенсії з 01 березня 2026 року відсутні, оскільки пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25 лютого 2026 року № 236 не втратив чинності. ОСОБА_1 не погоджується із застосуванням до її пенсії такого обмеження під час проведення індексації та вважає, що зазначені дії відповідача порушують її право на належне пенсійне забезпечення та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позиція відповідача.

30.07.2026 скеровано письмовий відзив, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Представник відповідача зазначає, що 26 березня 2026 року громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зі зверненням № 31691/11-2600-26 щодо перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12 березня 2021 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 травня 2026 року № 33810-31691/11-02/8-2600/26 позивачу було надано відповідні роз`яснення. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2026 року у розмірі 2 595 грн. Відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25 лютого 2026 року № 236, відповідно до якої перерахунок пенсій проводиться з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121. Унаслідок цього заробіток для обчислення пенсії позивача становить 9 992,40 грн. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого цією постановою, не може перевищувати 2 595 грн. Відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що розмір збільшення пенсії позивача в результаті перерахунку з 01 березня 2026 року перевищує 2 595 грн, до такого збільшення було застосовано обмеження у розмірі 670,23 грн. Оскільки пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25 лютого 2026 року № 236 не втратив чинності, відповідач вважає, що підстави для скасування обмеження підвищення пенсії з 01 березня 2026 року відсутні. Відповідач також наводить розрахунок розміру пенсії позивача з 01 березня 2026 року: розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 30 250,66 грн (51 272,30 Ч 0,59000); доплата за понаднормовий стаж відповідно до частини першої абзацу другого статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 39 років 1 012,05 грн; загальний розмір пенсії 31 262,71 грн; місяць підвищення розміру пенсії травень 2026 року; обмеження в індексації з 01 березня 2023 року 2 189,48 грн; обмеження в індексації з 01 березня 2024 року 284,45 грн; обмеження в індексації з 01 березня 2025 року 1 283,24 грн; обмеження індексації з 01 березня 2026 року 670,23 грн; розмір пенсії з надбавками 26 835,31 грн; максимальний розмір пенсії 25 950 грн. Відповідач зазначає, що пенсію позивача обчислено на підставі документів, наявних у матеріалах пенсійної справи, та відповідно до норм чинного законодавства. Пенсії перераховуються відповідно до законодавчих актів, прийнятих Кабінетом Міністрів України. Заборгованість із виплати пенсії, за твердженням відповідача, відсутня. Крім того, відповідач зазначає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 травня 2026 року № 33810-31691/11-02/8-2600/26 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України, має роз`яснювальний характер та не породжує для громадянки ОСОБА_1 будь-яких прав чи обов`язків. Зазначений лист надано в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком за наявності пільгового стажу роботи за списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

25 лютого 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку з проведенням масового перерахунку пенсій.

У протокольному рішенні від 25 лютого 2026 року зазначено про обмеження пенсії позивача під час індексації з 01 березня 2026 року шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів на суму 5 312 грн 71 коп. та визначено суму щомісячної пенсійної виплати позивача у розмірі 25 950 грн.

26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, зареєстрованою за вхідним № 31691/П-2600-26 від 26 березня 2026 року, в якій просила усунути порушення законодавства, здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з дати застосування такого обмеження.

У відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 травня 2026 року № 33860-31691/11-02/8-2600/26 зазначено, що відповідач не вбачає порушень у нарахуванні пенсійного забезпечення позивача. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач послався, зокрема, на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач зазначив, що підстави для скасування обмеження підвищення пенсії з 01 березня 2026 року відсутні, оскільки пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25 лютого 2026 року № 236 не втратив чинності.

ОСОБА_1 не погоджується із застосуванням до її пенсії такого обмеження під час проведення індексації та вважає, що зазначені дії відповідача порушують її право на належне пенсійне забезпечення та не відповідають вимогам чинного законодавства України, тому звернулась до суду із даним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Порядок проведення індексацій пенсій врегульований: постановою Кабінету Міністрів України Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році від 25.02.2025 № 209, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України № 1788-XII передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, врегульовані положеннями Закону України № 1058-IV.

Відповідно до Закону України № 1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Судом встановлено, що спірним у цій справі є питання правомірності застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року обмеження розміру збільшення пенсії (індексації), передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова КМУ № 236).

Суд зазначає, що зазначене обмеження не є тотожним регулюванню максимального розміру пенсії, встановленому частиною третьою статті 27 Закону України № 1058-IV, за яким максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124), визначено механізм проведення такого перерахунку, зокрема формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати. Розмір цього коефіцієнта визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.

На виконання зазначених повноважень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 236, пунктом 1 якої установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,121, а пунктом 8 цієї постанови передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 420/23990/23 (адміністративне провадження № К/990/12686/24), відповідно до якої положення законів про Державний бюджет, якими Кабінету Міністрів України надаються повноваження визначати порядок, умови та строки застосування статті 42 Закону № 1058-IV у відповідному році, надають Уряду право встановлювати не лише показники збільшення пенсій внаслідок індексації, а й обмеження розміру такого збільшення.

Суд зазначає, що відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» є чинними та неконституційними не визнавалися. Отже, підстав для незастосування пункту 8 постанови КМУ № 236 суд не встановив.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який є чинним на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до абзаців другого та третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення, зокрема щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Зазначені положення узгоджуються з Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, у якому Конституційний Суд України зазначив про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд також враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, згідно з якою передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними; механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх повного фінансового забезпечення, шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства; розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Викладене свідчить про те, що встановлення Кабінетом Міністрів України обмеження розміру індексації має на меті зменшення різниці між розмірами пенсій різних категорій пенсіонерів та забезпечення більш справедливого розподілу наявних фінансових ресурсів держави. Такий підхід дає змогу підтримати більшу кількість громадян, зокрема пенсіонерів із низькими розмірами пенсій.

Застосування такого обмеження також спрямоване на забезпечення соціальної справедливості та фінансової стабільності держави в умовах воєнного стану, коли значні державні ресурси спрямовуються на забезпечення обороноздатності та відсіч збройній агресії російської федерації.

Оцінюючи доводи позивача з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд враховує, що держава має широкі межі розсуду у виборі заходів у сфері соціальної політики та визначенні їх відповідності загальному інтересу (рішення ЄСПЛ у справі «Zvolskэ and Zvolskб v. the Czech Republic», заява № 46129/99).

У сфері соціального забезпечення, зокрема пенсійних виплат, держава може коригувати, обмежувати або зменшувати їх розмір, якщо це обумовлено інтересами соціальної справедливості та економічного добробуту (рішення ЄСПЛ у справі «Grudiж v. Serbia», заява № 31925/08, пункт 72). Аналогічні висновки ЄСПЛ зробив у справах «Valkov and others v. Bulgaria» (заява № 2033/04) та «Khoniakina v. Georgia» (заява № 17767/08).

Оцінюючи дії відповідача, суд не встановив, що застосоване обмеження порушує права позивача, оскільки воно має загальний характер, поширюється на всіх пенсіонерів відповідної категорії та не має дискримінаційного характеру.

Окремо суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Це обмеження запроваджено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, є чинним і щодо позивача неконституційним не визнавалося.

Суд враховує, що рішення Конституційного Суду України, якими визнавалися неконституційними аналогічні за змістом обмеження максимального розміру пенсії, стосувалися виключно спеціальних законів про пенсійне забезпечення окремих категорій осіб (військовослужбовців за Законом № 2262-ХІІ, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ), і ґрунтувалися на особливому конституційному статусі саме цих категорій громадян, гарантованому окремими нормами Конституції України.

Крім того, суд враховує, що позивачем не заперечується та не спростовується наведений відповідачем розрахунок, згідно з яким розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок не перевищує встановленого максимального розміру, а тому обмеження за частиною третьою статті 27 Закону № 1058-IV в межах спірних правовідносин самостійного значення не набуває і не є тим обмеженням, з приводу застосування якого виник спір.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження розміру збільшення пенсії ОСОБА_1 внаслідок індексації з 01 березня 2026 року ґрунтуються на чинних нормах законодавства, вчинені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин підстави для визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачці без обмеження, встановленого пунктом 8 постанови КМУ № 236, відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.