Рішення № 139877535, 10.09.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 148/1830/26

Провадження № 2/135/757/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 12.05.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №6156933 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов, підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно договору було надано кредит позичальнику в сумі 7000 грн.

10.07.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020.

26.01.2021 року між сторонами за договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №112, відповідно до якого право вимоги за договором позики №6156933 від 12.05.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

У зв`язку з неповрененням заборгованості за договором відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №6156933 від 12.05.2020 року станом на 26.01.2021 становить 19 270,34 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 6 621,20 грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 12 649,14 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за договором позики №6156933 в розмірі 19 270 грн, яку позивач просив стягнути із відповідача та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності їхнього представника, не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін договору. У позові позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст та ого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вона підписувалася електронним цифровим підпис уповноваженою на те особою. Тому наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом. Все це свідчить про той факт, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем будь-яких коштів, а вимоги позивача про їх стягнення є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже у позивача відсутні підстави вимагати стягнути з відповідача заборгованості за спірним кредитним договором. Також відповідач вказує на не співмірність витрат, заявлених до стягнення позивачем, із складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних робіт.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.05.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №6156933, за умовами якого Товариство надає позичальнику ОСОБА_1 позику в сумі 7 000 грн, строком на 30 днів, із базовою процентною ставкою 1,60%, та із розміром акційних процентів 0,96%, дата повернення позики 11.06.2020 (п.п.2.1., 2.2., 2.3. Договору).

Згідно з пунктом 2.3. Договору розмір процентів акційних у день 0,96%, загальна вартість позики за процентами 2016 грн.

Згідно довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000141496/ТНПП від 02.04.2026 вбачається, що 12.05.2020 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти на платіжну картку НОМЕР_1 в сумі 7000 грн.

Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, не сплачувала кошти на погашення суми позики та процентів згідно договору позики.

В зв`язку з цим, станом на 10.07.2020 (дата укладення Договору факторингу №10072020) у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Товариством за договором позики №6156933 від 12.05.2020.

10.07.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №112 до договору факторингу №10072020, право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №6156933 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Згідно умов Договору перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач вказує, що набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики №6156933 в сумі19 270,34 грн, з яких: 6 621,20 грн сума заборгованості за основним боргом; 12 649,14 грн проценти за користування позикою.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Встановлено, що ТОВ «ФК Профіт Капітал» має право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №6156933 на підставі укладеного договору факторингу №10072020від 10.07.2020.

Посилання сторони відповідача на те, що відсутні докази які б підтверджували укладення між сторонами договору, підписаного електронним цифровим підписом сторін суд вважає необґрунтованим.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України дговір позики укладається у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України ««Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису (одноразового ідентифікатора). Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу, номер телефону та електронну пошту.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням договору позики № 6156933 від 15.05.2020 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій щодо реєстрації та внесення особистих даних для оформлення договору позики, у тому числі номеру телефону та / або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

На виконання умов договору позикодавцем було перераховано суму позики на рахунок позичальника.

Отже наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт укладення договору позики з відповідачем та перерахування коштів за договором позики.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд прийшов до висновку про доведеність укладення договору позики.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте стороною відповідача не було надано суду жодних доказів на спростування факту укладення договору або факту перерахування та отримання позичальником кредитних коштів. При цьому відповідач, маючи доступ до своїх банківських рахунків, жодним чином не був позбавлений можливості надати суду такі докази (зокрема банківської виписки за цим рахунком), в разі їх наявності.

Розрахунок заборгованості за договором позики №6156933 від 12.05.2020 наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом лише стосовно заборгованості відповідача за неповерненою сумою позики у розмірі 6 621,20 грн. У той же час, щодо розміру заборгованості відповідача за нарахованими процентами в сумі 12 649,14 грн даний розрахунок не може вважатися належним доказом заборгованості відповідача в такій сумі.

З договору позики №6156933 вбачається, що сторони погодили строк дії позики у 30 днів та нарахування процентів на залишок суми позики.

Тобто, проценти на залишок суми позики позивачем мали нараховуватися протягом 30 днів, починаючи з 12.05.2020 і по 10.06.2020.

Згідно розрахунку заборгованості видно, що позивач правомірно здійснював нарахування процентів на залишкову суму кредиту по 10.06.2020. При цьому, первісним кредитором відповідно до розрахунку заборгованості нарахування процентів було продовжено до 09.09.2020.

Тому в цій частині за 30 днів строку кредитування стягненню підлягає заборгованість відповідача за процентами у розмірі 1 910,44 грн. Вказана сума заборгованості вірно розрахована в наданому позивачем розрахунку за період з 12.05.2020 по 10.06.2020. При цьому враховано наявність проведеної клієнтом оплати в сумі 446 грн.

Відтак, судом встановлено, що згідно умов договору позики розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 910,44 грн, що відповідає здійсненим первісним кредитором нарахуванням процентів за 30 днів строку кредитування.

Позивачем не доведено, що відповідач ініціював продовження строку користування позикою, ініціював зміну дати погашення позикою, не доведено, що сторони домовились про продовження строку позики понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по даній справі.

Тому суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики №6156933 становитиме 8 531,64 грн, яка складається із: 6 621,20 грн - заборгованості за залишковою сумою кредиту; 1 910,44 грн заборгованості за процентами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку як кредитодавцю, так і фактору не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ`ФК «Профіт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №6156933 підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 531,64 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає в зв`язку з недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

По даній справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн та вказано, що понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 та Актом №45 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 13.05.2026.

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів, позовна заява є типовою з іншими справами позивача), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та часу необхідного для виконання робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої ціни позову, суми отриманої позики, суд вважає, що обґрунтовані витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу мають бути присуджені позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 19 270,34 грн. Позов задоволено на суму 8 531,64 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, визначені в обґрунтованому розмірі, пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 3 392,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (м.Київ, вул.Набережно-Лугова, 8, ЄДРПОУ 39992082, рахунок: IBAN НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», код Банку 322001) заборгованість за договором позики №6156933 від 12.05.2020 у розмірі 8 531 грн 64 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 3 392,40 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його повного складення до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

Суддя