Рішення № 139874186, 18.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2026 Справа №607/16848/26 Провадження №2/607/7035/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», товариство, позивач), через свого представника Усенка Михайла Ігоровича, 03.08.2026 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103421016 від 21.03.2024 у розмірі 37840,25 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 21.03.2024 уклали Договір про споживчий кредит № 103421016 на суму 4300 грн (далі кредитний договір).

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 29.08.2024 уклали Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість за кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви становить 37840,25 грн, яка складається з: 4214 грн заборгованість за сумою кредиту; 441 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 32093,05 грн заборгованість за відсотками; заборгованість по неустойці 1092,2 грн.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді від 06.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання 15.09.2026 о 10 год 40 хв.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, згідно з яким позивач позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача у позовній заяві не заперечив проти такого вирішення справи.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 12 год 30 хв 18.09.2026.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 21.03.2024 уклали Договір про споживчий кредит № 103421016, відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 4300 грн та надається загальним строком на 345 днів, за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 21.03.2024 (п. 1.2, 1.3 договору).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватись Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 01.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту: 483 грн, яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547,50 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 28992.75 грн (п. п. 1.5.3 договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 договору).

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використання карти НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 Договору).

Договір про споживчий кредит № 103421016 від 21.03.2024 підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 494891.

Відповідно до платіжного доручення 85314967 від 21.03.2024, на рахунок ОСОБА_1 зараховано 4300 грн.

21.03.2024 кошти в розмірі 4300 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією від 06.08.2026, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, постановленої за клопотанням позивача.

ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 29.08.2024 уклали Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до умов якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитним договором вказаним в Реєстрі боржників, укладеним між Кредитором і Боржником (Портфель заборгованості) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги Права Вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього Договору, після чого Новий Кредитор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п. 8.3.2 Договору.

Згідно п. 7.1 Договору відступлення прав вимоги в якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Новий Кредитор протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 1 910 662,89 грн (один мільйон дев`ятсот десять тисяч шістсот шістдесят дві гривні вісімдесят дев`ять копійок) без ПДВ та включає в себе суму оплати права грошової вимоги згідно Реєстру боржників №1 і №2.

Відповідно до п. 7.2 Договору відступлення прав вимоги днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитора, вказаний в п. 16 цього Договору.

Згідно з платіжною інструкцією № 5483 ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «МІЛОАН» 1 910 662,89 грн (один мільйон дев`ятсот десять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 89 копійок), призначення платежу оплата згідно Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року без ПДВ.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29 серпня 2024 року та Акту приймання-передачі Реєстру боржників № 1 та № 2 від 29 серпня 2024 року, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103421016.

01.07.2026 позивач направив відповідачу досудову вимогу про необхідність погашення боргу в розмірі 37840,25 грн з повідомленням про відступлення права вимоги за кредитним договором № 103421016.

Із наданих позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 103421016 від 21.03.2024, вбачається, що станом на 01.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 37840,25 грн, яка складається з: 4214 грн заборгованість за сумою кредиту; 441 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 32093,05 грн заборгованість за відсотками; заборгованість по неустойці 1092,2 грн.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з частиною другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 21.03.2024 уклали Договір про споживчий кредит № 103421016, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4300 грн, загальним строком на 345 днів, за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 21.03.2024.

Кошти в зазначеному розмірі зараховані на рахунок відповідача.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №103421016 20.04.2024 відбулася сплата відповідачем тіла кредиту у сумі 86 грн.

Право вимоги до боржника за кредитним договором № 103421016 від 21.03.2024 перейшло до позивача на підставі Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024, що підтверджується змістом Договору, Реєстром боржників до цього Договору та платіжною інструкцією на підтвердження оплати за Договором.

За таких обставин судом установлено, що позивач набув права вимоги до відповідача на стягнення заборгованості за тілом кредиту, отриманим за кредитним договором №103421016 від 21.03.2024, у розмірі 4214 грн.

Визначаючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 103421016 від 21.03.2024, кредит надається загальним строком на 345 днів з 21.03.2024. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 547,50 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. п. 1.5.2 договору). Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 28992.75 грн (п. п. 1.5.3 договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 договору).

Відповідно до Заяви на отримання кредиту №103421016 від 21.03.2024 метою отримання кредиту є задоволення особистих потреб.

Таким чином, судом встановлено, що кредитні відносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Визначаючи розмір відсотків, суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням змін, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання чинності Законом України № 3498-ІХ: протягом перших 120 днів - 2.5 % (до 22.04.2024), протягом наступних 120 днів - 1.5% (до 20.08.2024), починаючи з 241 дня 1% (з 21 серпня 2024 року).

Оскільки договір між сторонами укладено 21.03.2024, тобто до набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у наступному порядку: за період з 21.03.2024 по 22.04.2024 року застосовується одноденна процентна ставка 2.5%, з 23.04.2024 по 20.08.2024 1,5%, з 21.08.2024 по 01.03.2025 1%.

Період з 21.03.2024 по 22.04.2024 року (включно) становить 33 дні. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 4300 грн за ставкою 2,5 %, за один день складає 107,50 грн, тобто проценти за вказаний період складають 3547,5 грн (107,50 грн х 33 дні).

Період з 23.04.2024 по 20.08.2024 року (включно) становить 120 днів. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 4300 грн за ставкою 1,5 %, за один день складає 64,5 грн, тобто проценти за вказаний період складають 7740 грн (64,5 грн х 120 днів).

Період з 21.08.2024 по 01.03.2025 року (включно) становить 192 дні. Розмір процентів, враховуючи суму боргу в розмірі 4300 грн за ставкою 1 %, за один день складає 43 грн, тобто проценти за вказаний період складають 8256 грн (43 грн х 192 днів).

Отже, розмір відсотків за період розрахунку не міг перевищувати 19371,5 грн (3547,5 грн + 7740 грн + 8256 грн).

Крім того, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №103421016 відповідачем 05.04.2024 та 20.04.2024 відбулася сплата процентів за кредитом у розмірі 967,50 грн та 1612,50 грн, що в сумі становить 2580 грн.

Таким чином, заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 16791,5 грн (19371,5 грн 2580 грн).

Щодо вимоги про стягнення комісії.

Позивач просить стягнути з відповідача нараховану комісію, яка передбачена договором.

Разом із тим, у кредитному договорі не зазначено та позивач не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням та обслуговуванням кредиту, які фактично надавалися відповідачу та за які встановлено відповідну комісію, окрім тих, які відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватись безоплатно. Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, зміст яких наведено вище, суд вважає, що положення договору щодо сплати такої комісії є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому вони не створюють будь-яких наслідків.

За вказаних обставин у задоволенні позову в частині стягнення комісії в розмірі 441 грн слід відмовити.

Крім того, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №103421016 відповідачем 05.04.2024 та 20.04.2024 відбулася сплата комісії за надання кредиту двічі по 21 грн, що в сумі становить 42 грн.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про нікчемність положень договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, тому зарахування сплаченої відповідачем суми в розмірі 42 грн у рахунок погашення комісії є безпідставним. Ці кошти суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 1092,2 грн, оскільки вони нараховані в період дії воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому позов у частині їх стягнення до задоволення не підлягає.

Отже, загальна сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 103421016 від 21.03.2024, становить 20963,5 грн (4214 грн + 16791,5 грн 42 грн).

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідач не спростував розмір заборгованості за Договором про споживчий кредит № 103421016 від 21.03.2024 в розмірі 20963,5 грн, тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

У зв`язку з частковим задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Крім того, у позовній заяві позивач заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений з АО «Апологет», Акт наданих послуг №Д/28712, Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/28712.

Згідно з додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву.

Очевидно, що перелічені в заяві та в детальному описі наданих послуг до акту №Д/28712 послуги не потребували від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, зокрема, «Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором», «Ознайомлення з матеріалами кредитної справи», «Погодження правової позиції Клієнта у справі» та «Подання заяви до суду за Клієнта» за своєю суттю охоплюється таким видом правничої допомоги, як «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 6 годин 30 хвилин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що необхідними та розумними витратами на професійну правничу допомогу є витрати у розмірі 5000 грн.

Отже, розподілу між сторонами підлягають понесені позивачем судові витрати в розмірі 7662,40 (2662,40+5000) грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, на суму 20963,5 грн із 37840,25 грн, що становить 55,4%, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 4244,97 грн (55,4 % від 7662,40 грн) грн судових витрат, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 20963,5 грн заборгованості за кредитним договором № 103421016 від 13.09.2021.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4244,97 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Н. М. Сташків