Рішення № 139862238, 08.09.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/699/25

Провадження № 2/132/69/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" вересня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

адвокатів Демарчук Н.О.

Шимотюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2109332108460 за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. Підписуючи цей договір сторони підтвердили, що він укладений у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що зрозуміла та погодилася з умовами договору, проте належним чином їх не виконувала, у зв`язку з чим у неї перед кредитором утворилася заборгованість у розмірі 24 300,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами 21 300,00 грн.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2109332108460, де позичальником є ОСОБА_1 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109332108460, де позичальником є ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2109332108460. Оскільки, відповідач належним чином не виконувала свої кредитні зобов`язання, то станом на день звернення з даним позовом до суду її заборгованість становить 24 300,00 грн. Зазначена сума заборгованості відповідачем не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позивач просить стягнути існуючу заборгованість, 2 422,40 грн. судового збору та 9 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 12.03.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.04.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 16.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання просить в задоволені позову відмовити, оскільки кредитний договір не укладала, кредитними коштами не користувалася. Зазначені номер телефону, електронна пошта та номер картки їй не належать.

Ухвалою судді від 18.04.2025 здійснено перехід від розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

24.04.2025 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що 03.04.2021 між первісними кредиторами та Відповідачем укладено електронний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (Відповідний висновок також наявний у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження № 61-1602св20).

З договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

При цьому, відповідач не заперечує факту відповідності зазначених в договорі даних, а саме паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, дата народження, адреса реєстрації.

Відповідач наголошує на шахрайських діях при отриманні кредитних коштів в 2021 році. Проте вироку суду щодо визнання дій при укладанні договору шахрайськими щодо ОСОБА_1 до суду надано не було.

Рішення- вирок суду, яке набрало законної сили є документом, який встановлює факт та є єдиним доказом на підтвердження чи спростування шахрайських дій, відсутності вини та звільнення від відповідальності.

Жодних документів, які б доводили факт непідписання договору відповідачем не надано. Відсутні докази, що стосовно відповідача було вчинено той чи інший вид кримінального злочину. Відтак особу злочинця, якщо мав місце скоєний злочин і стосовно особи щодо якої скоєно злочин, не встановлено, не доведено факту вчинення злочину, з визначенням особи злочинця та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Жодного документу, який би засвідчував про скоєння злочину стосовно ОСОБА_1 в частині підроблення документів, підпису, отримання коштів, тощо, надано до суду не було. Саме вирок, рішення суду, яке набрало законної сили є належним підтвердження встановлених обставин та фактів, та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, Відповідачем не надано доказів того, що відносно нього було вчинено шахрайські дії, що він не укладав кредитний договір та не отримував кредитні кошти.

Більш того, якщо б мало місце незаконне заволодіння персональними даними Відповідача та отримання від його імені кредитних коштів, кримінальним процесуальним кодексом передбачено спеціальний порядок відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому.

Відповідно до ст. 127 КПК України Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Таким чином, позивачем надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх.

Тому вимога позивача про стягнення заборгованості є законною та підлягає до задоволення в повному обсязі.

26.09.2025 судом задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази щодо власника картки та інформацію про зарахування кредитних коштів у період з 03.04.2021 по 07.04.2021.

В судовому засіданні представник ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Демарчук Н.О. підтримала поданий товариством позов до ОСОБА_1 та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Відповідачка та її представник - адвокат Шимотюк О.В. в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 03.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2104400654338, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. Кредит надавався на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування («процентна ставка») протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. У разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним у письмовій формі з дня прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцептц) та підписаня кредитного договору (всіх без виключення його складових) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Відповідно до п. 1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 1 рік.

Договір позики укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором Y2) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаним у заявці.

Тому відповідач підтвердила, що вивчила та повністю погодилася з умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», які є невід`ємною частиною Договору, а також вивчила та повністю погодилася з умовами цього Договору. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором, а саме - 3 000,00 грн.

Прийнявши та підписавши умови договору, отримавши у користування кредитні кошти, відповідач належним чином не виконала умов Договору та не повернула отримані в кредит кошти та кошти за користування ним. В результаті невиконання умов кредитного договору у позичальника перед кредитодавцем утворилася заборгованість за договором № 2109332108460 у розмірі 24 300,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3 000,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами 21 300,00 грн. Вказана заборгованість відображена у наданому позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2109332108460, де боржником є ОСОБА_1

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2109332108460, де позичальником є ОСОБА_1 , на підтвердження чого долучено копію Договору факторингу № 1-12.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2109332108460, де позичальником є ОСОБА_1 , на підтвердження чого долучено копію Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Вказаний перехід прав підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021; Реєстром боржників до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 та Актами прийому-передачі ОСОБА_2 за вказаними договорами.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2109332108460 щодо стягнення заборгованості у розмірі 24 300,00 грн.

На виконання ухвали суду від 26.09.2025 АТ «Райффайзен Банк» суду надано наступну інформацію: банківська картка № НОМЕР_1 банком не емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); банківська картка № НОМЕР_1 емітовано на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Також банком надано виписку про рух коштів по КР рахунку НОМЕР_4 (банківська картка № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період 03.04.2021 по 07.04.2021р.

Як вбачається з вищезазначеної виписки відповідач ОСОБА_1 03.04.2021 здійснила 9 трансакцій на перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на загальну суму 2537,00 грн.

Отже, відповідач ОСОБА_1 знає ОСОБА_4 та усвідомлено здійснила 9 трансакцій на перерахування коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що саме відповідач на сайті Кредитодавця власноруч зазначає реквізити банківської карти, на яку бажає отримати кредитні кошти.

Тобто, вона може і не належати позичальнику, проте саме він вирішує і зазначає про найзручніший спосіб отримання коштів на виконання кредитного договору, а Кредитодавець, у свою чергу, не може нести ризик можливих наслідків щодо обраного відповідачем способу отримання кредитних коштів.

Так, на підтвердження факту видачі кредитних коштів за Договором про надання фінансових послуг №2109332108460 від 03.04.2021 року позивачем до позовної заяви долучено лист ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03.06.2024, відповідно до якого 03.04.2021 було здійснено переказ грошових коштів у сумі 3 000,00 гри згідно договору 2109332108460 на номер карти № НОМЕР_5 .

Тобто, Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором про надання фінансових послуг №2109332108460 від 03.04.2021 року.

Відповідно до висновків Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладених в постанові від 31.01.2024 року у справі №671/1832/20:

«За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті відповідача подано заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА1 та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого відповідачем надіслано особі, яка звернулася за отриманням кредиту за допомогою засобів зв`язку (номер телефону або електронна пошта) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що договір про надання кредиту, укладений 10 жовтня 2020 року між ОСОБА1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» в електронній формі, містить електронні підписи сторін, тому має силу договору, який укладений у письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».

Суди першої та апеляційної інстанцій також вказали, що ідентифікація ОСОБА 1 на вебсайті https://cashberry.com.ua здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних позивача, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти.

Апеляційний суд, оцінюючи доводи ОСОБА 1 щодо неналежності йому номера телефону, вказаного у заяві на отримання кредиту та спірному договорі від 10 жовтня 2020 року, виходив із того, що наданий відповідачем кредитний звіт щодо ОСОБА 1 містить інформацію про використання позивачем цього номера телефону в 2015 році, а також в 2019 та 2020 роках.

Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виснував, що отримання кредитних коштів не позивачем, а перерахування їх відповідачем на банківську карту ОСОБА 2 не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору.

Оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що без входу ОСОБА 1 на вебсайт ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та відповідачем не був би укладений.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував необхідні норми права, які регулюють порядок укладення правочину в електронній формі, підстави визнання таких правочинів недійсними, а також порядок ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, зокрема статті 203, 207, 215, 626, 639 1054 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закон України «Про інформацію», Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про електронні довірчі послуги».

Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, заявник фактично посилається не на відсутність висновку щодо застосування частини третьої статті 203 ЦК України, а на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій вказаної норми права, вказуючи, що жодними доказами не було доведено належність номера телефону, зазначеного у договорі фінансового кредиту від 10 жовтня 2020 року, саме позивачу, а також те, що власником банківської картки, на яку здійснено переказ коштів за цим договором, є не ОСОБА1, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного правочину.

Колегія суддів вважає наведені доводи касаційної скарги необґрунтованими, враховуючи таке.».

В ході розгляду справи №671/1832/20 Волочиським районним судом Хмельницької області було встановлено та викладено в рішенні суду від 25.08.2022 року, яке було залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 23.11.2022 та, в подальшому, постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31.01.2024 року, наступне:

«Як встановлено судом, кредитні кошти за договором №10002427506 від 10.10.2020 року ОСОБА 1 не перераховувались, а отримані ОСОБА 2, однак, перерахунок коштів третій особі не може розцінюватись як доказ не укладення та/або не підписання вказаного договору. Дана обставина пов`язана з виконанням такого договору.

Відповідними Правилами надання коштів у позику та умовами договору не передбачено зарахування кредитних коштів виключно на картку позивача, а вказано, що кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані клієнтом кредитодавцю з метою отримання кредиту.

За встановлених вище обставин вбачається, що ОСОБА1 особисто було передано ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» персональні дані паспорта, ідентифікаційного номеру, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси, тому, що ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг проведена відповідно до закону. Доказів на спростування цих обставин справа не містить.».

Тотожною обставиною факту укладення кредитних договорів, підписаних електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який, у свою чергу, надійшов у повідомленні на мобільний номер телефону, який є фінансовим номером телефону позичальника.

А також аналогічною обставиною є факт перерахування кредитних коштів на банківську картку, вказану власноруч Позичальником на сайті Кредитодавця, але яка самому Позичальнику не належить, і це є належним виконанням умов кредитного договору, оскільки обов`язок Кредитодавця згідно умов Договору №2109332108460 полягає в перерахуванні грошових коштів у сумі кредиту на банківську карту, яку зазначає Позичальник при оформленні кредиту.

Так, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), здійснюючи оформлення заявок на кредит на сайті ТОВ «Служба миттєвого кредитування», вказала бажаний спосіб отримання кредитних коштів шляхом їх безготівкового перерахування на банківську карту № НОМЕР_5 (повний номер картки -4149500146151843).

Як було зазначено вище, на підтвердження факту видачі кредитних коштів за вищевказаними кредитними договорами позивачем до позовної заяви було долучено довідки від платіжної організації, що має відповідну ліцензію на перерахування коштів, якою підтверджується факт видачі суми кредиту.

Відповідно до висновку Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 12.06.2023 року у справі №263/3470/20, зазначено наступне:

«Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом З статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальної нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.».

Таким чином, з огляду на вищезазначене, враховуючи викладені висновки Верховного Суду, Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 , а позивач, у свою чергу, надав суду усі належні та необхідні докази на підтвердження зазначених обставин.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування тих обставин, на які посилається позивач, як на обґрунтування позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, прийнявши до уваги позицію сторін, судом встановлено, що позивачем ТОВ «Коллект Центр» надано достатнього доказів того, що за власним волевиявленням та скориставшись власним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, позичальник ОСОБА_1 уклала та підписала Договір про надання фінансових послуг № 2109332108460 від 03.04.2021.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представником позивача долучено до матеріалів справи Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, предметом якого є надання юридичної допомоги позивачу в цілому, а не у конкретній справі. Також долучено Заявку на надання юридичної допомоги № 654 від 01.01.2025 та Витяг з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 на суму 9 000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; є типовою; має невелику ціну позову; правові позиції у цій категорії справ усталені; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 9 000 грн. до 3 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням висновку суду щодо задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).

Керуючись ст.ст. 13, 82, 141, 259, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за договором №2109332108460 від 03.04.2021 у розмірі 24 300 (двадцять чотири тисячі триста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Суд повідомляє, що повне рішення суду складено 18.09.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

СУДДЯ: