Рішення № 139869045, 16.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12198/26

2/212/7602/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - судді ПУСТОВІТА О.Г., секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., представника позивача адвоката Волєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В С Т А Н О В И В:

27.07.2026 року Позивач ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Вакуліч О.С., з метою оформлення спадщини. Дослідивши надані нотаріусу документи, була отримана постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , спадкоємиця ОСОБА_2 не була зареєстрована з померлої за однією адресою, тому пропустила строк на прийняття спадщини.

У позовній заяві позивачка стверджує, що викладена у постанові нотаріуса інформація не відповідає дійсності, незважаючи на те, що у 2006 році ОСОБА_2 мусила офіційно змінити місце реєстрації проживання через виконання вимог договору дарування, з березня 2006 року по вересень 2017 року, фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем знаходження спадкового майна, оскільки її мати - ОСОБА_3 була людиною похилого віку та потребувала стороннього догляду.

Позивач просить суд:

Встановити факт спільного проживання спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавицею ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, за адресою знаходження спадкового майна, а саме: АДРЕСА_2 , що у м. Кривому Розі.

04 серпня 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

04 серпня 2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного на 26.08.2026 року.

26.08.2026 року, на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Волєвої О.В. про виклик свідків та заяву про проведення підготовчого засіданні у відсутності сторони позивача, не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 26.08.2026 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 16.09.2026 року.

Відповідач - виконавчий комітет Покровської районної в місті ради у судове засідання не з?явились, 16.06.2026 року подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечували.

Позивач ОСОБА_2 пред`явила позов про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини до відповідача виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, що підтверджується позовною заявою.

У судовому засіданні 16.09.2026 року представник позивача - адвокат Волєва О.В. зазначила, що оскільки, після смерті чоловіка ОСОБА_3 ОСОБА_4 , відповідно батька Позивачки, у ОСОБА_3 значно погіршився стан здоров`я, через що Позивачка мусила здійснювати догляд спадкодавиці. Добровільно розпорядившись своїм майном у добровільному порядку, одразу, після оформлення спадщини після покійного чоловіка, ОСОБА_3 23.01.2009 року, склала заповіт посвідчений нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тимошиною О.В. на користь доньки ОСОБА_2 . Саме тому, в тому числі, розуміючи, що є заповіт, ОСОБА_2 , після смерті матері не звернулась своєчасно до нотаріуса. Нагальна потреба у зверненні до суду із даним позовом викликана тим, що лише за рішенням про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, Позивачка може оформити спадщину.

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна окремо, зазначили, що мешкають у будинку АДРЕСА_3 , більше 30 років, знають своїх сусідів - родину ОСОБА_7 , що проживають у квартирі АДРЕСА_1 , пам`ятають батьків позивачки ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), свідки підтвердили, що після смерті батька позивачки ОСОБА_4 , у матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 погіршився стан здоров`я, позивачка постійно проживала, лікувала та доглядала за спадкодавицею. ОСОБА_2 продовжила проживати у квартирі АДРЕСА_1 , й після смерті матері, орієнтовно до 2017 року.

Під час дослідження доказів судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17.02.1999 року співвласниками квартири АДРЕСА_1 зазначені: ОСОБА_4 (померлий батько Позивачки, підтверджено долученим свідоцтвом про народження), ОСОБА_3 (померла мати Позивачки, підтверджено долученим свідоцтвом про народження), Позивачка ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (донька Позивачки). Після смерті батька Позивачки- ОСОБА_4 , спадщину, що складалась із ч. квартири АДРЕСА_1 оформила мати Позивачки ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за Законом виданого державним нотаріусом другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В. 23.01.2009 року. У акті про не мешкання за місцем реєстрації від 29.07.2026 року підтвердженим підписами мешканців будинку АДРЕСА_3 та завіреним ТОВ «УК Центробуд» , долученим до позовної заяви, викладена інформація про проживання ОСОБА_2 у кв. АДРЕСА_1 . у період з березня 2008 року по вересень 2017 року. Також, досліджено заповіт складений ОСОБА_3 23.01.2009 року та посвідчений нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тимошиною О.В., де спадкодавця заповідає все належне їй майно своїй доньці - позивачці у справі ОСОБА_2 .

Відносини, що склалися регулюються Цивільним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядає суд.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій і запропонування позивачу звернутися до суду, унеможливлює вирішення питання у позасудовому порядку, встановлення факту проживання спадкодавця з спадкоємцем на час відкриття спадщини, вплине на подальшу реалізацію позивачем своїх спадкових прав, а тому суд вважає звернення позивача із позовом у порядку позовного провадження є обґрунтованим і належним способом захисту, а відсутність інших спадкоємців правомірно обумовило залучення виконкому Покровської районної в місті ради відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

За змістом ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини визначається останнє постійне місце проживання спадкодавця. При цьому під місцем відкриття спадщини мається на увазі не місце, як точка на місцевості, а конкретне помешкання і населений пункт. Місце відкриття спадщини може не співпадати з місцем смерті спадкодавця, оскільки місцем відкриття спадщини вважається той населений пункт, де спадкодавець постійно проживав.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц року виснував, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Проживання спадкоємиці зі спадкодавцем за однією адресою, а саме : АДРЕСА_1 , на момент смерті ОСОБА_3 , тобто 24.05.2015 року знайшов своє підтвердження під час розгляду справи у суді.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги №№ 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд дійшов висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наданні докази, суд повно і всебічно з`ясував обставин, на які посилаються позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених наданими доказами, які були досліджені, покази свідків, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, в зв`язку з їх доведеністю.

Питання про судових витрат не вирішується судом, оскільки позивачка просила віднести витрати по розгляду справи на її рахунок.

Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279, 315, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача виконавчого комітету Покровськом районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, задовольнити.

Встановити факт спільного проживання спадкоємиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавицею ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, за адресою знаходження спадкового майна, а саме: квартирі АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт