Рішення № 139865509, 18.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/9858/24

Провадження № 2/591/2563/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

з участю секретаря судового засідання - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання договору №459793-КС-002 від 11.02.2023 року в частині нарахування відсотків, що визначено у п. п. 2.4, 2.5, 2.8, 2.9 договору недійсними

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що 11.02.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №459793-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 23000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 14.09.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 65439,12 грн., з яких: заборгованість за простроченими платежами по тілу кредиту 23000,000 грн; заборгованість за процентами 41025,32 грн.; заборгованість за комісією 1413,80 грн.. Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року відкрите провадження у справі за вказаною позовною заявою, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у судовому засіданні на 05 грудня 2024 року.

На адресу відповідача неодноразово судом направлялися повістки та повідомлення про виклик до суду котрі поверталися у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

21.02.2025 року заочним рішенням у справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №459793-КС-002 від 11.02.2023 року в сумі 65439,12 грн., а також 2422,40 грн. судового збору.

04.09.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Школьний В.А. звернувся до суду з заявою, в якій просив скасувати заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми по вказаній справі. Зазначає, що відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин, так як не отримував повідомлення про слухання справи та судом не були з`ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинами справи.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17.09.2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Школьного В.А. про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м.Суми по справі №591/9858/24 задоволено. Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.02.2025 року у справі №591/5858/25 та призначено судове засідання у даній справі на 10-00 год. 20 жовтня 2025 року.

В наданому відзиві на позов представник відповідача посилаючись невідповідність нарахованої заборгованості з урахуванням сплачених сум відповідачем та безпідставність нарахування відсотків за користування кредитними коштами посилаючись, що відповідач є військовослужбовцем та за таких умов відсотки за користування кредитними коштами не можуть бути нараховані, а тому просить в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

01.10.2025 року ОСОБА_1 через свого представника подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків. В обґрунтування позову зазначив, згідно наданого позивачем розрахунку за період з 11.02.2023 року по 14.09.2024 року поверненню підлягає 65439,12 грн. з яких за тілом кредиту 23000,00 грн., заборгованість за відсотками 41025,32 грн.; заборгованість за комісією 1413,80 грн.. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», вважає, що умови договору, укладеного між ним та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є несправедливими, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09.10.2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» не з`явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги за первісним позовом підтримують у повному обсязі, заперечують проти задоволення зустрічного позову з підстав, зазначених в письмових поясненнях щодо зустрічної позовної заяви.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явився, проте від його представника - адвоката Школьного В.А. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечує, зустрічний позов підтримує у повному обсязі.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що необхідно задоволити частково первісний позов і необхідно задоволити зустрічний позов, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 виникли правовідносини в сфері договірних зобов`язань, а саме: з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами ЦК України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 11.02.2023 року між сторонами укладено в електронній формі договір №459793-КС-002 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн. (двадцять три тисячі грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (надалі - Правила). Відповідно до п. 2.3 Договору строк, на який надається Кредит: 16 тижнів. Згідно п. 2.4 договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16052521, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Згідно п. 2.5 Договору, комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 3 450,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п. 2.6 Договору, загальний розмір наданого кредиту: 23 000,00 грн. Пунктом 2.7 Договору встановлено, що термін дії Договору: до 03.06.2023 року. Згідно п. 2.8 договору, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 48 320,00 грн. Пунктом 2.10 Договору встановлено, що дата видачі Кредиту 11.02.2023. Відповідно до 2.11 Договору, дата повернення Кредиту 03.06.2023.

Згідно п.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором-дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

В порушення умов договору позики ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на 14.09.2024 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 65439,12 грн., яка складається з: 23000 грн. - основний борг; 41025,32 грн.- відсотки.

Так, відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Частина 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини. Із запропонованими умовами договору відповідач ознайомився.

Суд приходить до висновку про те, що кредитний договір було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно графіку розрахунку до кредитного договору №459793-КС-002 від 11.02.2023 року сума по договору становить 23000 грн., дата погашення 28.02.2023 року в сумі 6040,00 сума до сплати процентів 41025,32 грн., сума до сплати комісії 1413,80 грн., разом до сплати 4620 грн., сукупна вартість позики складає 65439,12 грн..

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за період з 11.02.2023 року по 03.06.2023 року становить 65439,12 грн..

При цьому вказаний розрахунок спростований ОСОБА_1 наступним чином:

За положеннями ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Так, правилами кредитування договору про надання кредиту передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 2% фіксована, орієнтовна реальна річна процентна ставка 12163,17%.

З урахуванням зазначеного ТОВ «Бізнес Позика» розміру пені, є суттєвий дисбаланс договірних відносин відносно прав та інтересів позичальника, що є порушенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Незалежно від того, що спірні умови договору відбулися за погодженням позивача, суд вважає, що встановлення фінансовою установою для позичальника непропорційно високої пені є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу послуг і може бути визнане незаконним.

Подібне положення договору є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальникові, як споживачу послуг, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50%) у разі невиконання/неналежного виконання ним зобов`язань за договором позики.

Згідно ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора, щодо неухильного дотримання вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд звертає увагу на ту обставину, що незалежно від виконання фінансовою установою вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання усієї інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, остання відповідно до приписів ст. 18 цього ж Закону не повинна включати до кредитного договору несправедливих умов під страхом їх недійсності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Вимога про нарахування та сплату пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та частинах першій, другій ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Такого ж висновку дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи недобросовісно та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукала у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для неї умовах, з якими позичальник як споживач, був позбавлений з вини кредитора реальної можливості ознайомитись та оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Отже, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Отже, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися і банком не надавалися та за дії, які банк здійснює на власну користь або які споживач здійснює на користь банку, або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин. Такі платежі не випливають із суті договору кредиту (ст. 1054 ЦК України), оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором є обов`язком банку, тому їх встановлення в договорі про споживчий кредит суперечить закону.

За вказаних вище обставин та вимог закону позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме в розмірі 19725,98 грн., з яких: 16960 грн. основний борг; 2765,98 грн. проценти, та на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України - задоволення зустрічного позову.

Також у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 730,21 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (19725,98х2422,40/ 65439,12).

У відзиві на позов представник відповідача заявив, що у визначений законом строк будуть надані докази для ухвалення рішення про витрати на правничу допомогу.

Представником відповідача на підтвердження суми понесених судових витрат на правничу допомогу надано суду:

- копію договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Володимира Школьного», згідно з пунктом 3.1 якого порядок обчислення гонорару визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємою частину цього основного договору;

- копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025, згідно з п.2 якого за визначений об`єм правничої допомоги у справі №591/9858/24 та детальний перелік послуг (консультації, вивчення матеріалів, узгодження правової позиції, складання та направлення заяви про перегляд заочного рішення, складання та направлення відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях (за необхідності), підготовка інших документів по суті справи, заяв, клопотань (за необхідності). Сторонами узгоджений розмір гонорару у фіксованій сумі 15 000,00 грн.;

- копію додаткової угоди №2 до договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025року;

- копію ордеру на надання правничої (правої) допомоги серії ВМ №1071824 від 22.08.2025 року;

- копію платіжної інструкції від 22.08.2025 року про сплату витрат на правничу допомогу з призначенням платежу сплата за договором про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року та додаткової угоди №1 від 22.08.2025 року, сума сплати 15000,00 грн..

На переконання суду, вимога про стягнення із позивача на користь відповідача судових витрат в частині витрат на надання правничої допомоги є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а, отже, є такою, що підлягає до задоволення та має бути стягнена з позивача, однак пропорційно розміру заборгованості, у стягненні якого відмовлено, у сумі 10478,40 грн. (45713,14х15000/65439,12).

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 203, 215, 509, 525, 526, 536, 549, 551, 626, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код за ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №459793-КС-002 від 11.02.2023 року в розмірі 19725,98 грн..

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити в зв`язку з необгрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків задовольнити.

Визнати договір №459793-КС-002 від 11.02.2023 року про надання кредиту, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в частині нарахування відсотків, що визначено у п.2.4, п.2.5, п.2.8, п.2.9 договору - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код за ЄДРПОУ 41084239) 730,21 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом.

Решту судових витрат по сплаті судового збору за первісним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код за ЄДРПОУ 41084239) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10478,40 грн..

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО