Рішення № 139877035, 17.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4690/26

Провадження № 2/645/3260/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мартинової О.М.,

секретар судових засідань Касьяненко Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

28.05.2026 року через систему «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4055145351 від 23.12.2020 року в загальному розмірі 13869,31 гривень. Крім того, просив стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено Договір №4055145351. Відповідач отримав кошти, однак свої зобов`язання за договором не виконав, в зв`язку із чим за ним рахується заборгованість за договором №4055145351 від 23.12.2020 року в розмірі 13869,31 грн., з яких: - 10802,71 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 0,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3066,02 грн. заборгованість за комісіями. 20.09.2021 було укладено договір №200291, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь Акціонерне товариство «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4055145351. 21.12.2023 було укладено договір №НІ/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4055145351. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4055145351. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договорам в загальному розмірі 13869,31 грн. Крім того, представник позивача просив також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 гривень та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 9000,00 гривень.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Ткаченко М.М. не з`явилася, в позовні заяві просила розглядати справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у її відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подала.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлялась про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено Договір №4055145351.

Щодо умов та порядку укладання договору № 4055145351 від 23.12.2020 року кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 23404,48 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк, що становить 18 місяців та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3,00 %.

ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти, якими остання користувалася, але, як зазначає позивач, не повернула кредит.

20.09.2021 було укладено договір №200291, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило на користь Акціонерне товариство «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4055145351.

21.12.2023 було укладено договір №НІ/11/13-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4055145351.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4055145351.

Як вбачається із розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 4055145351 від 23.12.2020 року становить 13869,31 грн., з яких: - 10802,71 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 0,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3066,02 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З урахуванням вказаних вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст.ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» свої зобов`язання за кредитним договором виконали у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, банк нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаними кредитними договорами. При цьому заперечень від останньої з даного приводу до суду не надходило. Відповідач не підтвердила факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами.

Факт переходу права вимоги за даним кредитним договором до позивача ТОВ «Коллект Центр» підтверджується описаними вище договорами факторингу, що відповідає вимогам ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Як вбачається із розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором № 4055145351 від 23.12.2020 року становить 13869,31 грн., з яких: - 10802,71 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 0,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3066,02 грн. заборгованість за комісіями.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення заборгованості за комісією у сумі 3066,02 грн., то суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 по цивільній справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), зазначив наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачено в розділі 4 «Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача» кредитного договору. Переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), у договорі не зазначено.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у сумі 3066,02 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 10803,29 грн., з яких: - 10802,71 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 0,58 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 595 від 01.04.2026, витяг з акту про надання юридичної допомоги № 21 від 30.04.2026, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та відсутності клопотань з боку сторони відповідача про зменшення розміру витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

З приводу вимоги позивача про стягнення на його користь сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжної інструкції №0651350114 від 25.05.2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн (коефіцієнт 0,8 від ставка судового збору визначеної Законом України «Про судовий збір»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2073,83 грн. = (10803,29 х 2662,40/13869,31).

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 4055145351 від 23.12.2020 року у загальному розмірі 10803 гривень 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору в сумі 2073 гривень 83 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовним вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Мартинова