Рішення № 139870782, 18.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1008/26

Провадження № 2/302/626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 12 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства було укладено Договір № 571099-КС-001 про надання кредиту, який відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач зазначив, що перед укладенням договору відповідачка пройшла реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнила анкету із зазначенням своїх персональних даних, номера мобільного телефону, адреси електронної пошти та реквізитів платіжної картки, після чого отримала пропозицію (оферту) укласти кредитний договір. Для підтвердження акцепту оферти на номер мобільного телефону, вказаний відповідачкою під час реєстрації, було направлено одноразовий ідентифікатор UA-3143, введення якого підтвердило прийняття умов договору та його підписання електронним підписом.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн, а відповідачка повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом, а проценти підлягали нарахуванню на залишок заборгованості за весь період фактичного користування кредитом відповідно до графіка платежів.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12 грудня 2025 року перерахувало відповідачці кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені нею під час оформлення кредиту, що підтверджується наданими до позову доказами здійснення платежу.

Крім того, 10 лютого 2026 року між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 571099-КС-001, відповідно до якої позивач надав відповідачці додаткові кредитні кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Представник позивача зазначила, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала та здійснила лише часткове погашення заборгованості на загальну суму 7 644,76 грн, чим фактично визнала існування укладеного між сторонами договору та виникнення зобов`язань за ним.

За твердженням позивача, проценти за користування кредитом нараховувалися виключно протягом строку дії кредитного договору та додаткової угоди, після закінчення строку кредитування їх нарахування не здійснювалося, а до стягнення заявлено лише заборгованість, сформовану в межах строку дії договору.

Станом на 09 липня 2026 року, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідачки за Договором № 571099-КС-001 становить 28 225,12 грн, з яких: 8 603,60 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 12 081,52 грн прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 140,00 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та 1 400,00 грн прострочена заборгованість за комісією. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, представник позивача просила стягнути зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно судом визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності платіжної картки, зазначеної у позовній заяві, а також виписку про рух коштів за відповідним рахунком.

21 серпня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідно до якої банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Також банком надано виписку про рух коштів за рахунком, з якої вбачається, що 12 грудня 2025 року на зазначену платіжну картку було зараховано 6 000,00 грн, що узгоджується з доводами позивача щодо перерахування відповідачці кредитних коштів за Договором № 571099-КС-001.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо від сторін не надійшло клопотань про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду розгляд справи може бути проведений у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Як убачається з матеріалів справи, 14 серпня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, копію позовної заяви з доданими до неї документами позивач направив відповідачці 17 липня 2026 року за адресою її місця проживання.

У встановлений судом строк відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, заперечень щодо заявлених позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не надала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 12 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено Договір № 571099-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн, а відповідачка повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку і строки, визначені договором.

Умовами договору передбачено надання кредиту строком 113 календарних днів із застосуванням стандартної процентної ставки 1 % за кожний день користування кредитом, а також сплату комісії за видачу кредиту відповідно до умов договору та погодженого сторонами графіка платежів.

10 лютого 2026 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 571099-КС-001, відповідно до якої кредитодавець надав відповідачці додаткові кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн. Сторони також підтвердили, що станом на момент укладення додаткової угоди сума неповернутого кредиту становила 3 603,60 грн, а сума нарахованих та несплачених процентів 955,04 грн.

На виконання умов договору та додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало відповідачці кредитні кошти на банківську картку № НОМЕР_4 , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2025 року на зазначену банківську картку було зараховано 6 000,00 грн, а 10 лютого 2026 року 7 000,00 грн, що узгоджується з умовами договору та додаткової угоди.

Відповідно до відповіді Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а надана банком виписка про рух коштів підтверджує зарахування на зазначену картку кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості станом на 10 липня 2026 року заборгованість відповідачки за Договором № 571099-КС-001 становить 28 225,12 грн, з яких: 8 603,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 12 081,52 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 400,00 грн заборгованість за комісією; 6 140,00 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Штрафні санкції до стягнення не заявлені.

Поданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основної суми кредиту, процентів та комісії відповідає умовам укладених між сторонами договору та додаткової угоди, є внутрішньо узгодженим і підтверджується іншими матеріалами справи. Правомірність заявлених до стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає окремій правовій оцінці суду під час вирішення спору по суті.

Відповідно до частин першої третьої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою інформаційно-комунікаційної системи. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Правові засади укладення електронних правочинів також визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Матеріали справи містять пропозицію укласти кредитний договір, акцепт пропозиції, договір про надання кредиту № 571099-КС-001 від 12 грудня 2025 року, паспорт споживчого кредиту, Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», анкету клієнта та відомості про послідовність дій відповідача в інформаційно-комунікаційній системі позивача.

З указаних доказів убачається, що відповідачка під час оформлення кредиту зазначила свої персональні, паспортні та контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також реквізити електронного платіжного засобу, з використанням якого мали бути отримані кредитні кошти.

Після ознайомлення з умовами кредитування відповідачка прийняла пропозицію позивача та підписала акцепт одноразовим ідентифікатором UA-3143, надісланим на зазначений ним засіб зв`язку.

