Рішення № 139877760, 17.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 вересня 2026 р. Справа № 120/13193/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Згідно із заявленими вимогами позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у праві на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати пільговий стаж роботи 8 років 28 днів ОСОБА_1 , який дає право на призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нараховувати і сплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 22.03.2025;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій солідарно моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 10 000 грн;

- судове рішення допустити до негайного виконання.

Ухвалою від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у 5-денний строк усунути виявлені недоліки, шляхом подання обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали від 30.09.2025 представником позивача 07.10.2025 до суду подано заяву з поясненнями щодо розрахунку моральної шкоди, яку, на його думку, слід стягнути на користь позивача.

Ухвалою від 13.10.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзивів.

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідачі подали відзиви, у яких проти позову заперечують.

Відповідач-2 у відзиві вказує, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 21.09.2024.

Надалі рішення про призначення пенсії переглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.03.2025. Відповідач-2 вказує, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 07 днів.

До пільгового стажу не зараховано періоди згідно з довідкою №89 від 11.11.2021 та акту зустрічної перевірки №0200-11002-1/10203 від 17.11.2023, оскільки професія, за якою заявник працював не відповідає чинним на період роботи Спискам.

Враховуючи вищевикладене, відповідачі вважають, що рішення є правомірним, а позов необґрунтованим.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідачі також заперечують з мотивів того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні.

Суд зазначає, що у цій справі відбувся повторний автоматизований розподіл, оскільки первинно визначений головуючий суддя Томчук А.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду №003-К від 27.02.2026 виключений зі штату у зв`язку з призначенням на посаду судді апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2026 справу №120/13193/25 передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М.

Ухвалою від 18.03.2026 року адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 21.09.2024 по 21.03.2025 отримував пенсію призначену за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом від 09.04.2025 відповідач-1 повідомив позивача про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.03.2025 №023830016675, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з мотивів того, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж за Списком №2 (а.с. 40-41).

За змістом рішення, пенсійний вік становить 55 років. Вік заявника 58 років 03 дні. Необхідний страховий стаж становить 30 років. Необхідний пільговий стаж становить 12 років 06 місяців. Страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 07 днів, стаж роботи за Списком №2 становить 00 років 00 місяців 00 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано стаж роботи за Списком № 2 періоди згідно з довідкою №89 від 11.11.2021 та акту зустрічної перевірки №0200-11002-1/10203 від 17.11.2023, оскільки професія за якою працював позивач не відповідає чинним на період роботи Спискам.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закон № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статі 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Отже, стаття 114 Закону № 1058-IV передбачає право громадян на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому частина друга статті 114 Закону № 1058-IVвизначає умови для набуття такої пенсії працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць за умови досягнення певного пенсійного віку.

Так, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 21.09.2024 по 21.03.2025 отримував пенсію призначену за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №023830016675 від 21.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2.

Оцінюючи спірне рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 (в редакції від 17.08.2021) встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 вересня 2023 року за результатами розгляду справи № 620/2611/20.

В силу приписів Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків лише за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відтак задля зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи до 21 серпня 1992 року необхідно підтвердити відповідними документами умови праці за час виконання певної роботи, а після 21 серпня 1992 року - підтвердити такі умови праці проведеною атестацією його робочого місця.

В спірні періоди роботи позивача діяли наступні списки:

- Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, в розділі ХХVII підрозділі 2290000б-23419 передбачено професію майстри будівельних і монтажних робіт;

- Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів № 162 від 11.03.1994, в розділі ХХVII Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів підрозділі 2290000б-23419 передбачено професію майстер будівельних і монтажних робіт.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 01.02.1991 по 28.02.1999 позивач працював на посаді майстра будівельних і монтажних робіт в Вінницькому СУ-26, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.09.1987, який уточнений довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.11.2021 №89, виданою позивачу Спеціалізованим колективним підприємством №26 (раніше Вінницьке СУ-26 треста «Подільськпроммонтаж»), за формою з додатком №5 Порядку №637. Крім того, у вказаній довідці визначений характер виконуваних робіт будівельно-монтажні роботи.

Визначаючись щодо періоду роботи позивача з 01.02.1991 по 21.08.1992 (до дати набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць №442) суд зазначає наступне.

Оскільки Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці набув чинності лише з 21.08.1992, до цієї дати підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється не за результатами атестації, а на підставі документів, що підтверджують умови праці за час виконання роботи. Такими документами в цьому випадку є запис трудової книжки позивача, який уточнено довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.11.2021 №89, виданою позивачу Спеціалізованим колективним підприємством №26, за формою з додатком №5 Порядку №637. Зазначена довідка містить усі необхідні відомості: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Крім того, вказана посада прямо передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, а також відповідними Списками, що діяли в подальші періоди.

За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 01.02.1991 по 21.08.1992 підлягає зарахуванню до пільгового стажу в повному обсязі.

