Рішення № 139879480, 18.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25585/24-ц

Провадження № 2-др/752/170/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.09.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у судовому засідання без повідомлення (виклику) учасників справи

заяву

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Офісу Президента України про визнання інформації недостовірною, її спростування та захист ділової репутації

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Офісу Президента України про визнання інформації недостовірною, її спростування та захист ділової репутації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.08.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 221,20 гривень.

21.08.2026 від представника позивача, адвоката Калинчук Анни Сергіївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 гривень, витрат на підготовку звіту за результатами фіксації та дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет у розмірі 4 800,00 гривень та витрат на проведення семантико-текстуальної експертизи у розмірі 55 000,00 гривень.

Вказана заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , у зв`язку з поданням позову про визнання інформації недостовірною, її спростування та захист ділової репутації поніс відповідні судові витрати.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Згідно положень частини третьої та четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 та Офісу Президента України про визнання інформації недостовірною, її спростування та захист ділової репутації.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.08.2026 у справі №752/25585/24-ц позов задоволено частково; визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ОСОБА_2 19.09.2024 на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у петиції №22/234210-еп «Про застосування санкцій проти АТ «Банк Альянс та посадових осіб Банку» про те, що ОСОБА_1 є номінальним утримувачем активів Акціонерного товариства «Банк Альянс» в інтересах підсанкційної особи - ОСОБА_3 ; причетний до незаконної діяльності, завдає шкоду національним інтересам та безпеці України, фінансує збройну агресію росії проти України; з початком повномасштабного вторгнення втік з України та переховується закордоном; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 221,20 гривень; в іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається з судового рішення, суд не вирішив в ньому питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи.

Відповідно до поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення позивач поніс такі судові витрати: 100 000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу; 4 800,00 гривень - витрати на підготовку звіту за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет та 55 000,00 гривень - витрати на проведення семантико-текстуальної експертизи, за результатами якої складено

Суд встановив, що адвокат Калинчук Анна Сергіївна надавала правничу допомогу ОСОБА_1 у Голосіївському районному суді міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Офісу Президента України про визнання інформації недостовірною, її спростування та захист ділової репутації, що підтверджується копією ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1493384 від 26.11.2024.

Окрім цього матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ№001886.

Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення вказує, що вартість професійної правничої допомоги, яка надавалась позивачу у зв`язку з веденням цивільної справи становить 100 000,00 гривень, що було обумовлено та закріплено у Додатковій угоді № 1 від 03.11.2024 до Договору № 1244/3/03-10-2024 про надання правничої допомоги від 03.10.2024.

Представник позивача надала до суду Акт приймання-передачі наданих послуг №1244/3/03-10-2024 від 19.08.2026 згідно якого встановлено детальний перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу, загальна вартість яких становить 100 000,00 гривень.

Суд також встановив, що згідно Акту наданих послуг від 22.11.2024 за №1-188/2024, ОСОБА_4 прийняв від Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» послугу - звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет (базова послуга) загальною вартістю 4 800,00 гривень.

Як вбачається з Договору про надання послуг з проведення експертизи від 06.08.2025 та Акту надання послуг №70 від 12.09.2025 на замовлення позивача ТОВ «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» була проведене семантико-текстуальна експертиза з наданням Висновку експерта №213 складеного 12.09.2025.

Вартість проведення семантико-текстуальної експертизи становить 55 000,00 гривень.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Суд встановив, що як доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду копію Додаткової угоди № 1 від 03.11.2024 до Договору №1244/3/03-10-2024 про надання правничої допомоги від 03.10.2024 та Акт приймання-передачі наданих послуг №1244/3/03-10-2024 від 19.08.2026 згідно якого встановлено детальний перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу, загальна вартість яких становить 100 000,00 гривень.

Водночас суд зазначає, що матеріали цивільної справи не містять Договору №1244/3/03-10-2024 про надання правничої допомоги від 03.10.2024 на підставі якого і виникли правовідносини між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Міллер», що позбавляє суд можливості встановити дійсні умови договору між позивачем та адвокатським об`єднанням, щодо вартості та порядку оплати витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідження Додаткової угоди № 1 від 03.11.2024 є неможливим без дослідження основного Договору №1244/3/03-10-2024 про надання правничої допомоги від 03.10.2024.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини п`ятої статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Враховуючи вказані обставини суд дійшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що між сторонами дійсно було досягнуто домовленості про розмір та порядок сплати витрат за надання професійної правничої допомоги, а тому у задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 гривень слід відмовити.

Стосовно витрат на підготовку звіту за результатами фіксації та дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет проведеного Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у розмірі 4 800,00 гривень суд зазначає, що такі витрати не належать до категорії витрат, пов`язаних з розглядом справи згідно статті 133 ЦПК України, оскільки не стосуються проведення експертизи, витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат у розмірі 4 800,00 гривень задоволенню не підлягає.

Частиною шостою статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Суд встановив, що семантико-текстуальна експертиза у справі була проведене на підставі Договору про надання послуг з проведення експертизи від 06.08.2025 за №024/08-25, що був укладений між Адвокатським об`єднанням «Міллер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА».

Згідно пунктів 2.1. та 2.2. Договору про надання послуг з проведення експертизи від 06.08.2025 за №024/08-25 вартість послуг, що передбачений даним Договором, становить 55 000,00 гривень. Замовник сплачує вартість послуг у розмірі 55000,00 гривень без ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на умовах стовідсоткової попередньої оплати. Як вбачається з Акту надання послуг №70 від 12.09.2025 Адвокатське об`єднання «Міллер» прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» надані послуги з проведення семантико-текстуальної експертизи, загальною вартість 55 000,00 гривень. При замовленні та прийнятті послуг з проведення експертизи Адвокатське об`єднання «Міллер» діяло в інтересах позивача у справі.

Суд звертає увагу, що Висновок експерти №213 за результатами семантико-текстуальної експертизи від 12.09.2025 знаходиться в матеріалах цивільної справи (т.2, а.с.97-114) був досліджений та оцінений судом при ухваленні судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на проведення семантико-текстуальної експертизи у розмірі 55 000,00 гривень.

Враховуючи викладене, заява представника позивача, адвоката Калинчук Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 10,12,81,89,142,258-259,263-265,268,270 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

заяву представника позивача, адвоката Калинчук Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на проведення експертизи у розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя С. О. Чекулаєв