Використання відповідачкою одноразового ідентифікатора в поєднанні з відомостями про проходження ним процедури реєстрації, заповнення анкети, зазначення реквізитів електронного платіжного засобу та послідовність учинених в інформаційній системі дій підтверджують належну ідентифікацію відповідачки та її волевиявлення на укладення кредитного договору на запропонованих позивачем умовах.

Таким чином, кредитний договір 571099-КС-001 від 12 грудня 2025 року укладено сторонами в передбаченій законом електронній формі, його зміст зафіксовано в електронних документах, а волевиявлення відповідача підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 571099-КС-001 від 12 грудня 2025 року, станом на 09 липня 2026 року у відповідачки утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 225,12 грн, яка, відповідно до розрахунку позивача, складається з: 8 603,60 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 12 081,52 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 6 140,00 грн заборгованості, нарахованої відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 1 400,00 грн заборгованість за комісією.

Разом із тим відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором виконала лише частково, внаслідок чого утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання кредитних коштів, при цьому позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти, а остання, отримавши такі кошти, взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором процентів належним чином не виконала.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 603,60 грн та заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 12 081,52 грн є обґрунтованими та підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо інших складових заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить із такого.

Позивач просить також стягнути з відповідачки 6 140,00 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також 1 400,00 грн комісії за видачу кредиту.

Щодо вимоги про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого законом індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування мають компенсаційний характер та є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитними коштами.

Разом із тим, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання щодо відповідальності позичальників за кредитними та позиковими зобов`язаннями у період дії в Україні воєнного стану.

Так, відповідно до зазначеної норми у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит або позику, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку за таке прострочення.

Судом установлено, що кредитний договір № 571099-КС-001 укладено 12 грудня 2025 року, а заявлені позивачем нарахування за статтею 625 Цивільного кодексу України здійснені у зв`язку з простроченням виконання відповідачкою грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин відповідачка звільнена від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, а тому правові підстави для стягнення з неї 6 140,00 грн процентів, нарахованих відповідно до зазначеної норми, відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 400,00 грн суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу у цій частині, посилається на те, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, а така умова відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право отримувати платежі, передбачені договором про споживчий кредит, однак такі платежі повинні відповідати вимогам законодавства та бути пов`язаними з реально наданими споживачу послугами.

Суд враховує, що дійсно положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця. Разом із тим сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії не свідчить про безумовну правомірність її стягнення.

Зміст положень Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що комісія може бути складовою витрат споживача лише у випадку, якщо вона є платою за конкретну додаткову послугу кредитодавця, яка фактично надається споживачу, а не є прихованою формою збільшення плати за користування кредитними коштами.

При цьому позивачем не надано доказів того, що комісія у розмірі 1 400,00 грн була встановлена саме за надання відповідачці окремої додаткової послуги, відмінної від безпосереднього надання кредиту, або що відповідачка отримала будь-яку самостійну послугу, за яку така плата справляється.

Надання кредиту, оформлення кредитного договору, перевірка даних позичальника, здійснення розрахунків та перерахування кредитних коштів є діями, які охоплюються самою суттю кредитних правовідносин та здійснюються кредитодавцем у власних інтересах з метою укладення і виконання кредитного договору.

Такі дії не можуть розглядатися як окрема послуга для споживача, за яку останній має додатково сплачувати винагороду.

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до яких умови договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є самостійною послугою споживача, а пов`язані із виконанням кредитодавцем власних обов`язків за договором або законом, є нікчемними.

Посилання позивача на положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не спростовують зазначених висновків, оскільки ця норма лише визначає можливість врахування комісій у загальних витратах за кредитом, але не звільняє кредитодавця від обов`язку довести правову природу такої комісії та факт надання відповідної послуги.

Таким чином, позивачем не доведено, що передбачена кредитним договором комісія є платою за окрему послугу, фактично надану відповідачці, а тому вимога про її стягнення є необґрунтованою.

При цьому суд звертає увагу, що сама по собі згадка комісії у паспорті споживчого кредиту, договорі чи таблиці загальної вартості кредиту не свідчить про правомірність її стягнення, оскільки такі документи лише фіксують умови договору, але не підтверджують фактичного надання окремої послуги.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 400,00 грн слід відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові висновки, з відповідачки на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 571099-КС-001 від 12 грудня 2025 року у розмірі 20 685,12 грн, яка складається із:

?8 603,60 грн заборгованість за кредитом;

?12 081,52 грн заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 6 140,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 1 400,00 грн заборгованості за комісією слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки 20 685,12 грн із заявлених 28 225,12 грн, що становить 73,29 % від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн, з відповідачки на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню 1 951,17 грн судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 141, 178, 258259, 263265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 571099-КС-001 від 12 грудня 2025 року в розмірі 20 685,12 грн (двадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 12 копійок), що складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 8 603,60 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 12 081,52 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення 6 140,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та 1 400,00 грн заборгованості за комісією відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1 951,17 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 17 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.