Ухвала суду № 139873952, 18.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8428/26

Провадження № 1-кс/466/2361/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

15.09.2026 м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

сідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026141380000911 від 13.09.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Золочів, Львівської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

13 вересня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141380000911 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене п.1 ч. 2 ст. 115 КК України.

14 вересня 2025 року слідчий слідчого відділу Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 звернувся до слідчої судді з клопотанням, погодженим із прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без можливості внесення застави.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 12.09.2026 у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та труп ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ознаками насильницької смерті у виді ножових поранень.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 вересня 2026 року приблизно о 22:25 год., більш точний час не встановлено, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті конфлікту діючи умисно, маючи на меті протиправне заподіяння смерті іншої особи, а саме колишньої дружини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли в результаті словесного конфлікту, здійснив напад з використанням гострого предмету з метою вбивства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та наніс останньому численні удари кухонним ножем по грудні клітці, спині, шиї, передпліччі, животу та інших ділянках тіла ОСОБА_8 , в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 , ОСОБА_5 здійснив напад з використанням гострого предмету з метою вбивства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та наніс останній численні удари кухонним ножем по грудній клітці, спині, шиї, передпліччі, животу, та інших ділянках тіла ОСОБА_7 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 залишив місце вчинення злочину, та в подальшому був затриманий працівниками поліції.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за п.1 ч. 2 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам.

13.09.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 13.09.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Вказує, що наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме:

- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , від 13.09.2026 та вилученими за результатами проведення речовими доказами;

- протоколом проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 АДРЕСА_1 , від 13.09.2026 та вилученими за результатами проведення речовими доказами;

- протоколом затримання ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 13.09.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 13.09.2026;

Зазначає, що у слідства є достатні та обгрунтовані підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик, що ОСОБА_5 може може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , на думку слідчого та прокурора, є недостатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання.

Підозрюваний вказав, що докази отримані з порушенням норм КПК України, що є недопустимим. Зазначив, що доказів вчинення кримінального правопорушення немає, а наведені ризики передбачені ст.177 КПК України необґрунтовані. Просив застосувати запобіжний у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідча суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в ході судового розгляду, СВ ВП № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141380000911 від 13.09.2026 року за п.1 ч.2 ст. 115 КК України.

13.09.2026 о 03 годині 40 хвилин затримано ОСОБА_5 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, в порядку ст. 208, 615 КПК України.

13 вересня 2026 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим, за погодженням з прокурором, складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, яке йому вручено.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді, позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, що відповідно до ст. 183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідча суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження.

Наведене здатне переконати стороннього неупередженого спостерігача у наявності підстав підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечних дій, які йому інкриміновані органом досудового розслідування.

Також, слідчим та прокурором належно обґрунтовано наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 в подальшому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

Слідча суддя приймає до уваги те, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_5 , згідно положень ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає можливість застосування покарання у вигляді, позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, вказують на реальне існування ризиків того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчої судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Окрім того, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідча суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Частиною 1 ст.176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч.3 ст. 176 КПК України).

Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.

Слідча суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Крім того, слідча суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин вчиненого кримінального правопорушення, так і зазначених характеризуючих відомостей про особу підозрюваного.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, з урахуванням його особистих характеристик, слідча суддя дійшла висновку, що до ОСОБА_5 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відтак, з урахуванням наведеного, вважаю, що підстав для обрання ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає, оскільки в даному випадку такі є недієвими запобіжними заходами для запобігання ризикам, визначеними ст.177 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Тому, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, слідча суддя вважає за можливе не визначати ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, альтернативну заставу.

Керуючись ст.ст.182,183,194,196,197,372 КПК України, слідча суддя,-

п о с т а н о в и л а :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без можливості внесення застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного - 13 вересня 2026 року.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів до 11 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного та направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 18 вересня 2026 року.

Слідча суддя ОСОБА_1