Вирок № 139862846, 18.09.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/174/22

Провадження №1-кп/472/9/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150180000017 від 10.01.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровоград, громадянки України, освіта професійно-технічна, розлученої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 08.10.2009 року Знам`янським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст.15, ч.2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на 5 років, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 3 роки;

- 10.02.2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч.1 ст.70, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 3 роки;

- 19.04.2010 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 1 рік;

- 22.10.2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 71 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців;

- 12.12.2013 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі на 3 роки. Звільнена з місць позбавлення волі 05.07.2014 року відповідно до ЗУ «Про амністію в 2014 р.»;

- 08.10.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачена - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 09.01.2020 року в період з 16:36 години по 16:42 годину ОСОБА_6 разом зі своєю знайомою ОСОБА_7 , перебувала в приміщенні магазину «Єва-1012», який розташований за адресою: вул. Мозолевського 2, смт. Веселинове, Миколаївської області та належить ТОВ «РУШ». За попередньою змовою у них виник умисел на таємне заволодіння товаром, який знаходився на полицях магазину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи ціль незаконного збагачення та корисливий мотив, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, скориставшись відсутністю персоналу та сторонніх осіб, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 таємно викрала парфумерію жіночу та чоловічу, а саме: чоловічу туалетну воду «VERSACE MAN EAU FRAICHE» ємкістю 100 мл, вартістю 1070 гривень, жіночу туалетну воду «ARMAND BASI IN RED», ємністю 100 мл, вартістю 564 гривень; тестер пудри «Maybelline», вартістю 121 гривня; кремові рум`яна для обличчя «Incallible loreal тон 002», вартістю 239 гривень; губну помаду «Maybelline тон 300», вартістю 139 гривень; глембі тестер для підводки брів, вартістю 50 гривень; жіночу туалетну воду «ARMAND BASI IN RED», ємністю 50 мл, вартістю 429 гривень; чоловічу туалетну воду «ARMAND BASI IN BLUE», ємністю 100 мл, вартістю 427 гривень та жіночий дезодорант «REXONA», ємністю 150 мл, вартістю 40 гривень, після чого з викраденим товаром місце події покинула, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 спричинила матеріальні збитки ТОВ «РУШ» на загальну суму 3079 (три тисячі сімдесят дев`ять) гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, визнала повністю, підтвердивши обставини, які викладені в обвинувальному акті, та зокрема суду показала, що у 2020 році восени вона була разом з покійною дружиною її брата ОСОБА_8 у Веселинове в магазині ЄВА, де викрала косметику, жіночі духи, підводку для очей, для губ та щє щось. Також ОСОБА_5 погодилася на судовий розгляд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, пояснила, що таке рішення є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, їй зрозумілі.

Прокурор ОСОБА_4 не заперечувала щодо судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме - допит свідків та дослідження інших доказів. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного та беззаперечного визнання вини, винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.01.2020 р., згідно з яким гр. ОСОБА_9 повідомила про обставини події, про те, що 09.01.2020 р. в період з 16:36 по 16:42 невстановлена особа здійснила крадіжку парфумерії та інших товарів з торгівельного залу магазину «Eva», який знаходиться по вул. Мозолевського,2, смт. Веселинове.

- Протоколом огляду місця події від 10.01.2020 року та фототаблицями до нього, згідно з яким об`єктом огляду є магазин «Альфа», який знаходиться за адресою: вул. Мозолевського,2, смт. Веселинове Миколаївської області. Вхід до магазину здійснювався шляхом вільного доступу через дерев`яні двері, які на момент огляду знаходилися у відчиненому вигляді. Справа від входу знаходиться магазин «Eva», вхід до якого здійснювався через металопластикові двері, які на момент огляду знаходилися у відчиненому стані. Відразу після входу знаходяться торгівельні павільйони з парфумерними виробами та іншим товаром. Зліва від входу знаходяться дві торгівельні каси. На момент огляду в приміщенні магазину «Eva» ведеться спостереження відеокамер. Більше на момент огляду даного приміщення торгівельного павільйону «Eva» нічого не вилучено та не виявлено.

- Заявою ОСОБА_9 від 10.01.2020 р., яка просить долучити до кримінального провадження відео з камер спостереження з магазину «Eva», а саме з торгівельного залу за 09.01.2020 р. в період часу 16:36 - 16:42. Відео додається на диску CDR. З відеозапису, що знаходиться на диску CDR, вбачається, що ОСОБА_6 , перебуваючи в магазині «Eva», бере речі з прилавків, кладе їх за пазуху, а в подальшому виходить з магазину, не розрахувавшись за взяті речі.

- Постановою про визнання речовим доказом від 20.01.2020 р., якою CDR диск з відеозаписом факту крадіжки з магазину «Eva 1012» 10.01.2020 року, який було добровільно видано свідком ОСОБА_9 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12020150180000017. Жіночу туалетну воду «ARMAND BASI IN RED», ємністю 50 мл; чоловічу туалетну воду «ARMAND BASI IN BLUE», ємністю 100 мл; жіночий дезодорант «REXONA», ємністю 150 мл; кремові рум`яна для обличчя «Incallible loreal тон 002», губну помаду «Maybelline тон 300», глембі тестер для підводки брів, які було добровільно видано ОСОБА_7 та особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020150180000017, та передані під розписку керуючій магазином «Eva 1012» ОСОБА_9 .

Отже, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання, що:

- винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведена, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченій виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченої.

Згідно зі ст. 12 КК України вчинене обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачена ОСОБА_5 раніше неодноразово судима, останній раз 08.10.2018 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до досудової доповіді, складеної на обвинувачену ОСОБА_5 , вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства як середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства може становити небезпеку для суспільства.

На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченої, пом`якшуючої обставини, вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що підстав для застосування до обвинуваченої приписів ст. 75 КК України та призначення обвинуваченій іншого виду покарання немає, виходячи з наступного.

Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, згідно з положеннями статей 66, 67 КК.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.

Статті 65-73 КК України є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Судом враховано: характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є нетяжким; наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують; особу обвинуваченої, яка має місце місце реєстрації та проживання, працездатна, але офіційно не працює, пільг не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, ту обставину, що обвинувачена раніше неодноразово судима, в тому числі і за вчинення аналогічного злочину.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що лише в разі ізоляції обвинуваченої від суспільства можливе виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так й іншими особами, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Вчинення обвинуваченою під час іспитового строку нового кримінального правопорушення виключає повторне її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, саме покарання у виді позбавлення волі буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченої та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.

Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а доводи обвинуваченої не свідчать про наявність підстав для призначення іншого виду покарання, з урахуванням вищевикладеного.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_5 , будучи звільненою 08.10.2018 року від відбування покарання з іспитовим строком (2 роки) за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, після постановлення вироку в період іспитового строку вчинила нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України. Указані обставини, на переконання суду, свідчать про стійку направленість умислу обвинуваченої на вчинення кримінальних правопорушень, антисоціальну поведінку і небажання стати на шлях виправлення. Ураховуючи викладене, зважаючи на усі обставини, а також факт порушення ОСОБА_5 умов застосування ст. 75 КК за попереднім вироком, повторне її звільнення від відбування покарання у цьому конкретному випадку є неприпустимим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

08.10.2018 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

У даному провадженні відповідно до встановлених судом фактичних обставин ОСОБА_5 вчинила злочин 09 січня 2020 року, тобто після постановлення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 08.10.2018 року, в період іспитового строку, а тому їй слід приначити покарання із застосуванням ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 , будучи раніше судимою за ч. 2 ст. 185 КК України, після засудження знову вчинила даний аналогічний злочин в період відбуття іспитового строку відбування покарання, то суд дійшов висновку про неможливість звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Доля речових доказів у кримінальному провадженні вирішенню не підлягає, оскільки це питання вирішено вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09.06.2022 року.

Також, судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2026 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2018 року та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня її затримання в порядку виконання вироку.

Доля речових доказів у кримінальному провадженні вирішенню не підлягає, оскільки це питання вирішено вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 09.06.2022 року.

Також, судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні, запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, - не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_1