Рішення № 139869522, 03.09.2026, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1353/26

2/180/954/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бардадим Ольгу Костянтинівну звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач працював на підприємстві відповідача підземним гірником очисного забою 4, 5 та 6 розряду. 29 лютого 2012 року позивача було звільнено з підприємства у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній посаді внаслідок стану здоров`я, згідно п.2 ст.40 КЗпП України. За час роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_1 отримав хронічні професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, затвердженого 13 січня 2012 року, яким встановлено наявність у нього наступних професійних захворювань: радикулопатія шийна С6, С7 і попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічними синдромами, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двостороннього плечолопаткового періартрозу, ПФС другого ступеня, дефартрозу ліктьових та колінних суглобів, ПФ першого-другого ступеня; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.); нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Первинним оглядом МСЕК 25 січня 2012 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність з 25 січня 2012 року до 01 лютого 2013 року та 50% втрати працездатності, з яких 30% - радикулопатія, 15% - ХОЗЛ, 5% - туговухість. В подальшому встановлення груп інвалідності продовжувалося, а з 01 лютого 2017 року була встановлена позивачу безстроково. З вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я. Внаслідок професійного захворювання позивач морально і фізично страждав і продовжує страждати через погіршення здоров`я, потребу у лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності. Розмір моральної шкоди він оцінює у 243000 гривень.

Просить суд стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на його користь моральну шкоду в розмірі 243000 гривень, без утримання податків з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

08 липня 2026 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 в позові у повному обсязі. На думку представника відповідача, позивач жодним чином не обгрунтовує свої твердження та вимоги. Згідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На даний час виплата робітникам комбінату моральної шкоди колективним чи трудовим договором в АТ «Марганецький ГЗК» не передбачена. При цьому АТ «Марганецький ГЗК» своєчасно здійснював та здійснює перерахування страхових внесків, які передбачені діючим законодавством, а Фонд соціального страхування України, в свою чергу, нарахував та сплатив позивачу одноразову допомогу, та продовжує нараховувати та виплачувати щомісячні виплати у встановленому розмірі, що дає всі підстави стверджувати, що позивач отримує такі виплати, в першу чергу, за рахунок коштів відповідача. Відповідач виконує вимоги законодавчих та нормативно- правових актів з охорони та безпеки праці, у тому числі ЗУ «Про охорону праці», а посилання позивача є безпідставними та неправомірними. Позивач жодним чином не наводить конкретні втрачені нормальні життєві зв`язки та не підтверджує, які додаткові зусилля вимагаються для організації свого життя. В позові не вказано, у чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджено. Також не надано розрахунку суми моральної шкоди.

За ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з підприємством відповідача, зокрема, працював на посаді гірничого робітника очисного забою 5, 6 розряду(а.с.53-55).

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання, затвердженого 13 січня 2012 року, ОСОБА_1 працював в умовах шкідливого впливу 20 років 10 місяців 12 днів,має такий діагноз: радикулопатія шийна С6, С7 і попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічними синдромами, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двостороннього плечолопаткового періартрозу, ПФС другого ступеня, дефартрозу ліктьових та колінних суглобів, ПФС першого-другого ступеня; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.61).

Первинним оглядом МСЕК 25 січня 2012 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та визначено 50 % втрати працездатності: по радикулопатії 30%, по ХОЗЛ 15%, по туговухості 5%, з 25 січня 2012 року до 01 лютого 2013 року (а.с.55 на звороті).

Повторним оглядом МСЕК 05 січня 2017 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності та визначено 50% втрати працездатності: по радикулопатії 30%, по ХОЗЛ 15%, по туговухості 5%, з 01 лютого 2017 року безстроково (а.с.58).

Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» ОСОБА_1 не забезпечено безпечних умов праці, що призвело до професійних захворювань останнього.

Внаслідок професійних захворювань позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішенняушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

ОСОБА_1 отримав професійне захворювання на виробництві, і йому встановлено втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв`язку з професійними захворюваннями. Внаслідок професійних захворювань позивач морально і фізично страждає через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли своє підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачеві внаслідок професійних захворювань, отриманих на виробництві відповідача.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача АТ «Марганецький ГЗК», що в позові не зазначено, у чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві.

Так, як зазначено в Акті розслідування хронічного професійного захворювання, затвердженого 13 січня 2012 року, професійне захворювання позивача виникло внаслідок впливу протягом трудової діяльності у ПАТ «МГЗК» пилу, марганцю, шуму, важкої праці.

Крім того, відповідно до абз.3 п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 на який посилається відповідач, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх шкідливого впливу на його здоров`я, безумовне виконання відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони та безпеки праці відповідачем не надано.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 50%, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, щорічної реабілітації, тривалий період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 100000 грн.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб, суд вважає за необхідне в такому відмовити, оскільки правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю позивача, не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір в дохід держави в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Дата складення повного тексту судового рішення 18.09.2026 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна