Рішення № 139876540, 18.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1967/25 Провадження № 2/613/692/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1967/25, пров. № 2/613/692/26 за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк», представник позивача Шкапенко О.В. до ОСОБА_1 , представник відповідача - адвокат Мушка Н.М., про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Богодухівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява АТ « АКЦЕНТ БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2019 року у розмірі 44 160 грн. 82 коп. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Однак, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 27 вересня 2025 року має заборгованість в сумі 44 160 грн. 82 коп., яка складається з: 34 943 грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом; 9 217 грн. 31 коп. - заборгованість по відсоткам.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 березня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мушки Н.М. про перегляд заочного рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 10 лютого 2026 року по даній справі задоволено, заочне рішення суду скасовано, визначено розгляд справи проводити в загальному порядку, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15 червня 2026 року підготовче засідання по даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мушка Н.М. в судове засідання не з`явились, представник надала до суду заяву про розгляд справи за їх з відповідачем відсутності. Також надала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, визнала позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 18 456 грн. 65 коп., в іншій частині позовних вимог прохала відмовити. Звернула увагу суду, на строки укладення договору, відповідно до якого сторони погодили строк кредиту 240 місяців, тобто, строк сплати усієї суми заборгованості за кредитним договором ще не настав, кредитор з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов`язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора останній може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачеві досудової вимоги, яка долучена представником позивача. Тому вважала, що банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості за кредитним договором достроково. Таким чином, вся сума заборгованості не може бути простроченою і її деяка частина є поточною, тобто такою, строк сплати якої ще не настав. При цьому, матеріали справи, зокрема наданий позивачем розрахунок заборгованості, не дають змогу встановити, яка заборгованість є простроченою, а яка поточною, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Із наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об`єктивного розгляду справи та задоволення вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Така виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі. Наданий позивачем разом з позовною заявою Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка» не містить підпису відповідача. При цьому, Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 07 серпня 2019 року не містить в собі посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Анкета-заява, підписана відповідачем, містить його персональні дані, проте у ній відсутні дані щодо умов кредитування, процентів за користування кредитом та строку повернення кредиту. Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А Банк» також не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не містять підпису відповідача, а отже не можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Позивачем не надано доказів, що саме ці Тарифи по кредитній картці та Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву. Отже, підстави для нарахування відсотків за користування коштами, розрахованих відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК» відсутні, оскільки вказані умови не погоджені відповідачем. У зв`язку з тим, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей з відсотків підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України). При розгляді справи встановлено наступні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Судом встановлено, що 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.4.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов цього Договору та/або у разі виникнення Овердрафта Банк має право призупинити здійснення розрахунків по Картці (заблокувати Картку) та/або визнати Картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання Власником та/або Довіреною особою Власника своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму вiд 100 грн. Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів.

Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань за Договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього договору та/або зміною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до договору не потребується.

Згідно до п. 2.1.1.2.24. Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Згідно виписки по картці ОСОБА_1 за період з 07 серпня 2019 року по 01 вересня 2025 року, відповідач використовував гроші, а отже отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Крім того, згідно з випискою відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість за договором.

З копії довідки за лімітами вбачається, що за період з 07 серпня 2019 року по 27 вересня 2025 року, за кредитним договором б/н від 07 серпня 2019 року, встановлено наступні ліміти: 07 серпня 2019 року 2 500грн., 16 червня 2023 року 20 000грн., 01 серпня 2023 року 35 000 грн., 23 квітня 2024 року 35 000 грн.

З копії довідки по картам вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до серпня 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 07 серпня 2019 року, укладеним між АТ «АКЦЕНТ БАНК» та ОСОБА_1 загальна заборгованість за наданим кредитом, станом на 27 вересня 2025 року, складає 44 160 грн. 82 коп., з яких: 34 943 грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом; 9 217 грн. 31 коп. - заборгованість по відсоткам.

Відповідачем окрім Анкети-Заяви також підписано і Паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка (далі Паспорт продукту), в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.

Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису у вигляді ОТП паролю.

У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то варто зазначити, що відповідач (підписавши Анкету-Заяві про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9.

Відповідно до п. 1.1.3.2.9. Умов та правил, Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку у випадку встановлення мобільного додатку для телефону, номер якого передавався Клієнтом Банку при його ідентифікації і статусу "on-line" в мобільному додатку, авторизація за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля: поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в POS-терміналах ; інші засоби комунікації.

При цьому, в даних Умовах та правилах умови комунікації Банку з Клієнтом за допомогою SMS-повідомлень, SMS-паролів, SMS-підтверджень означають, в тому числі використання повідомлень у додатку. Механізм отримання згоди від Клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля наступний:

Банк генерує OTP-пароль і відправляє його Клієнту в тілі SMS-повідомлення/ повідомлення мобільного додатку c зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися. Для підтвердження згоди , Клієнт передає отриманий OTP-пароль у відповідному SMS-повідомленні/ повідомленні мобільного додатку або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу.

У разі збігу пароля з відправленим Клієнту, банк перевіряє номер мобільного телефону Клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі ABank24 і / або MobileBanking. У разі, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і правил, згідно якого клієнту надаватимуться витребувані ним послуги.

Сторони визнають співпавший ОТР- пароль електронним підписом клієнта.

При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування банкомат, термінал самообслуговування, на сайті https://a24.a-bank.com.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта.

Номер телефону, на який направлявся ОТП-пароль між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За таких обставин вбачається, що договір було укладено та підписано в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тож вищезазначеним підтверджується досягнення згоди з відповідачем щодо усіх істотних умов кредитного договору.

Отже доводи представника відповідача про те, що наданий позивачем разом з позовною заявою Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка» не містить підпису відповідача, не заслуговують на увагу суду та спростовуються вищезазначеною інформацією.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Щодо розрахунку заборгованості боржника суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суп встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка містяться у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц, провадження 61-19992, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як таке надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 464/4985 15-ц провадження № 43538св18, твердження заявника про те, що позивач не надав належних наказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. У позиції Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі 753/16745/15-ц, провадження N0 61-40036св18, Верховним Судом було підтримано позицію суду апеляційної інстанції, про те що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Банк надає у якості додатків виписки з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) боржника. Вищевказані виписки підтверджують отримання, користування кредитом боржником, а також те, що після отримання банківської картки боржник здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти.

Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, провадження № 61- 9618св19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Боржник свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі не виконав, через це утворилась заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості та виписки.

Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку відповідача.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд установив, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача та довідкою за лімітами.

Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18 провадження № 61- 9618св 19, виписка по картковому рахунку, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 07 серпня 2019 року, укладеним між АТ «АКЦЕНТ БАНК» та ОСОБА_1 загальна заборгованість за наданим кредитом, станом на 27 вересня 2025 року, складає 44 160 грн. 82 коп., з яких: 34 943 грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом; 9 217 грн. 31 коп. - заборгованість по відсоткам.

Щодо доводів представника відповідача про обов`язковість використання процедури досудового врегулювання спору з метою реалізації права на дострокове повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Матеріали справи дійсно не містять підтвердження письмового повідомлення відповідача про наявність у нього заборгованості із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Направлення досудової вимоги боржнику у разі заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, передбачене частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас суд зауважує, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як встановлено в ході судового розгляду, представник Банку, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 07 серпня 2019 року в сумі 44 160 грн. 82 коп., з яких 34 943 грн. 51 коп. заборгованість за кредитом; 9 217 грн. 31 коп. заборгованість за відсотками. При цьому, з даним позовом представник позивача звернувся до суду 30 вересня 2025 року, а вказаний розмір заборгованості розрахований станом на 27 вересня 2025 року.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 07 серпня 2019 року вбачається, що заборгованість за простроченими відсотками утворилась за період з 01 квітня 2025 року по 25 вересня 2025 року, тобто, при зверненні до суду з даним позовом, позивачем заявлено до стягнення заборгованість, строк вимоги за якою вже настав, що з огляду на дату подання позову та виконаного позивачем розрахунку, становить 44 160 грн. 82 коп., що також спростовує доводи представника відповідача про те, що розрахунок заборгованості, не дає змогу встановити, яка заборгованість є простроченою, а яка поточною.

Отже, суд констатує той факт, що позивачем надано суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які проаналізовані судом у їх сукупності та взаємозв`язку і дають підстави для висновку про задоволення позову, тоді як відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим позов задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» по кредитному договору б/н від 07 серпня 2019 року в сумі 44 160 грн. 82 коп., з яких 34 943 грн. 51 коп. заборгованість за кредитом; 9 217 грн. 31 коп. заборгованість за відсотками.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 грн.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 526, 610 - 612, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141,253, 256 -259, 264-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2019 року в сумі 44 160 ( сорок чотири тисячі сто шістдесят) гривень 82 копійки та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422 ( дві тисячі чотириста двдцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Акціонерне товариство « Акцент - Банк», розташоване за адресою: 49074 , м. Дніпро, вул. Батумська, 11 рах. № НОМЕР_5 , ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повний текст рішення виготовлений 18 вересня 2026 року.

СУДДЯ