Рішення № 139879126, 17.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року справа №320/40639/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рууккі Україна" до Головного управління ДПС України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Рууккі Україна» (далі позивач, ТОВ «Рууккі Україна») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Київській області №337410715, №337430715, №337410715, №337430715, №337460715, №337440715, №337450715 від 22.07.2025 та податкові повідомлення-рішення № 335472406, № 335492406, №335502406 від 21.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з вказаними у акті контрагентами підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій, розкривають увесь зміст наданих послуг, здійснені у межах господарської діяльності та є підставою для формування податкового обліку платника. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позицією позивача, вважає позов необґрунтованим та безпідставним. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 19 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлень, наказу від 01.04.2025 №1294-п, відповідно до п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 статті 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п. 77.4 статті 77, п.82.2 статті 82 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 статті 13, пп.9-25 п.9 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Рууккі Україна» (код ЄДРПОУ 25277777) з метою дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2018 по 31.12.2024.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт від 09.06.2025 № 27688/10-36-07-15/25277777, у якому встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст. 44, п.46.1, п.46.2 ст.46, ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, абз.7 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 017 789 грн;

п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст. 44, п.46.1, п.46.2 ст.46, ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, п.138.1 ст.138, пп.140.5.11 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, абз.7 ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 22 744 211 грн;

п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, абз. «г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 812 733 грн;

п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, абз. «г» п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.2, 20.2 Декларації) в сумі 182 010 грн;

п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 994 743 грн;

пп.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4;

пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.164.2.7 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із доходу отриманого як «додаткове благо» у розмірі 85 162,42 грн;

пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету військового збору у сумі 5819,45 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ТОВ «РУУККІ УКРАЇНА» подано ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт від 01.07.2025 вих №.3Д-0000028.

За результатами розгляду заперечення листом ГУ ДПС у Київській області від 15.07.2025 №15825/12/10-36-07-02 висновки, викладені в акті перевірки від 09.06.2025 № 27688/10-36-07-15/25277777, залишені без змін, заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки від 09.06.2025 № 27688/10-36-07-15/25277777 ГУ ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№335472406 від 21.07.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем - податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 1020 грн;

№335492406 від 21.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 118 633,77 грн, з яких за податковим зобов`язанням 85 162,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 9029,38 грн, пеня 24 441,97 грн;

№335502406 від 21.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8 094,16 грн, з яких за податковим зобов`язанням 5819,45 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 617,00 грн, пеня 1657,71 грн;

№337410715 від 22.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 522 236,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 017 789 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 504 447,25 грн;

№337430715 від 22.07.2025, яким завишено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 22 744 211 грн;

№337460715 від 22.07.2025, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних застосовано штраф у сумі 146 341,00 грн;

№337440715 від 22.07.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 955 246,25 грн, з яких за податковим зобов`язанням 764 197 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 191 049,25 грн;

№337450715 від 22.07.2025, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 197 177,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі ПСБО №16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункт 7 П(С)БО №15 «Дохід» передбачає, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Водночас, для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань, а також формування ним відповідного від`ємного значення, належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються, зокрема, господарських операцій з Компанією «Раутарууккі Ою» та компанією «Рууккі Констракшн Ою».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рууккі Україна» та Компанією «Раутарууккі Ою» 01.01.2005 укладений договір про послуги, яким зафіксовано, що Постачальник послуг є основним засновником та акціонером Користувача послуг; Користувач послуг є компанією, створеною за участю Постачальника послуг.

Постачальник послуг має в наявності високопрофесійний персонал у сфері, окрім всього іншого, управлінських, маркетингових та рекламних технологій, захисту торгових марок, методики навчання та підготовки торгового персоналу, інженерно-технічний та обслуговуючий персонал, а також фахівців з бухгалтерського обліку, фінансів, реклами, юридичних питань, інформаційних технологій та з інших управлінських та адміністративних питань; Користувач послуг задля своєї комерційної вигоди бажає скористуватися згаданими послугами Постачальника послуг з метою підвищення ефективності своїх операцій та бізнес-діяльності із застосуванням принципів бізнес-відповідальності та орієнтованості на отримання прибутку; Постачальник послуг має намір надавати Користувачеві послуг допомогу задля сприяння йому у бізнес-діяльності шляхом надання згаданих послуг.

Розділом 3 цього Договору визначено порядок надання послуг, відповідно до якого послуги надаються у міру необхідності на заявку користувача послуг або за власною ініціативою Постачальника послуг. Послуги надаються в максимально прийнятний термін для того, щоб гарантувати максимально безперешкодну бізнес-діяльність Користувача послуг, шляхом, який обирається Постачальником послуг, Постачальник послуг надає Користувачеві послуг Спеціалізовані послуги у двох окремих формах в залежності від потреби:

а) постійна підтримка (шляхом надання вказівок; дорадчої допомоги управлінському персоналу і керівництву; забезпечення консультацій експертів, забезпечення фактичною інформацією, даними, рекомендаціями та результатами досліджень та послуг; тощо) для надання можливості просувати та вдосконалювати свій бізнес;

b) спеціалізована (цільова) підтримка, якщо Користувач послуг потребуватиме від постачальника послуг допомоги в проведенні будь-якого конкретного дослідження, значимість якого виходить за межі постійної підтримки, описаної вище, Постачальник послуг надаватиме спеціалізовану допомогу за всіма питаннями, які можуть бути необхідними або корисними для Користувача послуг. По закінченні надання певних послуг або узгодженого сторонами часового проміжку надання послуг (як правило, кварталу) сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг.

Опис послуг викладається у розділі 4 Договору і передбачає такі експертні та дорадчі послуги: послуги в юридичній галузі; послуги в галузі адміністрування та управління; послуги в галузі фінансів; послуги в галузі управління ризиками/страхування, організації та керування безпекою; послуги в галузі зв`язків з діловими колами та потенційними клієнтами; послуги в галузі управлінням персоналу; послуги в галузі організації перевезень; послуги в галузі закупівель; послуги в галузі інформаційних технологій.

Згідно розділу 6 Договору, який визначає ціни та умови оплати за цим Договором, Користувач послуг зобов`язується оплатити Постачальнику послуг вартість наданих послуг (компенсацію). Зважаючи на характер надаваних послуг, постійну доступність та специфічні знання діяльності Користувача послуг, сума компенсації розраховується раз на рік та фіксується у Додатку до цього Договору, який становить його невід`ємну частину. Сума компенсації за послуги базується на витратах, пов`язаних з наданням послуг.

Щодо надання спеціалізованої (цільової) допомоги, цим же розділом встановлюється, що в разі, якщо Користувач послуг потребує послуг, як частину певного цільового дослідження або певного проекту, вартість встановлюється на основі погодинних ставок, узгоджених в окремому Додатку до цього Договору. Всі витрати, якщо такі є, здійснюються за рахунок Користувача послуг. Постачальник послуг несе відповідальність за реєстрацію кількості годин, використаних на кожне окреме завдання. Проте, щоденне спілкування за допомогою телефону, електронної пошти та аналогічних засобів не реєструється та не підлягає оплаті, крім випадків, коли цього вимагає завдання проекту.

Акт приймання-передачі наданих послуг підписується, як правило, в кінці кожного кварталу або року. Оплата здійснюється на підставі відповідного Додатку до цього Контракту протягом 30 днів з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до змісту розділу 7 цього Договору, його укладено на невизначений період часу. Постачальник послуг має виключне право на розірвання цього Договору, яке набуває негайної дії, в разі, якщо Користувач послуг перестає бути компанією, в якій бере участь Постачальник послуг.

Додатками до Договору про послуги, підписаними сторонами узгоджується вартість послуг, наданих постачальником у відповідний період.

Як пояснив позивач, він здійснює, у тому числі, зовнішньоекономічну діяльність з імпорту сировини та матеріалів та продажу на експорт виготовленої продукції, ТОВ «Рууккі Україна» необхідні спеціальні знання та консультації з приводу такої зовнішньоекономічної діяльності та пов`язаними з нею активності. Тому ТОВ «Рууккі Україна» було укладено відповідний договір про послуги від 01.01.2005.

Додатком №19 від 01.07.2015 до цього Договору визначено, що сторони дійшли згоди про заміну сторони Договору про послуги від 01.01.2005 - Постачальника послуг - компанії Rautaruukki Oyj - на компанію Ruukki Construction Oyj, у зв`язку з чим всі права та обов`язки сторони Постачальника послуг із дати підписання цього Додатку №19 переходять до Постачальника послуг (компанії Ruukki Construction Oy), а зобов`язання Користувача послуг із оплати вартості послуг, наданих до дати підписання цього Додатку №19 попереднім Постачальником послуг (компанією Rautaruukki Oyj ) підлягають виконанню на користь попереднього Постачальника послуг (компанії Rautaruukki Oyj ) незалежно від дати здійснення відповідної оплати.

Крім того, Додатком №19 від 01.07.2015 абзац 3 розділу (статті) 6 Договору про послуги викладений у такій редакції: «Акт приймання-передачі наданих послуг підписується, як правило, в кінці кожного місяця, кварталу або року. Оплата здійснюється на підставі відповідного Додатку до цього Контракту протягом 30 днів з дати підписання Акта приймання-передачі наданих послуг».

На виконання умов Договору про послуги від 01.01.2005 та додатків до нього сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг з додатками до них: № 52 від 30.09.2018, № 53 від 31.12.2018, № 54 від 31.03.2019, № 55 від 30.06.2019, № 56 від 30.09.2019, № 57 від 31.12.2019, № 58 від 31.03.2020, № 59 від 30.06.2020, № 60 від 30.09.2020, № 61 від 31.12.2020, № 62 від 31.03.2021, № 63 від 30.06.2021, № 64 від 30.09.2021, № 65 від 31.12.2021, № 66 від 31.03.2022, № 67 від 30.06.2022, № 68 від 30.09.2022, № 69 від 31.12.2022, № 70 від 31.03.2023, № 71 від 30.06.2023, № 72 від 30.09.2023, № 73 від 31.12.2023, № 74 від 31.03.2024, № 75 від 30.06.2024, № 76 від 30.09.2024, № 77 від 31.12.2024.

Наведені акти відповідно до умов Договору складались щокварталу та визначали види послуг в узагальнюючому вигляді та загальну вартість послуг за відповідний період.

Разом з тим, конкретний зміст наданих послуг деталізується в додатках до кожного з актів, які також підписувались і постачальником послуг і користувачем, а саме сторони погодили надання наступних послуг: послуги в галузі інформаційних технологій; послуги в галузі фінансів; послуги в галузі управління ризиками/страхування, організації та керування безпекою; послуги у галузі передпродажів та маркетингу продукції Користувача послуг; послуги в галузі управління персоналом; Послуги в юридичній галузі; послуги у галузі послідовного удосконалення діяльності.

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано копії платіжних доручень в іноземній валюті.

У акті перевірки контролюючим органом зазначено, що ТОВ «Рууккі Україна» включено до витрат, відповідно рахунка 841 «Інші операційні витрати», послуги: в галузі інформаційних технологій; в галузі фінансів; в галузі управління ризиками/страхування, організації та керування безпекою; в галузі передпродажів та маркетингу продукції Користувача послуг; в галузі управління персоналом; в юридичній галузі; у галузі послідовного удосконалення діяльності, отриманих від «Раутарууккі Ою» ( Rautaruukki Oyj ) Фінляндія та «Постачальником послуг» - « Рууккі Констракшн Ою » ( Ruukki Construction Oyj ) Фінляндія на загальну суму 27137112,10 грн.

Проте, як зазначив контролюючий орган, ТОВ «Рууккі Україна» не надано до перевірки первинні документи, що давали б змогу ідентифікувати конкретний зміст наданих послуг, обсягів наданих послуг з їх кількісним виміром, кількість використаних людино-годин (пункт 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в результаті чого неможливо встановити реальну вартість наданих послуг. Не надано підтверджуючих документів, яким чином дані послуги пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Однак, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, колегія суддів зазначає, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення послуг у вказаних контрагентів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Такі операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами і спрямовані на вдосконалення бізнесу і просування продукції позивача на відповідному ринку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим відповідно до вимог законодавства, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Посилання в акті перевірки на ненадання позивачем відповідних документів або надання таких без конкретизації інформації щодо змісту отриманих послуг спростовуються наявними в матеріалах справи доказами - первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підписаними уповноваженими на це особами такими, які в повній мірі розкривають зміст отриманих позивачем послуг.

Відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного конкретного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, а лише констатовано узагальнюючий висновок про недостатність наведеної в них інформації для ідентифікації змісту наданих послуг, що, в свою чергу, спростовано під час судового розгляду.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна» суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна» (Орендодавець) та ТОВ «Рууккі Україна» (філія у м. Антрацит) (Орендар) укладено договір оренди землі від 06.07.2009 б/н, згідно з яким Орендодавець передає у строкове платне користування земельну ділянку площею 9,3345 га за адресою: Луганська область, м. Антрацит, вул. Зелена, 6, з цільовим призначенням для обслуговування цілісного майнового промислового комплексу.

На земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна. Строк оренди складає 5 (п`ять) років з дати прийняття земельної ділянки за актом приймання-передачі. Розмір місячної орендної плати становить 54 690,84 грн, в т.ч. ПДВ.

Згідно з додатковим договором від 31.01.2022 №2 термін оренди земельної ділянки продовжено до 31.12.2027 та на підставі ст.631 Цивільного кодексу України умови цього додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 31.12.2018.

Крім того, ТОВ «Рууккі Україна» (філія у м. Антрацит) (Орендар) укладено договір оренди землі з ТОВ «Рууккі Інвестмент Україна» (Орендодавець) від 26.03.2010 б/н, згідно з яким Орендодавець передає у строкове платне користування Орендарю земельну ділянку для обслуговування ставку-випарнику за адресою: Луганська область, м. Антрацит, вул. Зелена, 6, загальною площею 3,0917 га, у тому числі землі промисловості - 3,0917 га.

На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні, інші об`єкти - ставок випарник. Строк оренди складає 5 (п`ять) років з моменту передання земельної ділянки за актом приймання-передачі. Розмір місячної орендної плати становить 18 114,28 грн, в т.ч. ПДВ.

Згідно з додатковим договором від 31.01.2022 №2 сторони досягли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2027 (включно) та на підставі ст.631 Цивільного кодексу України умови цього додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 31.12.2018.

Між тим, з матеріалів справи встановлено, що Філія ТОВ «Рууккі Україна» у місті Антрацит припинена 19.05.2015.

Відповідно до наказу від 15.05.2015 №16/1-а «Про передачу Філією ТОВ «Рууккі Україна» у місті Антрацит активів та пасивів на баланс головного підприємства ТОВ «Рууккі Україна», згідно з рішенням від 23.04.2015 №3/2015 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Рууккі Україна» про ліквідацію Філії ТОВ «Рууккі Україна» у місті Антрацит, передано всі активи та пасиви Філії на баланс головного підприємства ТОВ «Рууккі Україна».

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковий кодекс України визначає плату за землю як обов`язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

На виконання вищевказаних договорів оренди ТОВ «Рууккі Україна» сплачує орендну плату за земельні ділянки площею 9,3345 та площею 3,0917 га, що підтверджується доданими до позову копіями платіжних доручень.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про завищення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі яке підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 12 134 грн по податковим накладним від 10.02.2023 №6 на загальну суму 18114,28 грн, у т.ч. ПДВ 3019,05 грн, від 10.02.2023 № 7 на загальну суму 54690,84 грн, у т.ч. ПДВ 9115,14 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту та відображено в додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 в сумі в сумі 12 134,19 грн.

Відповідачем у акті перевірки не встановлено порушень чи недоліків у оформленні зазначених первинних документів. Однак, контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу «Інших операційних витрат» вартість оренди землі в м. Антрацит, використання якої не здійснювалось з метою забезпечення господарської діяльності та вказав, що позивачем не віднесено до складу податкових зобов`язань вартість оренди землі в м. Антрацит, використання якої не здійснювалось в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на загальну суму 703 783 грн, чим порушено вимоги підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд зазначає, що положення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням певних особливостей, пов`язаних із запровадженням на території України режиму воєнного стану.

