Рішення № 139866959, 18.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8037/26

Номер провадження2/711/4183/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 80660,00 грн, витрати на правничу допомогу та на сплату судового збору (вхідний №33607, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18.04.2024 між позичальником ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №102693101 (далі Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 8000 грн, на умовах визначених кредитним договором, та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами Кредитного договору.

Проте відповідач не виконав належним чином умов Кредитного договору. У порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом та комісії.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за означеним правочином.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т.

Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 102693101 від 18.04.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №102693101 від 18.04.2024 в сумі 80660 грн (8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 64376 грн заборгованість за процентами, 1760 грн заборгованість за комісією, та 6524,00 грн заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання) і судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 18 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.58-60).

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 01.09.2026 (а.с.62 зворот, 63 зворот). Водночас, представник позивача адвокат Усенко М.І., у п.5 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 18 вересня 2026 року о 14 год 10 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 18 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалосс.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 18.04.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102693101 (індивідуальна частина) (далі Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн; кредит надається загальним строком на 345 днів з 18.04.2024 (дата надання кредиту).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів наведеному в додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 29.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Також п.1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 56380,00 грн. Денна процентна ставка складає (56380,00 грн./8000,00 грн.)/345 днів*100%=2,04%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 192473,23%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 64380,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 1840.00 грн., яка нараховується за ставкою 23,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 730,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516915*84.

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати загальної суми комісії позичальником настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника..

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Крім того, з п.6.1, 6.5 Кредитного договору встановлено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

З титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 938369 (а.с.6-11).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору (а.с.11 зворот-12).

Крім того із заявки на отримання кредиту №102693101 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 виявив волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» на наступних умовах: сума кредиту: 8000 грн; загальний строк кредитування: 345 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 730,00% на день, протягом решти строку кредитування: 912,50% на день; комісія за надання кредиту: 23,00% від суми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: Mastercard Debit Standart НОМЕР_1 , банк, що випустив картку: Cjsc Aktsent Bank (а.с.12 зворот).

Із довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надання одноразового ідентифікатора у формі смс суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено Кредитний договір, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: 938369; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 18.04.2024 о 09 год 14 хв; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3 (а.с.16).

Із платіжного доручення №87195003 від 18.04.2024 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 8000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, маска картки: НОМЕР_1 , із призначенням платежу: «кошти згідно договору 102693101», що відповідає номеру Кредитного договору (а.с.16 зворот).

Крім того з довідки АТ «А Банк» №62095/47-260909/371-БТ від 10.09.2025, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 15.09.2026, суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «Мілоан» через означену банківську установу 18.04.2024 було здійснено перерахунок суми кредиту в розмірі 8000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (а.с.76-83).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 18.04.2024 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 8000 грн та цього ж дня нараховано комісію за надання кредиту в сумі 1840,00 грн.

Згідно означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки первинним кредитодавцем позичальнику ОСОБА_1 нараховувалися наступним чином:

1)у період часу з 19.04.2024 до 03.05.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 160,00 грн згідно п.1.5.2 Кредитного договору;

2)у період часу з 04.05.2024 до 18.05.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 200,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

3)у період часу 19.05.2024 до 02.06.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 196,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

4)у період часу з 03.06.2024 до 17.06.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 192,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

5)у період часу з 18.06.2024 до 02.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 188,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

6)у період часу з 03.07.2024 до 17.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 184,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору

7)у період часу з 18.07.2024 до 01.08.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 180,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

8)у період часу з 02.08.2024 до 16.08.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 176,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

9)у період часу з 17.08.2024 до 29.08.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 172,00 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору.

Крім того з означеної відомості судом також встановлено, що позичальник здійснив погашення 03.05.2024 процентів по кредиту в сумі 2400,00 грн та комісії за надання кредиту в сумі 80,00 грн. Також суд встановив, що ТОВ «Мілоан» здійснило нарахування позичальнику процентів та штрафу в порядку, передбаченому п.4.1, 4.2 Кредитного договору, починаючи з 19.05.2024 до 29.08.2024 (а.с.17-18).

Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 (а.с.21 зворот-26) встановив, що означеного дня між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено вказаний правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 судом встановлено із дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №5483 від 29.08.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1 910 662,89 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 (а.с.32).

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 38260,00 грн, з яких: 8000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21976,00 грн сума заборгованості за відсотками, 1760,00 грн заборгованість за комісією, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання 6524,00 грн (а.с.33).

Також із розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений позивачем за період з 30.08.2024 до 29.03.2025, суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило нарахування відсотків за користування відповідачем тілом кредиту в сумі 42400,00 грн з призми щоденного розміру відсотків 200 грн (а.с.19 зворот - 21).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, із дослідженого Кредитного договору суд встановив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): 938369.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 8000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Акцент-Банк», реквізити якого містяться в п.2.1 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 8000 грн у рахунок стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 21 976 грн (тобто, за період часу з 19.04.2024 до 29.08.2024) суд зазначає наступне.

Пунктами 1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 56980,00 грн. Денна процентна ставка складає (56380,00 грн./8000,00 грн.)/345 днів*100%=2,04%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 192473,23%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 64380,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 1840.00 грн., яка нараховується за ставкою 23,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 730,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516915*84.

Пунктом 2.2.3 Кредитного договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника..

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом (за період часу з 19.04.2024 до 29.08.2024), керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору у взаємозв`язку з додатковим договором до Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши п.1.5.2 1.5.3 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 730,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Водночас, згідно з розрахунком заборгованості, що підготовлений ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у період часу з 30.08.2024 до 29.03.2025, відсотки відповідачу нараховувалися саме з призми відсоткової ставки 2,5%/день (200грн / 8000 грн) (а.с.19 зворот-21).

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що за період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5% замість 2,45%, 2,4%, 2,35%, 2,3%, 2,25%, 2,2% та 2,15%; водночас за період часу з 21.08.2024 до 29.08.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1% замість 2,15%.

Таким чином, розмір відсотків за період кредитування (з 19.04.2024 до 29.08.2024, тобто до часу укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024), з урахуванням даних відомості про щоденні нарахування та погашення, а також положень Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, є таким:

1)за період з 19.04.2024 до 22.04.2024 включно 640,00 грн: 8000 грн х 0,02 = 160 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 160 грн х 4 днів (кількість днів між 19.04.2024 до 22.04.2024) = 640,00 грн;

2)за період з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно 14400 грн; 8000 грн х 0,015 = 120 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 120 грн х 120 днів (кількість днів між 23.04.2024 до 20.08.2024) = 14400 грн;

3)за період з 21.08.2024 до 29.08.2024 включно 720 грн; 8000 грн х 0,01 = 80 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 80 грн х 9 днів (кількість днів між 21.08.2024 до 29.08.2024) = 720 грн;

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцю ТОВ «Мілоан», у період строку кредиту з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та даних відомості про щоденні нарахування та погашення, а також з призми сплачених позичальником коштів у сумі 2400 грн, що зараховані первісним кредитодавцем у рахунок сплати відсотків (а.с.17), складає 13 360 грн (640 грн + 14400 грн + 720 грн = 15 760 грн; 15 760 грн 2400 грн = 13 360 грн.).

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми іншого розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 42400 грн (тобто, за період часу з 30.08.2024 до 29.03.2025) суд зазначає про таке.

Згідно п.1.2 договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє як новий кредитор відповідача ОСОБА_1 отримало право грошової вимоги за Кредитним договором, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржника за кредитними договорами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024, строк Кредитного договору не закінчився (діє до 29.03.2025), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло право включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржника за кредитними договорами, то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно п.1.5.3 Кредитного договору, до закінчення строку його дії, тобто до 29.03.2025.

У зв язку з цим суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відсотків, а відповідно і на їх стягнення у разі не сплати, за період часу, починаючи з 30.08.2024 до 29.03.2025 включно.

