Ухвала суду № 139876866, 16.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9391/26

Провадження № 2-с/643/311/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши заяву

ОСОБА_1 про скасування судового наказу Салтівського районного суду міста Харкова від 12.05.2026 у справі № 643/9391/26 за заявою Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг,

УСТАНОВИВ:

Салтівським районним судом міста Харкова 12.05.2026 видано судовий наказ у справі

№ 643/9391/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за Договором № 238 ДН-76 від 01.11.2017 з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2025 по 31.03.2026 в розмірі 7908,13 грн, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 266,24 грн.

04.09.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла заява боржниці

ОСОБА_1 про скасування зазначеного судового наказу, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 03.09.2026 та підписана кваліфікованим електронним підписом.

Дослідивши зміст поданої заяви та додані до неї документи, суд установив таке.

Обґрунтовуючи заяву, боржниця посилається на те, що: копія судового наказу їй не вручалася поштою вона її не отримувала, до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС наказ не доставлявся. Зі змістом судового наказу вона ознайомилася самостійно 19.08.2026.

Водночас заборгованість, стягнуту судовим наказом, вона погасила добровільно та в повному обсязі 17.08.2026.

На переконання заявниці, залишення судового наказу чинним створює для неї ризик повторного стягнення вже сплачених коштів, відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на банківські рахунки та внесення відомостей про неї до Єдиного реєстру боржників.

Вирішуючи питання можливості задоволення заяви, суд зазначає наступне.

Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання визначені ст. 170 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Зазначена вимога закону не є суто формальною. Наказне провадження є спрощеною, документарною формою судочинства, яка ґрунтується на презумпції безспірності заявленої стягувачем вимоги, а скасування судового наказу є процесуальним наслідком спростування цієї безспірності, тобто наслідком заперечення боржника проти вимоги стягувача по суті. Саме тому закон вимагає, щоб заява боржника містила зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Формально заява ОСОБА_1 містить фразу про заперечення проти вимог стягувача, проте за своїм змістом жодного доводу про повну чи часткову необґрунтованість цих вимог вона не наводить.

Навпаки, зі змісту заяви та доданих до неї платіжних інструкцій від 17.08.2026 вбачається, що боржниця добровільно сплатила стягувачу всю стягнуту судовим наказом суму 7908,13 грн заборгованості та 266,24 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору, зазначивши при цьому в призначенні платежів «Погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги за Договором

№ 238 ДН-76 від 01.11.2017 за період з 01.09.2025 по 31.03.2026 згідно з судовим наказом від 12.05.2026, справа № 643/9391/26» та «Відшкодування витрат зі сплати судового збору згідно з судовим наказом від 12.05.2026, справа № 643/9391/26».

Отже, боржниця не лише визнала наявність та розмір заборгованості, а й добровільно виконала судовий наказ у повному обсязі, прямо посилаючись на цей наказ як на підставу платежу.

Добровільне виконання зобов`язання є формою визнання його правомірності; на це вказує і сама заявниця, посилаючись на ст. 599 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Заявити про необґрунтованість вимоги, яку боржник добровільно задовольнив у повному обсязі, визнавши її розмір, період та договірну підставу, неможливо.

Решта доводів заяви обґрунтованості вимог стягувача також не спростовує. Доводи про невручення копії судового наказу стосуються виключно обчислення строку на подання заяви і жодного відношення до суті вимог не мають.

Доводи заявниці про ризик повторного стягнення вже сплачених коштів, відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки та внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників мають гіпотетичний, імовірнісний характер. На час розгляду заяви заявницею не надано доказів пред`явлення судового наказу до примусового виконання, а відтак, повторного стягнення не відбулося.

У зв`язку з чим суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч. 1 ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Із наведених норм випливає, що предметом судового захисту є порушене, невизнане або оспорюване право, тобто право, порушення якого вже відбулося або триває. Можливе, ймовірне порушення права, яке може настати в майбутньому за певних обставин, предметом судового захисту не є, а тому саме по собі не може бути підставою для скасування судового наказу.

Водночас процесуальний закон передбачає для наведеної заявницею ситуації окремий, спеціально призначений та ефективний спосіб захисту.

Згідно зі ст. 173 ЦПК України суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, у порядку, встановленому ст. 432 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Крім того, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням цього питання на вимогу боржника стягує на її користь безпідставно одержане стягувачем (ч. 4 ст. 432 ЦПК України).

Відтак, інтерес боржниці, який полягає в унеможливленні повторного стягнення добровільно сплаченої суми, підлягає захисту в порядку ст. 173, 432 ЦПК України, а не шляхом скасування судового наказу.

За наведених обставин подана заява за своїм змістом не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 170 ЦПК України, а отже, є неналежно оформленою.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

При цьому суд ураховує, що матеріали справи не містять доказів вручення боржниці копії судового наказу в жоден зі способів, визначених ч. 6 ст. 272 ЦПК України, а тому встановлений

ч. 1 ст. 170 ЦПК України строк не є пропущеним і підстав для повернення заяви з мотивів, передбачених ч. 2 ст. 171 ЦПК України, немає. Заява повертається виключно з підстави, передбаченої

ч. 6 ст. 170 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 5, 170, 171, 173, 260, 261, 272, 353355, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Салтівського районного суду міста Харкова від 12 травня 2026 року у справі № 643/9391/26 (провадження № 2-н/643/1937/26) повернути заявниці без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вона має право звернутися до суду, який видав судовий наказ, із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у порядку, встановленому

ст. 173, 432 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА