Ухвала суду № 139877714, 16.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

16 вересня 2026 р. Справа № 120/14180/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спор, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що є дочкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2025 у справі № 703/3491/25, яке набрало законної сили. Відтак, на її думку, вона належить до визначеного законом кола осіб, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Позивачка зазначає, що Міністерство оборони України ще до прийняття рішень про розподіл допомоги було обізнане про існування судових проваджень щодо встановлення її батьківства та можливість виникнення у неї права на відповідну частку допомоги, однак не з`ясувало ці обставини та визначило коло одержувачів без її врахування.

На переконання позивачки, відмова у призначенні допомоги з мотивів того, що її загальний розмір уже було розподілено між іншими одержувачами, є протиправною, оскільки попередній розподіл коштів не припиняє та не скасовує її законного права на рівну частку допомоги.

У зв`язку з цим позивачка вважає, що відповідач був зобов`язаний визначити належну їй частку одноразової грошової допомоги та забезпечити її виплату, а тому просить визнати протиправним і скасувати рішення Комісії МОУ від 03.07.2026 № 44/в у частині відмови та зобов`язати Міністерство оборони України призначити їй належну рівну частку допомоги.

Одночасно із подання позовної заяви, представник позивачки подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти дії, спрямовані на подальше фінансування та виплату ОСОБА_2 й ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , у межах сукупної суми 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень із невиплаченої частини допомоги, призначеної рішеннями Комісії Міністерства оборони України, оформленими протоколами від 13 грудня 2024 року №286/168 та від 28 серпня 2025 року №166/168, у тому числі заборонити формувати, затверджувати та направляти відповідним розпорядникам бюджетних коштів списки, реєстри, розрахунки, платіжні документи й доручення щодо виплати зазначеної частини допомоги.

Представник позивачки обґрунтовує заяву про забезпечення позову тим, що невжиття відповідних заходів може ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду про призначення ОСОБА_1 належної їй частки одноразової грошової допомоги.

Заявниця зазначає, що із загальної суми ОГД у 15 000 000 грн іншим одержувачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - на цей час фактично виплачено по 1 500 000 грн, тоді як решта коштів залишається невиплаченою. Враховуючи встановлене рішенням суду батьківство ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 , позивачка вважає, що за наявності трьох одержувачів її рівна частка становить 5 000 000 грн.

На думку представника позивачки, у разі продовження виплат іншим одержувачам та повного розподілу коштів виконання можливого рішення суду на користь ОСОБА_1 буде істотно ускладнене або стане неможливим, а для поновлення її права може виникнути необхідність звернення з окремими вимогами до фактичних одержувачів коштів.

У зв`язку з цим представник просить заборонити Міністерству оборони України до набрання законної сили рішенням у справі здійснювати подальше фінансування та виплату ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у межах 5 000 000 грн із невиплаченої частини ОГД, вважаючи такий захід співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки він не передбачає припинення виплат усього залишку допомоги.

Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

За приписами частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб`єктів, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Насамперед, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Комісії МОУ від 03.07.2026 № 44/в у частині відмови та зобов`язати Міністерство оборони України призначити їй належну рівну частку допомоги.

З наведеного слідує, що предметом спору у цій справі є правомірність відмови відповідача у виплаті позивачці одноразової грошової допомоги в зв`язку із загибеллю її батька - військовослужбовця ОСОБА_4 .

Водночас заява про забезпечення позову спрямована на зупинення виплати одноразової грошової допомоги іншим членам сім`ї загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Таким чином, заявлений захід не перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

Крім того за наслідками розгляду поданої заяви з урахуванням наведених у ній доводів суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Так, звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник фактично лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів на підтвердження того, що для прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах існує реальна загроза, що відповідач чи треті особи умисно діють недобросовісно на шкоду таким права або інтересам і що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, на захист яких буде подано адміністративний позов, є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивачки у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, перерозподілу коштів чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивачки, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.

Втім, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).

Тому фактичні обставини справи, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

На даному ж етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна