Ухвала суду № 139876506, 15.09.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2073/26

Провадження № 2/401/1916/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс»,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс».

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначено судове засідання. (а.с. 143-145)

13 серпня 2026 року представником ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» до суду подано заяву про залишення заявленого позову без розгляду. (а.с. 183-184, 187)

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. (а.с. 189)

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просить суд здійснити розподіл судових витрат у справі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Коллект» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 200,00 грн. (а.с. 195-197)

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, сама по собі обставина залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат. Необхідною умовою застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України є встановлення того, що такі витрати виникли саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 5 частини першої статті 257 ЦПК України передбачає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Отже, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є прямо передбаченим процесуальним законом правом позивача та способом реалізації принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/16936/24 зазначив, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення вимог про компенсацію судових витрат відповідач повинен довести, а суд встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були вчинені під час розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, чи пред`явив необґрунтований позов, чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, чи мав на меті протиправне ущемлення прав та інтересів відповідача, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Верховний Суд також наголосив, що саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованою дією позивача, оскільки є його диспозитивним правом, передбаченим цивільним процесуальним законодавством.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 та від 26 липня 2024 року у справі № 736/1209/20, зокрема Верховний Суд виходить із того, що для застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України необхідно встановити саме необґрунтованість дій позивача, а не лише факт залишення позову без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було залишено без розгляду саме на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з поданням позивачем відповідної заяви до початку розгляду справи по суті.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, звертаючись до суду або реалізуючи право на залишення позову без розгляду, діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, мав на меті завдання шкоди відповідачу, штучне створення спору або затягування судового розгляду.

Саме по собі незавершення розгляду справи по суті та подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду не свідчать про необґрунтованість його процесуальної поведінки та не створюють автоматичного обов`язку відшкодувати відповідачу понесені ним витрати.

Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між понесеними ним судовими витратами та будь-якими конкретними необґрунтованими діями позивача, які б відповідали критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 142 та частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачені ч. 5 ст. 142 ЦПК України підстави для компенсації відповідачу понесених ним судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 133, 141, 142, 257, 258261, 263, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Н.Л.Волошина