Відповідно до пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари: - придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану; - придбані в оподатковуваних податком на додану вартість операціях та передані в державну чи комунальну власність, у тому числі на користь добровольчих формувань територіальних громад, а також надані на користь інших осіб для потреб забезпечення оборони України у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

До наведених у цьому пункті операцій норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», Указу Президента України від 07.02.2019 №32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» місто Антрацит Луганської області перебуває на тимчасово окупованій території.

Даний факт підтверджує, що за відсутності будь-якої інформації про стан активів, які знаходилися у м. Антрациті Луганської області, позивач втратив контроль над такими активами, які знаходяться на окупованій території України.

Водночас, зважаючи на визначення поняття «активи», яке міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначальною ознакою ресурсу як активу є контрольованість підприємством такого ресурсу.

Отже, на підставі пункту 32-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до активів позивача, які знаходяться у м. Антрациті Луганської області, норми п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України щодо нараховування на вартість таких активів податку.

При цьому, є необґрунтованими висновки відповідача про використання позивачем виробничих приміщень та ставка-випарника в операціях, що не є господарськими з огляду на таке.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідно до п.5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Відповідно до п.8 Положення № 879 підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та підприємства, які мали (мають) місцезнаходження в районах проведення воєнних (бойових) дій у період дії воєнного стану, або підприємства, структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

Таким чином, проведення інвентаризації здійснюється лише у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал підприємств.

З огляду на викладене, оскільки визначені договірні зобов`язання обліковуються на позабалансових рахунках товариства, то немає жодних підстав для застосовування пп.«г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «ЄВРОПРОФЛАЙН» суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Рууккі Україна» занижено показники, задекларовані в рядку 4.1 Податкової декларації з податку на додану вартість «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» на суму 303 104 грн за непоставлений товар в грудні 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рууккі Україна» (покупець) та ТОВ «ЄВРОПРОФЛАЙН» (постачальник) було укладено договір поставки № 20/04/18 від 20.04.2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався забезпечити виготовлення та передати у власність покупцю наступної продукції - лінії по виробництву профільованого листа, а покупець зобов`язався приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах, визначених цим Договором та Додатками до нього.

ТОВ «Рууккі Україна» здійснено попередню оплату за постачання лінії для виробництва профільного листа, рік вип.2018, с ЧПУ на адресу ТОВ «ЄВРОПРОФЛАЙН» (податковий номер 40435717) на загальну суму 1 818 622,27 грн, а саме: 23.04.2018 - у сумі 452 030,17 грн; 06.06.2018 - у сумі 904 061,40 грн; 14.06.2018 - у сумі 10 500,00 грн; 20.07.2018 - у сумі 452 030,70 грн.

Однак, ТОВ «ЄВРОПРОФЛАЙН» не поставлено товар на адресу позивача, у зв`язку з чим ТОВ «РУУККІ УКРАЇНА» в 2019 році сформувало резерв сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та відображено в рядку 03 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік.

В той час, контролюючий орган під час перевірки встановив заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 303 104 грн, що мало бути відображено у декларації з ПДВ, чим порушив пп. г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Основним видом діяльності ТОВ «Рууккі Україна» є холодне штампування та гнуття; інші види діяльності: 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Отримання ТОВ «Рууккі Україна» товару за умовами договору поставки № 20/04/18 від 20.04.2018 пов`язане з його господарською діяльністю та отриманням доходу.

Відповідачем не надано суду доказів, що вказаний товар призначався для його використання або мав використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, відповідних обставин також не відображено в акті перевірки. Навіть якщо поставка товару не відбулась, це не може вважатись, що оплата за такий товар здійснена в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку відсутні підстави для застосування пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України до вказаних операцій, як і відсутні у позивача підстави для складення та реєстрації податкових накладних за такими операціями, відтак помилковими є висновки контролюючого органу в цій частині.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано завищено позивачу податкові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, і нараховано штрафні санкції, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 22.07.2025 №337410715, №337430715, №337460715, №337440715, №337450715 є протиправними та підлягають скасуванню.

Окрім цього, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.164.2.7 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Під час перевірки позивача, відповідачем виявлено порушення, пов`язані з неналежним оформленням подорожніх листів, які використовувались для обліку витрат на експлуатацію та утримання автотранспортних засобів підприємства.

ТОВ «Рууккі Україна» надано для проведення перевірки первинні документи (подорожні листи), акти списання паливно-мастильних матеріалів, в яких не зазначено маршрути автомобілів SKODA RAPID ( НОМЕР_1 ), SKODA ОКТAVIA ( НОМЕР_2 ), TOYOTA COROLA ( НОМЕР_3 ), час виїзду та в`їзду автомобіля з/на підприємство, що унеможливлює підтвердження використання автомобілів у господарській діяльності.

Відповідачем встановлена вартість використаних паливно-мастильних матеріалів за період з 01.12.2023 по 30.12.2024 становить на загальну суму 37826,61 грн, у тому числі: у грудні 2023 року на суму 3491,05 грн, у липні 2024 року на суму 6766,27 грн, у серпні 2024 року на суму 7740,93 грн, у вересні 2024 року на суму 7797,24 грн, у жовтні 2024 року на суму 5806,74 грн, у грудні 2024 року на суму 6224,38 грн.

Таким чином, на думку відповідача, зазначені грошові кошти, сплачені ТОВ «Рууккі Україна» за придбані та використані паливно-мастильні матеріали, є доходом фізичних осіб, які використовували транспортні засоби, отриманим від податкового агента, як «додаткове благо» та згідно пп.164.2.17 «е», п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками п.167.1 ст.167 вищезазначеного кодексу на загальних підставах, з урахуванням п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

При цьому, у пункті 2.4 наведеного Положення зафіксовано, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом досліджено наявні подорожні листи з додатками та чеками та встановлено, що документи містять необхідні відомості, з яких можливо встановити рух пального, його витрачання на службових автомобілях, використання його працівниками підприємства у межах господарської діяльності підприємства.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що подорожні листи не належним чином оформлені, суд зазначає, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля було скасовано з 10.12.2013 (Наказ Міністерства інфраструктури №1005/1454). До такого висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 09 липня 2019 року у справі №0940/1916/18.

Верховний Суд в постанові від 20 липня 2021 року у справі №620/1635/20 (касаційне провадження №К/9901/2280/21) у схожій ситуації щодо скасування типової форми дорожнього листа, звернув увагу на те, що підприємство в такому випадку може використовувати будь-яку зручну для обліку форму первинного документа, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення. Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що маршрут автомобілів та час виїзду та в`їзду автомобіля з/на підприємство, за умови наявності інших показників, зокрема показників одометра, акти списання, чеки, не є суттєвими та не можуть бути підставою для висновку щодо використання автомобілів не в господарській діяльності підприємства.

Крім того, у ході перевірки ТОВ «Рууккі Україна» встановлено факти реалізації легкових автомобілів фізичним особам за цінами, що були нижчими від середньоринкової вартості. Перевіркою встановлено, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів, які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб та є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Перевіркою встановлено, що позивачем реалізовано транспортні засоби фізичним особам:

- легковий автомобіль TOYOTA AVENSIS 1.8, рік випуску 2013, продано фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі договору купівлі-продажу №1 від 12.06.2019 та договору купівлі-продажу транспортного засобу №3247/2019/1541160 від 02.07.2019, зареєстрованого в територіальному центрі МВС №3247, вартість визначена за домовленістю сторін у сумі 42 633,52 грн.

Середньоринкова вартість автомобіля, визначена відповідачем 181 305,61 грн, знижка, визначена відповідачем - 138 672,09 грн.

- легковий автомобіль SKODA OCTAVIA А5 1.6, рік випуску 2007, продано фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на підставі договору купівлі-продажу №1 від 27.01.2020 (м. Київ) та договору купівлі-продажу транспортного засобу №3247/2020/198521 від 30.01.2020, зареєстрованого в територіальному центрі МВС №3247, вартість визначена за домовленістю сторін у сумі 13 000,00 грн

Середньоринкова вартість автомобіля, визначена відповідачем 148 467,76 грн, знижка, визначена відповідачем 135 467,76 грн.

- легковий автомобіль SKODA FABIA 1.4, рік випуску 2007, продано фізичній особі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №2 від 19.08.2020 (м. Київ) та договору купівлі-продажу транспортного засобу №3247/2020/2171253 від 27.08.2020, зареєстрованого в територіальному центрі МВС №3247, вартість визначена за домовленістю сторін у розмірі 85 000,00 грн.

Середньоринкова вартість автомобіля, визначена відповідачем 118 363,52 грн, знижка, визначена відповідачем 33 363,52 грн.

Відповідач зазначив, що відповідно до п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України при продажу (обміні) дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

При визначенні оціночної вартості відповідачем використано вказаний Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403, що розміщений на сайті Мінекономрозвитку, а для розрахунку оціночної вартості взято вартість таких автомобілів на сайтах офіційного імпортера.

Однак, на переконання суду, відповідачем неправомірно застосовано положення п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України щодо визначення середньо ринкової вартості автомобіля до правовідносин по продажу автомобіля продавцем - юридичною особою, так як дана стаття регулює питання визначення доходу від продажу рухомого майна платником податків - продавцем фізичною особою. В даному випадку, фізичні особи покупці несуть витрати, а не отримують дохід.

Так само Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоцикл мопедів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.04.2013 №403 підлягає застосуванню продавцями фізичними особами, а не юридичними.

Поряд з цим, суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.07.2019 у справі №826/15481/18 за яким, аналіз положень податкового законодавства доводить, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі), а у разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке Товариство не є податковим агентом. Дослідивши зазначене в взаємозв`язку, суд вважав необґрунтованими висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна.

Крім того, в акті перевірки та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що при визначенні ринкової вартості контролюючим органом враховувалися технічний стан транспортних засобів, їх пробіг, строк експлуатації, об`єм двигуна, комплектацію, тощо. Матеріали справи не містять витягів або роздруківок із зазначеного інтернет-ресурсу, до акту перевірки не додано, що унеможливлює перевірку достовірності та об`єктивності зроблених висновків.

Таким чином, докази, які підтверджували б визначення контролюючим органом ринкової вартості транспортних засобів станом на дати їх реалізації позивачем, відсутні, а зроблені на їх основі висновки є припущеннями, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах та не можуть бути покладені в основу податкових донарахувань.

Отже, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна є помилковими.

Аналізуючи положення пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 168.1 статті 168 цього Кодексу, положення п. 176.2 ст. 176, враховуючи, що необґрунтованими є висновки відповідача про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна, що обумовлює неправомірність та протиправність визначення військового збору та, як наслідок, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього виду податку, анологічно неправомірним є визначення штрафної санкції в сумі 1020 грн щодо невідображення додаткового блага за реалізовані автомобілі по заниженій вартості.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно із пунктом 129.2 статті 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, ураховуючи норми законодавства, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2025 №335492406, №335472406, №335502406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 90028,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.08.2025р. №1542.

Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривні.

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ «Рууккі Україна» заявлено майнові вимоги, за які необхідно сплатити максимальний розмір судового збору, який не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 30 280,00 грн.

Отже, позивач надмірно сплатив судовий збір за звернення до суду з даним позовом у розмірі 59 748,70 грн, який може бути повернуто за окремо поданою заявою.

Враховуючи вищевикладене, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рууккі Україна» (08033, Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 25277777) до Головного управління ДПС у Київській області (13151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області, від 21.07.2025 № 335472406, № 335492406, №335502406, від 22.07.2025 №337410715, №337430715, №337410715, №337430715, №337460715, №337440715, №337450715.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рууккі Україна» (08033, Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 25277777) сплачений судовий збір у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 13151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-А; код ЄДРПОУ ВП 44096797).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.