Постанова № 139875876, 18.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3085/26

Провадження № 3/191/1067/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гречко Ю.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2026 року о 15-30 годин у м.Синельникове Дніпропетровської області по вул.Тітова біля будинку №20 ОСОБА_1 керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння белків очей, невиразна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак неодноразово надсилав до суду письмові заяви, де зазначав, що він є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у військовій частині, у зв`язку з чим позбавлений можливості з`явитися до суду. Також зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Дніпра від 25 серпня 2026 року було задоволено його скаргу на бездіяльність посадових осіб ГУНП в Дніпропетровській області і зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції, якими був сфальсифіконий щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, ним подано позов про скасування вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, який був надісланий до Дніпровського апеляційного суду з метою визначення підсудності. Вважає, що до розгляду вказаного позову розглянути справу про адміністративне правопорушення неможливо за винятком випадку закриття суддею провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В останнє судове засідання також не з`явився, хоча про день, час і місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно, про що свідчить довідка про доставку SMS.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704497 від 27 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 27 червня 2026 року ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився.

В ході огляду відеозапису подій адміністративного правопорушення від 27 червня 2026 року також встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, пояснивши, що прилад все одне покаже такий стан, оскільки за день до цього він вживав алкогольні напої. Вважав, що працівники поліції повинні його попередити за малозначністю вчиненого.

Таким чином, вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що факт того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не надає йому жодних переваг чи особливості процедури складання матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП.

Так, стаття 266-1 КУпАП регулює порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

За змістом ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З матеріалів справи слідує, що 27 червня 2026 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у м.Синельникове під час керування електросамокатом поза межами території будь-якої військової частини, військового обов`язку під час зупинки не виконував.

За таких обставин ОСОБА_1 відноситься до осіб, які несуть адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху на загальних підставах, тому порядок огляду водія, який керував транспортним засобом, враховуючи положення статті 15 КУпАП, здійснювався в загальному порядку, який передбачений статтею 266 КУпАП.

Стосовно того, чи є електросамокат транспортним засобом суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344- від 05 квітня 2001 року електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Згідно Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24 лютого 2023 року, електричний колісний транспортний засіб дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2023 року у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінністатті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, електросамокат призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.

Щодо посилань ОСОБА_1 на оскарження ним в порядку позовного провадження складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення суддя зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №638/3490/18 зазначено, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №752/5417/19 факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Таким чином, оскарження протоколу про адміністративне правопорушення в порядку окремого позовного провадження не є можливим.

Що стосується фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення, то вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки із наданого суду відеозапису чітко вбачакється, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо неможливості явки ОСОБА_1 до суду у зв`язку з перебуванням на військовій службі у військовій частині слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.

Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя зауважує, що відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Діючим законодавством передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік.

Таким чином, ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, висвітлених в протоколі, або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи взяти відпустку, передбачену законодавством, та особисто прибути в судове засідання та ознайомитися з матеріалами справи.

Якщо ж вказана відпустка ОСОБА_1 вже була використана, то він мав право скористатися допомогою захисника, який в його інтересах може виконати доручення та подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі.

Насамкінець Солодовник В.В. мав можливість самостійно надати суду письмові пояснення і заперечення по суті справи, а також докази в їх підтвердження.

Натомість зазначеними правами ОСОБА_1 не скористався, що не може бути підставою для затягування розгляду справи.

При обранні адміністративного стягнення суд дотримується також приписів ст.23 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, з метою виховного впливу і запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у вигляді 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Крім того, статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн. У зв`язку з цим, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 665,60 грн.

Оскільки вказане адміністративне правопорушення не пов`язане з виконанням військового обов`язку, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.251, 283, 294 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави: Банк отримувача: ГУК у Дн-кій обл/Дн-ка обл/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача : UA758999980313020149000004001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Згідно ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст.308 цього Кодексу, у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягувач: Синельниківське районне управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області (адреса: 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Виконкомівська,36).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі: стягувач: Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не буде подана, а у разі її подання після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо постанова не буде скасована.

Суддя Ю. В. Гречко