Рішення № 139867569, 18.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/302/26

Провадження № 2/743/345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено договір № 21.10.2024-100000707 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 гривень шляхом перерахування на електронний платіжний засіб

№ НОМЕР_1 .

20.11.2024 сторони уклали додатковий договір, яким продовжено строк, на який надається кредит, до 115 днів з дати його надання, та встановлено дату повернення кредиту 12.02.2025.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 583,11 гривень: тіло кредиту - 3 276,20 гривень, проценти - 2 066,91 гривень, неустойку - 2 240 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 05.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.09.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 18.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 Цивільного процесуального кодексу України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено кредитний договір № 21.10.2024-100000707, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим на номер телефону НОМЕР_2 , з ідентифікацією відповідача через систему BankID Національного банку України.

За умовами договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 гривень на строк 98 днів з дати надання, з датою повернення кредиту 26.01.2025, з фіксованою процентною ставкою 1 % за кожний день користування кредитом.

Кредитні кошти в розмірі 8 000 гривень перераховано позивачем 21.10.2024 на електронний платіжний засіб відповідача з номером 4149499154138471, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 25.02.2026 № 1-2502.

20.11.2024 сторони уклали додатковий договір до кредитного договору, підписаний обома сторонами одноразовими ідентифікаторами, яким строк, на який надається кредит, продовжено до 115 днів з дати його надання, дату повернення кредиту визначено на 12.02.2025, та встановлено новий графік платежів. За цим графіком загальний розмір процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 4 343,57 гривень.

Відповідач частково виконав зобов`язання за договором, сплативши 2 297,26 гривень 07.12.2024, 2 165,38 гривень 19.12.2024, 2 467,94 гривень 06.01.2025 та 1 500 гривень 06.06.2025, а всього 8 430,58 гривень.

Договором передбачено нарахування неустойки в розмірі 80 гривень за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Позивач нарахував неустойку в загальному розмірі 2 240 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 583,11 гривень: тіло кредиту - 3 276,20 гривень, проценти - 2 066,91 гривень, неустойку - 2 240 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Додатково суд враховує, що ідентифікація відповідача при укладенні договору здійснена через систему BankID Національного банку України з використанням реквізитів банківського рахунку відповідача поряд з підписанням договору одноразовим ідентифікатором. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що одноразові ідентифікатори було використано іншою особою.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Додатковим договором від 20.11.2024 строк, на який надано кредит, продовжено до 115 днів з дати його надання, а дату повернення кредиту визначено на 12.02.2025. Нараховані позивачем проценти охоплюють період з 21.10.2024 по 12.02.2025, тобто в межах строку кредитування, продовженого додатковим договором, а тому підстав для застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 про неправомірність нарахування процентів поза межами строку кредитування суд не встановив.

Відповідно до статей 549, 551 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 р. у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми, зокрема вказавши, що пункт 18 поширюється на кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, а правовим наслідком прострочення у період дії воєнного стану є звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення неустойку у розмірі 2 240 гривень, нараховану за період дії воєнного стану в Україні. За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки, нарахованої за цей період. Нарахування позивачем неустойки суперечить наведеній нормі, а тому неустойка стягненню не підлягає.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано судом, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача в частині укладення договору, отримання коштів та їх неповернення обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин не спростував, суд вважає ці твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 р. у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач свого зобов`язання щодо повернення кредиту у строки, визначені договором, не виконала.

Розмір заборгованості відповідача за договором, за вирахуванням неустойки, яка з підстав, наведених у розділі ІV цього рішення, стягненню не підлягає, становить: тіло кредиту - 8 000 гривень, проценти - 4 343,57 гривень, а всього 12 343,57 гривень (8 000 + 4 343,57).

Відповідно до частини 1 статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідач сплатив на виконання договору 8 430,58 гривень. Застосовуючи наведену черговість, суд встановлює, що цими коштами повністю погашено нараховані проценти в розмірі 4 343,57 гривень, а залишок у розмірі 4 086,99 гривень (8 430,58 ? 4 343,57) зараховано в рахунок погашення тіла кредиту. Таким чином, непогашений залишок тіла кредиту становить 3 913,01 гривень (8 000 ? 4 086,99).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 913,01 гривень. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему застосовується коефіцієнт 0,8 ставки судового збору. Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 7 583,11 гривень, з яких задоволено 3 913,01 гривень, що становить 51,60 % від заявлених вимог (3 913,01 / 7 583,11 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 373,84 гривень (2 662,40 ? 51,60 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А, місто Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором від 21.10.2024 № 21.10.2024-100000707 у розмірі 3 913 (три тисячі дев`ятсот тринадцять) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133, літера А, місто Київ, 01032) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 373 (тисяча триста сімдесят три) гривні 84 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