Рішення № 139877037, 18.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3400/26

Провадження № 2/645/2661/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року місто Харків

Неишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Костіної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Васько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства обмеженої відповідальності «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ « ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45594185 в розмірі 18 881 грн. 25 коп., суми сплачених судових витрат у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.10.2025 р. між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45594185, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 1 500,00 грн. строком на 14 днів ( з 13.10.2025 по 26.10.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.125 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10,50% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 157,50 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 34381, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію

15.10.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15988373 до Договору позики №45594185, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 4500,00 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 6000,00 грн.. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 11662).

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №45594185 від 13.10.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 18 881,25 грн. (розрахунок заборгованості - додається), зокрема: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 723,75 грн. - сума заборгованості за процентами;

157,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 12 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2026 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено договір факторингу № 25/02/26р. за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45594185 від 13.10.2025 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 18 881,25 грн. з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 723,75 грн. - сума заборгованості за процентами, 157,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 12 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування

Ухвалою суду від 21.04.2026 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, клопотання про витребування доказів задоволено.

11.05.2026 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребування інформація.

Від відповідача 12.05.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнав частково, факт отримання кредитних коштів у розмірі 6000 грн не заперечує. Разом з тим вважає, що заявлена до стягнення сума є необґрунтовано завищеною. Зокрема, позивачем заявлено до стягнення 12000 грн пені (неустойки), що більш ніж у два рази перевищує суму основного боргу. Такий розмір штрафних санкцій є явно непропорційним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Також позивачем не надано належного та детального розрахунку заборгованості, зокрема відсутній чіткий розрахунок пені та не обґрунтовано нарахування процентів і комісій. Крім того, просить суд перевірити дійсність договору факторингу та належність позивача як кредитора.

14.05.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв`язку з отриманням заперечень сторони відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені та стягнути з ОСОБА_1 , на користь позивача суму заборгованості за Договором кредиту в розмірі 6 881,25 грн., з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 723,75 грн. - сума заборгованості за процентами; 157,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_1 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

15.05.2026 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрати на правову допомогу, оскільки останні є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

28.05.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній просить витребувати у позивача докази, а саме: повний кредитний договір з усіма додатками та змінами; детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів та підстав нарахувань; первинні документи, що підтверджують видачу кредитних коштів; виписку руху коштів по рахунку.

Ухвалою суду від 18.09.2026 року розглянуто вищевказану заву та відмовлено в її задоволенні.

Від представник позивача 02.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначає, що твердження відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу. Посилання Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Відповідач - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки.

28.05.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів набуття права вимоги саме за кредитним зобов`язанням. Надані документи не підтверджують укладення договору відступлення права вимоги, включення оспорюваного договору до переліку переданих прав. Посилання позивача на загальні документи без конкретизації не може вважатися належним доказом. Відповідь позивача не містить належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, зокрема, відсутні: чіткі періоди нарахування; обґрунтований розмір процентів; порядок та підстави нарахування штрафних санкцій. Наведена інформація є узагальненою та не дозволяє перевірити правильність заявленої суми. Позивач не спростував доводи щодо явної неспівмірності заявленої суми боргу. Збільшення суми з 6000 грн до 18881.25 грн коп. є непропорційним та таким, що суперечить принципам розумності та справедливості. Позивач фактично не виконав обов`язок доказування, передбачений ст. 12, 81 ЦПК України. Доводи, викладені у відповіді на відзив, носять формальний характер та не підтверджені належними доказами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі та не погоджуюся з розміром заявленої позивачем заборгованості

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку..

Згідно ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що 13.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45594185, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «34381».

Відповідно до розділу 2 Договору, сума кредиту 1 500,00 грн., строк кредитування (строк договору) 14 днів, процентна ставка становить 0,125% в день, комісія за надання кредиту 10,50 % від суми наданого кредиту, проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день.

Згідно із п. 2.1 Договору за цим Договором позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (Проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Положеннями п. 5.5 Договору передбачено, що договір укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору виникають цивільні права та обов`язки.

Згідно із п. 6.5 Договору за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором..

15.10.2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15988373 до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45594185 від 13.10.2025, за умовами якої Позичальник збільшує суму позики на 4 500,00 грн., таким чином, загальний розмір наданої позики становить 6 000,00 грн.

Позичальник розуміє та підтверджує те, що у зв`язку зі збільшенням загального розміру Позики, зміниться денна процентна ставка, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та загальні витрати за кредитом. Відповідно до п. 4. Додаткової угоди, інші положення Договору не змінені та не доповнені цією додатковою угодою залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Відповідно до п.1.2 Додатковї угоди сторони домовились, що починаючи з дня збільшення Суми кредиту до дати повернення Кредиту, що визначена п. 2.2. Договору, нарахування Процентів за користування Кредитом (його частиною) здійснюється за ставкою 1,000%. Сторони погодили, що Проценти за вказаною ставкою нараховується в тому числі на частину Суми кредиту, яка була надана до укладення Додаткової угоди за умовами Договору, починаючи з дати укладання Додаткової угоди та до дати повернення Кредиту. У зв`язку з цим викласти п.п. 2.2.3. п. 2.2. Договору в наступній редакції: «2.2.3. Процентна ставка /день 1,000% (фіксована)».

Згідно з п.4 Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору і набирає чинності з дати її підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором та цією Додатковою угодою.

Додаткова угоду №15988373 від 15.10.2025 підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «11662».

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ідентифіковано шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація клієнта здійснювалася при укладанні договорів: 45594185 одноразовий ідентифікатор «34381», час відправки ідентифікатора позивальнику 13.10.205 08:56:14 електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2; 15988373 одноразовий ідентифікатор ідентифікатором «11662», час відправки ідентифікатора позивальнику 15.10.2025 22:05:48 електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до платіжної інструкції/операція№ b8c63ac1-ae64-4f38-bee5-4277234c9975 від 13.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок № НОМЕР_2 , перерахувало кошти у сумі 1 500,00 грн, що також підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 09.03.2026.

Відповідно до платіжної інструкції/операція№ baa467b2-771e-47eb-82e8-251278250432 від 15.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на рахунок № НОМЕР_2 , перерахувало кошти у сумі 4 500,00 грн, що також підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 10.03.2025.

Згідно з наданою АТ КБ "Приват Банк" інформацією від 04.05.2026 вих. 20.1.0.0.0/7-260424/126409-БТ на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку згідно виписки по картці було зараховано перекази 13.10.2025 на суму 1 500,00 грн та 15.10.2025 року на суму 4 500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №45594185 від 13.10.2025 розмір заборгованості складає 18 881,25 грн. зокрема: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 723,75 грн. - сума заборгованості за процентами; 157,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 12 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25.02.2026 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено договір факторингу № 25/02/26р. за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45594185 від 13.10.2025 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступив ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" право вимоги до відповідача на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 18 881,25 грн. з яких 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 723,75 грн. - сума заборгованості за процентами, 157,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 12 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Згідно положень ч. 1 ст. 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

У своїй постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/21/20 Верховний Суд України зазначив, що електронний доказ може бути поданий у формі паперової копії.

Подання електронного доказу в паперовій копії не свідчить про недопустимість такого доказу. Надані до суду докази у паперовій формі належним чином засвідчено відповідно до Державного стандарту України.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронний договір про надання коштів у кредит та додаткову угоду підписавши такі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором «34381», «11662»), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивач виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у загальному розмірі 6 000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, який зазначений відповідачем, № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Европейська платіжна система» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи).

Згідно з наданою АТ КБ "Приват Банк" інформацією від 04.05.2026 вих. 20.1.0.0.0/7-260424/126409-БТ на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку згідно виписки по картці було зараховано перекази 13.10.2025 на суму 1 500,00 грн та 15.10.2025 року на суму 4 500,00 грн.

Наведене вище, підтверджується електронними платіжними інструкціями № b8c63ac1-ae64-4f38-bee5-4277234c9975 від 13.10.2025 року baa467b2-771e-47eb-82e8-251278250432 від 15.10.2025, які у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Крім того, згідно наданою АТ КБ "Приват Банк" інформацією від 04.05.2026 вих. 20.1.0.0.0/7-260424/126409-БТ на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку згідно виписки по картці було зараховано перекази 13.10.2025 на суму 1 500,00 грн та 15.10.2025 року на суму 4 500,00 грн.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером № НОМЕР_2 , не належить відповідачу, матеріали справи не містять.

Крім того, з вимогами про визнання вказаного кредитного договору недійсним або неукладеним відповідач до суду не зверталась.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача, позивачем наданий поденний розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за цим договором.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин доходить висновку, що позивачем доведено укладення відповідачем договору про надання коштів у кредит та додаткової угоди, які містять умови кредиту, процентні ставки. Крім того, позивачем доведено отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн на банківську картку, укладений договір та додатки до нього, підписані відповідачем, свідчать про обізнаність позичальника з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються. Відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконані, борг не повернуто.

Проте, суд не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості стосовно стягнення з відповідача комісії у розмірі 157,50 грн.

Відповідно до розділу 2 Договору комісія за надання кредиту 10,50 % від суми наданого кредиту ( що у грошовому виразі складає 157,50 грн).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що передбачено п.8 Правил про споживчий кредит.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи, сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

Так, у даному випадку, сторонами встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення позики чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 45594185грн. у розмірі 6 723,75 грн., яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6 000,00 грн. та суми заборгованості за процентами у розмірі 723,75 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, судом встановлено таке.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

Приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФЦ від 25.08.2025 року укладений між ТОВ « Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту «10ФП приймання -передачі наданої правничої допомоги про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФЦ від 25.08.2025 від 01.10.2025 року, згідно якого за період з 03.03.2026 року по 09.03.2026 року послуги з правничої допомоги надані адвокатом якісно і в повному обсязі, щодо боржника ОСОБА_1 а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у Клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви-вартість послуги 500,00 грн. та судовий супровід в суді першої інстанції-вартість послуги у розмір 4000,00 грн.; платіжна інструкції кредитового переказу коштів у розмірі 175500,00 грн., призначення платежу оплата згідно акту № 10-ФП; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія ордеру № 1287257.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), беручи до уваги заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрати на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, за рахунок відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 246,35 коп. ( 3 500,00 х 35,61%).

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 948,08 грн. (2662,40 х 35,61%).

Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,280-284,289,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства обмеженої відповідальності «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором № 45594185грн. у розмірі 6 723 ( шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 984 грн. 08 копійок. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 246 грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

Суддя І.Г. Костіна