Так, за період з 30.08.2024 до 29.03.2025 включно з урахуванням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, розмір відсотків, що підлягали нарахуванню позивачем на підставі п.1.5.3 Кредитного договору є таким: 8000 грн (сума непогашеного тіла кредиту) х 0,01 (процентна ставка після 21.08.2024 згідно Закону України «Про споживче кредитування» ) = 80 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 80 грн х 212 днів (кількість днів між 30.08.2024 та 29.03.2025) = 16960 грн.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцям ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у період строку кредиту з урахуванням як положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а також з призми сплачених позичальником коштів у сумі 2400 грн, що зараховані первісним кредитодавцем у рахунок сплати відсотків (а.с.17), складає 30320 грн (13360 грн + 16960,00 грн).

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами підлягає задоволенню частково в розмірі 30320,00 грн замість 64376,00 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача 1760 грн в рахунок сплати заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд зазначає про таке.

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Також п.1.5.1 Кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1840.00 грн., яка нараховується за ставкою 23,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 2.2.2 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати загальної суми комісії позичальником настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Отже, підписанням Кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем, графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 1840 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії за надання кредиту, згідно умов Кредитного договору, складає 1760 грн (з урахуванням сплачених позичальником грошових коштів у сумі 80 грн, що ТОВ «Мілоан» зараховані у рахунок погашення комісії за надання кредиту).

Крім того відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати нею позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 1760 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1760 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в сумі 6524 грн, то суд зазначає про таке.

Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.17-18) суд встановив, що первинним кредитодавцем нараховано відповідачу як позичальнику штраф та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання сукупно в сумі 6524 грн за період 19.05.2024 до 29.08.2024.

Пунктами 4.1 та 4.2 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу згідно грфіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 912,5% річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань, а також нарахування відсотків відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору (п.4.1, 4.2) сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначенні графіком платежів дати платежів, а також і відсотків у розмірі 912,5 річних згідно положень ст.625 ЦК України, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, а також і від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6524 грн слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.35 зворот-36); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.36 зворот); 3) ордеру серії ВС №1408806 від 20.10.2025 (а.с.37); 4) акту наданих послуг №Д/28574 від 15.07.2026 (а.с.37 зворот); 5) детального опису наданих послуг до акту №Д/28574 від 15.07.2026 (а.с.38); 6) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, яким документований адвокат Усенко М.І. (а.с.35).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Усенком М.І. в справі щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24) та 25.03.2026 у справі №703/1666/22 (провадження № 61-13533св23), що судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу в заяві по суті спору не зазначив і не виявив волі на їх судом зменшення.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 80660 грн, які судом задоволені частково в розмірі 40080 грн, що складає 49,69% від ціни позову (40080 грн / 80660 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 49,69%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 3 975,20 грн (8000 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком суми судових витрат) х 0,4969 (розмір задоволених позовних вимог)).

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що саме 3 975,20 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались професійним адвокатом.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №44906 від 27.07.2026 (а.с.5) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №711/8037/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 80660,00 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 40080 грн, що складає 49,69% від ціни позову (40080 грн / 80660 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 322,95 грн, тобто 49,69% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,4969).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 40 080 грн, з яких: 8000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 30 320 грн - заборгованість за відсотками (13 360 грн, що нараховані первинним кредитодавцем, та 16960,00 грн нараховані позивачем). Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1322,95 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 3975,20 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 510, 512, 513, 514, 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1054, 1056-1, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №102693101 від 18 квітня 2024 року в розмірі 40 080 (сорок тисяч вісімдесят) гривень, з яких: 8000 (вісім тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 30 320 (тридцять тисяч триста двадцять) гривень заборгованість за відсотками, та 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1322 (одна тисяча триста двадцять дві) гривні 95 (дев`яносто п`ять) копійок судового збору та 3975 (три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5298 (п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 18 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання згідно даних позовної заяви: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко