Ухвала суду № 139867323, 18.09.2026, Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/4069/26

Провадження № 1-кс/734/620/26

У Х В А Л А

іменем України

18 вересня 2026 року селище Козелець

Слідчий суддя Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні зали суду в с-щі Козелець клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12026275460000142, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до суду в рамках кримінального провадження №12026275460000142, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому просить накласти арешт на грошові кошти в сумі 9 893 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) гривні 40 копійок, які перебувають на банківському рахунку (рахунках), що обслуговується (обслуговуються) банківською карткою № НОМЕР_1 , емітованою АТ АКБ «ЛЬВІВ», МФО 325268, ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: м. Львів, вул. Сербська, буд. 1, а також встановити заборону власнику та іншим особам, які мають право користування та/або розпорядження зазначеними грошовими коштами, здійснювати видаткові операції щодо грошових коштів у сумі 9 893 грн. 40 коп., у тому числі знімати їх готівкою, перераховувати, переказувати або іншим чином розпоряджатися ними, до скасування арешту в установленому законом порядку.

Клопотання сторони обвинувачення мотивоване тим, що у провадженні сектору дізнання ВП № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12026275460000142 від 09 вересня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

08.09.2026 до ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

У ході досудового розслідування встановлено, що 31.08.2026 ОСОБА_5 у мережі «Facebook» виявив оголошення про продаж дров, після чого зателефонував за номером телефону НОМЕР_2 , зазначеним в оголошенні.

Під час телефонної розмови потерпілий домовився з особою, яка розмістила оголошення, про придбання дров, після чого, виконуючи досягнуту домовленість, здійснив переказ грошових коштів у сумі 11 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268, ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1).

У подальшому у ході здійснення оперативних заходів встановлено, що на банківському рахунку (рахунках), який (які) обслуговується (обслуговуються) із використанням банківської картки № НОМЕР_1 , наявні грошові кошти у сумі 9 893 грн. 40 коп., які збережено та лімітовано банком АТ АКБ "ЛЬВІВ".

Таким чином, частина грошових коштів, перерахованих ОСОБА_5 у сумі 11 000 грн., на даний час зберігається на відповідному банківському рахунку (рахунках).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є, зокрема, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, а також матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на встановлені обставини існують достатні підстави вважати, що грошові кошти в сумі 9 893 грн. 40 коп. безпосередньо пов`язані з кримінальним правопорушенням, оскільки перебувають на банківському рахунку (рахунках), що обслуговується (обслуговуються) банківською карткою, на яку потерпілим було перераховано грошові кошти внаслідок обману.

Вказані кошти мають доказове значення у кримінальному провадженні та можуть бути використані для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема механізму заволодіння грошовими коштами потерпілого, їх отримання та подальшого розпорядження ними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У даному випадку такі підстави наявні, оскільки грошові кошти в сумі

9 893 грн. 40 коп. пов`язані з грошовими коштами, які були перераховані потерпілим у межах обставин кримінального правопорушення, та на момент звернення до слідчого судді фактично перебувають на відповідному банківському рахунку (рахунках).

Сторона обвинувачення зазначає, що незастосування арешту створює реальну можливість подальшого розпорядження зазначеними грошовими коштами їх власником або іншою уповноваженою особою шляхом їх зняття, перерахування чи іншого відчуження, що може призвести до втрати речового доказу та унеможливити його подальше збереження для потреб кримінального провадження.

Зазначення у клопотанні номера банківської картки № НОМЕР_1 необхідне для ідентифікації відповідного банківського рахунку (рахунків), на якому (яких) перебувають кошти, що підлягають арешту.

Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою, відповідно до якої арешт може бути накладений на конкретну суму грошових коштів, що перебувають на рахунку, який обслуговується відповідною банківською карткою, із забороною проведення видаткових операцій щодо таких коштів.

Таким чином, накладення арешту на грошові кошти в сумі 9 893 грн. 40 коп., які перебувають на банківському рахунку (рахунках), що обслуговується (обслуговуються) банківською карткою № НОМЕР_1 АТ АКБ «ЛЬВІВ», є необхідним для забезпечення збереження речового доказу та запобігання його приховуванню, відчуженню, передачі, переміщенню, використанню або знищенню.

Прокурор в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій останній просить розглядати клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Крім цього, вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, тому зважаючи на наведене, просить дане клопотання розглядати без участі власника майна.

Так, оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, тому з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вказане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника (володільця) майна.

Неприбуття в судове засідання прокурора, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Власник (володілець) майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що сектором дізнання ВП № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026275460000142 від 09 вересня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних прокурором у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказані грошові кошти, які перебувають на банківському рахунку (рахунках), що обслуговується (обслуговуються) банківською карткою № НОМЕР_1 , емітованою АТ АКБ «ЛЬВІВ», можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом.

З`ясувавши та оцінивши обставини справи, додані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В даному випадку слідчий суддя виходить з того, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження встановлені обґрунтовані підстави вважати, що невстановлені особи шляхом вчинення шахрайських дій, набули право на грошові кошти потерпілого у розмірі 11 000 грн. 00 коп., які були перераховані на банківський рахунок, до якого закріплена банківська карта № НОМЕР_1 , емітована АТ АКБ «ЛЬВІВ», частина грошових коштів, перерахованих потерпілим у сумі 11 000 грн. 00 коп., а саме у сумі 9 893 грн. 40 коп., на даний час зберігається на відповідному банківському рахунку, тобто ці грошові кошти є предметом кримінально протиправних дій, мають значення для встановлення суттєвих обставин вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Підстав вважати, що грошові кошти на вказаному прокурором банківському рахунку, який обслуговується із використанням банківської картки № НОМЕР_1 , містить ознаки, передбачені абз. 4 ч. 3 ст. 170, ч. 1 ст. 173 КПК України не встановлено, а накладення арешту необхідне для збереження майна потерпілого.

Слідчий суддя вважає, що вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. До того ж, на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, до того ж незастосування в даному випадку арешту грошових коштів на вказаному рахунку, може призвести до їх подальшої втрати, використання, передачі, що в свою чергу суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна.

Таким чином, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для накладення арешту на вказане майно, так як існує сукупність підстав вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи, що в разі не накладення на нього арешту воно може мати наслідки зникнення, втрати, пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати встановлення істини в кримінальному провадженні.

Так, зважаючи на викладене вище, клопотання про накладення арешту на майно, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Козелецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12026275460000142, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - задовольнити.

Накласти в межах кримінального провадження №12026275460000142 від 09.09.2026 року, арешт на грошові кошти в сумі 9 893 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) гривні 40 копійок, які перебувають на банківському рахунку (рахунках), що обслуговується (обслуговуються) банківською карткою № НОМЕР_1 , емітованою АТ АКБ «ЛЬВІВ», МФО 325268, ЄДРПОУ 09801546, юридична адреса: м. Львів, вул. Сербська, буд. 1.

Встановити заборону власнику та іншим особам, які мають право користування та/або розпорядження зазначеними грошовими коштами, здійснювати видаткові операції щодо грошових коштів у сумі 9 893 грн. 40 коп., у тому числі знімати їх готівкою, перераховувати, переказувати або іншим чином розпоряджатися ними, до скасування арешту в установленому законом порядку.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_6