З приводу періоду з 21.08.1992 по 28.02.1999, судом встановлено, що наказом Вінницького СКП-26 від 22.12.1993 №79 проведено атестацію робочих місць, за результатами якої підтверджено право на пільгову пенсію майстрам, у тому числі позивачу.

В свою чергу, відповідно до наказу Вінницького СКП-26 від 27.07.1999 №31 підтверджено перелік робочих місць, професій працівників, які мають право на пільгову пенсію, у тому числі позивачу.

Крім того, згідно з наказом Спеціалізованого колективного підприємства №26 від 30.06.2015 №15 змінено назву посади «майстер» на «майстер будівельних і монтажних робіт» в додатку 1 до вищезазначених наказів від 22.12.1993 №79 та від 27.07.1999 №31.

Таким чином, покликання відповідачів на роз`яснення щодо посади «майстер», яка не передбачає право на пільгову пенсію за Списком №2 є безпідставними, оскільки позивач займав посаду майстер будівельних і монтажних робіт, згідно з довідкою від 11.11.2021 №89, а у відповідні накази про проведення атестації були внесенні зміни.

Відповідно до пунктів 4.1-4.3 Порядку №383, результати атестації застосовуються при обчисленні пільгового стажу впродовж 5 років після затвердження її результатів за умови, якщо впродовж цього часу докорінно не змінювались умови і характер праці.

Суд враховує, що обов`язок своєчасного проведення чергової атестації відповідно до пункту 4 Порядку №442 покладається на роботодавця, а не на працівника, який об`єктивно позбавлений можливості впливати на дотримання підприємством цього обов`язку.

Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також, суд зауважує, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Зрештою, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

З огляду на зазначене, керуючись наведеними вище правовими позиціями, суд вважає, що весь період роботи позивача на посаді майстра будівельних і монтажних робіт з 01.02.1991 по 28.02.1999, підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Отже, загальний пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 08 років 28 дні.

Щодо обраного позивачем способу захисту прав, суд зазначає, що хоча у позовній заяві мова йде про оскарження дій відповідача-2, в ході судового розгляду встановлено наявність індивідуального акта рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.03.2025 №023830016675.

Оскільки саме це рішення є актом індивідуальної дії, що породжує негативні правові наслідки для позивача та безпосередньо втілює позицію органу ПФУ щодо відмови у призначенні позивачу пенсії, належним та ефективним способом захисту порушеного права у цих відносинах є саме визнання протиправним та скасування рішення, а не визнання дій протиправними.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.03.2025 №023830016675, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Водночас, вирішуючи спір, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення/перерахунку пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10). Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У межах спірних правовідносин рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в цих правовідносинах виконувало функцію щодо прийняття первинного звернення та забезпечення нарахування та виплату пенсії за місцем проживання особи відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1.

Тож, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з дати припинення її виплати - з 21.03.2025.

З приводу досліджуваного питання про зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати пільговий стаж позивача за Списком №2, який становить 08 років 28 дні, суд зазначає, що позивачу була призначена пільгова пенсія з 21.09.2024 за його заявою від 23.09.2024, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 65, 91 зворот).

Надалі, в ході проведення перевірки електронної пенсійної справи, територіальний пенсійний орган встановив відсутність підстав для зарахування до розрахунку пільгового стажу позивача періодів роботи протягом 1991-1999 (08 років 28 дні), тому рішення про призначення переглянуто і прийняте спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, яке суд визнав протиправним та скасував.

Тож права позивача відновлюються рішенням про призначення з 21.09.2024 пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №2.

З цих підстав, немає необхідності зобов`язувати ГУ ПФУ у Вінницькій області зараховувати спірний період та повторно призначати пенсію, оскільки вона вже призначена за заявою позивача від 23.09.2024 територіальним органом, визначеним в порядку екстериторіальності.

Отже, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити нарахування та виплачувати позивачу пенсію за віком, призначену за заявою позивача від 23.09.2024, на пільгових умовах за Списком №2 з дати припинення її виплати.

В той же час надаючи правову оцінку позовній вимозі щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, то суд вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Слід зазначити що сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно (Постанова ВС від 10.06.2021 року у справі № 640/963/19).

Позивач, зокрема, вказав, що порушення відповідачем-2 права на пенсійне забезпечення призвело до моральних страждань.

Проте, суд наголошує, що матеріалами справи та жодним доказом не підтверджені моральні страждання позивача, наприклад, висновком експертизи моральної шкоди, консультативними висновками лікарів тощо.

Зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Щодо клопотання про негайне виконання рішення, суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений нормами статті 371 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Ураховуючи те, що судом не стягується конкретна сума пенсії за один місяць, то підстави для негайного виконання рішення суду відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.03.2025 №023830016675 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити з 21.03.2025 нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену за заявою від 23.09.2024, на пільгових умовах за Списком №2.

В іншій частині вимог відмовити.

У задоволенні клопотання щодо звернення рішення суду до негайного виконання відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).

Повне судове рішення складено: 17.09.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна