Рішення № 139864542, 18.09.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1892/26

Провадження № 2/165/1047/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю: секретаря судового засідання Дячук С.Л.

представника позивача Думич І.О

представника третьої особи:

Волинської обласної прокуратури - прокурора Левчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Волинська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

Позивач - Виконавчий комітет Нововолинської міської ради в особі міського голови Карпуса Б.С. звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Волинська обласна прокуратура, про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1 700,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь особи або на рахунок закладу, де буде утримуватися дитина, до досягнення нею повноліття.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відмовилася забрати новонароджену дитину з закладу охорони здоров`я, що підтверджується актом, складеним КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» від 10.10.2025 року. Реєстрація народження дитини проведена Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 06.11.2025 № 1048 малолітній ОСОБА_2 наданий статус дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідно до рішення позивача від 06.11.2025 за № 1049 дитина була влаштована у сім`ю ОСОБА_3 , що надає послугу патронату над дитиною у Нововолинській міській територіальній громаді. В подальшому, відповідно до рішення позивача від 05.02.2026 року за № 132 дитина влаштована на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу родини ОСОБА_4 , що функціонує на території Нововолинської міської територіальної громади.

Позивач зазначає, що упродовж усього періоду перебування дитини в сім`ї патронатного вихователя та у дитячому будинку сімейного типу, мати ОСОБА_1 - відповідачка у справі, жодного разу її не відвідувала, не цікавилася станом здоров`я та не виявляла бажання повернути дитину собі на виховання, до органів опіки та піклування, Центру соціальних служб із заявами або зверненнями щодо повернення їй на виховання дитини не зверталася та намірів відновити батьківське спілкування не виявила. Комісією з питань захисту прав дитини 30.04.2026 року розглянуто питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками розгляду комісія дійшла висновку, що з метою забезпечення соціально-правового захисту дитини доцільно позбавити матір батьківських прав. Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 затверджений рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 07.05.2026 за № 473.

Посилаючись на вищевказані обставини та приписи ст. 164, 180, 184 Сімейного кодексу Украйни, позивач просив суд позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітньої дитини, яку вона відмовилася забрати з закладу охорони здоров`я, а також стягнути з неї аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 29.05.2026 року відкрито загальне провадження у цивільній справі за позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та призначено підготовче судове засідання на 23.06.2025 року.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 23.06.2026 року підготовче провадження у вищевказаній цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 17.08.2026 року.

Крім того, у зв`язку з набранням чинності з 05.08.2026 року Законом України № 2541-ІХ від 30.08.2025 року, яким внесені зміни до абзацу другого частини 3 ст. 45 ЦПК України та передбачено обов`язкову участь прокурора в розгляді справ про позбавлення батьківських прав, ухвалою суду від 17.08.20026 року до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, залучено Волинську обласну прокуратуру та постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження з метою забезпечення процесуальних прав прокурора.

Відповідно до ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 01.09.2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.09.2026 року.

Відповідач ОСОБА_5 правом надати відзив на позовну заяву не скористалася, у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення за місцем її реєстрації, будь-яких заяв або клопотань щодо поважності причин своєї неявки суду не надала (а.с. 21, 28, 49).

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Суд, відповідно до ст. 280, ст. 281 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Представник позивача - Думич І.О. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві та встановлені під час судового розгляду справи факти та обставини, не заперечувала щодо ухвалення судом заочного рішення.

Представник третьої особи Волинської обласної прокуратури - прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Левчук О.П. не заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої доньки та стягнення аліментів на утримання останньої, посилаючись на те, що під час судового розгляду доведено належними та допустимими доказами факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, небажання займатися вихованням дитини та встановлено наявність визначених законом підстав для ухвалення судом такого рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши думку прокурора, дослідивши та проаналізувавши письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв`язку, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з Актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку матір відмовилася забрати з пологового будинку, складеного 10 жовтня 2025 року працівниками КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» за участю працівника органу внутрішніх справ, представників служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, матір дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.00 год. відмовилася забрати новонароджену доньку з пологового будинку (а.с. 8).

Крім того, ОСОБА_1 надала власноручно написану заяву про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, у якій вказала про відсутність у дитини батька, зазначила причини, які спонукали її до цього, а також заявила, що повністю розуміє правові наслідки відмови забрати дитину, надання дитині статусу позбавленої батьківського піклування, усиновлення чи влаштування в інші форми сімейного виховання (а.с. 9).

Реєстрація народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведена із зазначенням відомостей про батька, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, на підставі рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 977 від 15.10.2025 року (а.с. 7), що також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за № 00054386947 від 25.10.2025 (а.с. 10) та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25.10.2025, згідно з яким ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис № 270, батьки: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (а.с. 3).

Рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 06 листопада 2025 року за № 1048 малолітній дитині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 4).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 1049 від 06 листопада 2025 року малолітню ОСОБА_2 було влаштовано у сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 31 січня 2026 року (а.с. 5), а відповідно до рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 лютого 2026 року за № 132 малолітню дитину ОСОБА_2 , яка позбавлена батьківського піклування, влаштовано на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу подружжя ОСОБА_4 (а.с. 6).

Згідно з інформацією Нововолинського міського центру соціальних служб від 29 квітня 2026 року № 166/02-10 відповідач ОСОБА_1 не зверталася до Центру соціальних служб з приводу отримання соціальних послуг та повернення на виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради рішенням № 473 від 07 травня 2026 року затвердив висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зазначеному висновку зазначено, що комісія з питань захисту прав дитини встановила, що протягом усього періоду перебування дитини під патронатом, та у дитячому будинку сімейного типу, мати ОСОБА_1 не відвідувала дитину, не підтримувала з нею жодного контакту, не зверталася до центру соціальних служб із метою відновлення стосунків із дитиною або поліпшення життєвих умов, не виявила бажання забрати дитину до себе, у зв`язку з чим комісія дійшла висновку, що задля забезпечення соціально-правового захисту дитини доцільно позбавити матір батьківських прав (а.с. 12,13).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім?ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов?язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров?я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов?язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім?ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров?я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 143 СК України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я.

Частиною першою ст. 165 Сімейного Кодексу України, визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Чинне законодавство визначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.01.2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11.07.2017 Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У цій справі наявні виключні обставини, за яких відповідачка може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Судом встановлено, що відповідачка не виконала покладеного на неї обов`язку та не забрала новонароджену дитину із закладу охорони здоров`я та не виконувала своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, не цікавилася її життям, не відвідувала, участі у її утриманні, вихованні та розвитку не приймала, намірів забрати дитину для подальшого виховання не висловила, тобто більше ніж шість місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування, що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, судом встановлено наявність визначених законом підстав та фактичних обставин для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалюючи дане рішення, суд керується тим, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

З приводу позовних вимог щодо стягнення з відповідачки аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

За правилами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на наведене, враховуючи потреби неповнолітньої дитини, враховуючи, що відповідачка за віком є працездатною та здоровою особою, не працює та немає інших утриманців, а тому, враховуючи її матеріальне становище, суд, відповідно до ст. 184, ст. 182 СК України визначає аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 700,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь особи або на рахунок закладу, де буде утримуватися дитина, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки ОСОБА_1 в дохід держави 1 331,20 грн. судового збору за вимогу майнового характеру та 1 331,20 грн. судового збору за вимогу немайнового характеру, а всього 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст. 164, 166, 182, 184 СК України, суд, -

ухвалив:

Позов Виконавчого комітету Нововолинської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Волинська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь особи або на рахунок закладу де буде утримуватися дитина, у розмірі по 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС