Рішення № 139873122, 14.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6041/26

Провадження № 2-о/645/141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Рікунової Є.Е., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представник заінтересованої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

В с т а н о в и в:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , в якій остання просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Санкт-Петербург рф.

В обґрунтування заяви зазначає, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла у м. Санкт-Петербург рф, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.12.2025 року Міжрайонним відділом запису актів цивільного стану м. Санкт-Петербурга. Факт смерті також підтверджується нотаріально посвідченою ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Будапешт (Угорщина) заявою сина померлої ОСОБА_4 про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 , а також фотографіями пам`ятника із зазначенням дат народження та смерті померлої. 02.06.2026 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Центрального відділу ДРАЦС Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про державну реєстрацію смерті доньки, однак станом на 30.06.2026 року відповіді не отримала.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року відкрито провадження з розгляду заяви про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала у повному обсязі, просила про її задоволення. Заявник пояснила, що її донька виїхала на територію рф в 2020 році і там проживала з чоловіком. Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік доньки її кремував та урну з прахом, а також свідоцтво про смерть із апостилем відвіз їх сину в Будапешт.

Представник заявника ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 статті 16 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матірью ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_6 29.10.1989 року уклала шлюб з ОСОБА_7 , у палаці одруження «Орджонікідзевський» у м.Харкові, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », актовий запис про шлюбу 1555, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу Серії НОМЕР_3 .

Отже, заявник ОСОБА_1 є матірью ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки російської федерації, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , рф м.Санкг-Петербург, Усть-Славінка тер., виданим уповноваженим органом Російської Федерації.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України і видачі свідоцтва про смерть для подальшого оформлення спадкових прав.

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Із матеріалів справи вбачається, що факт смерті доньки заявниці - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на території Усть-Славинка м.Санкт-Петербург російської федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави.

Лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Відділ запису актів громадянського стану Санкт-Петербург російської федерації склав актовий запис про смерть громадянки російської федерації ОСОБА_2 від 02 грудня 2025 року за актовий запис № 170259780002812023009, та видав про це відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 , відповідний примірник якого є у заявниці.

Водночас, Законом України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції від 22 січня 1993 року.

За цієї обставини із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 4), /підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю/.

У справі, яка розглядається заявниця просить встановити факт смерті доньки на території російської федерації, оскільки хоча і має копію свідоцтва про смерть останньої, а її онук - син померлої має свідоцтво про смерть із апостилем, проте не має можливості його отримати оскільки онук не може приїхати на територію України, та вона відповідно не може вирішити питання на території України, пов`язані із отриманням право на спадщину щодо майна померлої.

Відтак, cудом встановлено, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла донька заявниці, тому підстав для повторного встановлення факту смерті, немає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки смерть ОСОБА_2 підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті останньої в судовому порядку.

За таких обставин заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Заявник: заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_1 ;

Представник заявника: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 40024734 , адреса 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17.

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч