Рішення № 139860756, 13.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/143/26

Справа №754/3208/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Новохацька Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянського району м. Києва, Перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Куліш Б.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, обґрунтовані тим, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, на примусовому виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), перебували виконавчі провадження, відносно боржника ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 спільної часткової власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_4 перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_3 та мають неповнолітню дитину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є єдиним спадкоємцем за законом. 28.06.2024 неповнолітній ОСОБА_1 прийняв спадщину, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через те, що спадкове майно обтяжене арештом. Наявність арешту на майно, за відсутності правових підстав для цього, порушує право приватної власності позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 позбавлений змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також отримати спадок. Враховуючи, що позивач не є боржником та стороною виконавчого провадження, тому його право на отримання свідоцтва про спадщину підлягає судовому захисту та сторона позивача вважає, що підстави для арешту, накладеного на спадкове майно, відсутні. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що іншим шляхом відновити порушене права позивача неможливо, позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме частки квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08.04.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.01.2026 витребувано від П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори копію постанови АЕ 680209 від 22.03.2007 додаткові дані 15з-275 від 03.04.2007.

На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 18.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, повернуто до стадії підготовчого провадження та здійснено заміну неналежного відповідача на належного - ОСОБА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.06.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянського району м. Києва в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмові матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник Першої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно діючого законодавства.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками дитини вказані - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 10.12.2018 квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с.13).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартири АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_4 , а інша частини квартири належить ОСОБА_1 .

Відповідно до письмових матеріалів справи, 03.04.2007 П`ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт нерухомого майна ОСОБА_4 , на підставі постанови № ае 680209 від 22.03.2007 ВДВС Деснянського району м. Києва.

Згідно змісту постанови № ае 680209 від 22.03.2007 арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у зв`язку із примусовим виконанням виконавчого листа № 1-560 від 14.11.2000, виданий Ватутінським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 2680,50 грн (а.с.150).

Відповідно до листа від 08.11.2024 № 32490-Ю в.о. начальника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Рудковської О., на примусовому виконання перебували виконавчі провадження за якими не сплачено борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 .

Спадкоємцем ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , від імені якого діяла мати ОСОБА_3 , прийняв спадщину, подавши 30.01.2025 заяву про прийняття спадщини , на підставі якої заведена спадкова справа № 1108/2023.

31.01.2025 державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 щодо частки квартири АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_4 , з підстав наявності обтяження за реєстраційним № 4745821, вжитого на підставі постанови № ае 680209 від 22.03.2007 ВДВС Деснянського району м. Києва.

Позивач, звертаючись до суду вказує на те, що накаледний арешт на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини після смерті батька позивача, порушує права спадкоємця, відтак просить відновити його порушене право.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положенням ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

24.04.2019 Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 2-3392/11, провадження № 14-105цс19 (ЄДРСРУ № 81691819) зазначила наступне:

Згідно із ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що всі суб`єкти права власності (український народ, фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права) є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи, що позивач не є боржником та стороною виконавчого провадження, тому його право на отримання свідоцтва про спадщину підлягає судовому захисту та сторона позивача вважає, що підстави для арешту, накладеного на спадкове майно, відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якщо підстави, визначені цією статтею відсутні, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що арешт на майно ОСОБА_4 , накладений на підставі постанови №ае 680209 від 22.03.2007, яка винесена з метою примусового виконання виконавчого листа №1-560 від 14.11.2000, виданого Ватутінським районним судом м. Києва (а.с.150).

Згідно змісту відповіді Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 08.11.2024 відкриті виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_4 на виконанні не перебувають та надати більш детальну інформацію не мають можливості, оскільки сплив строк зберігання виконавчих проваджень. Крім того, суд звертає увагу на те, що серед вказаних виконавчих проваджень із сумою боргу 2680,50 грн відсутні.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вище зазначеного майна, а стягувач за вказаним виконавчим листом не заперечує щодо зняття арешту.

Разом із тим, накладений арешт на майно позивача на даний час не знято, що обмежує право вільно розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону з своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Судом встановлено, що станом на момент подання позову з боку стягувача у відповідності до п. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавчі провадження» не має жодних письмових заяв про бажання залишити за собою нереалізоване майно. Натомість стягувач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення.

На сьогодні неповнолітній позивач має намір оформити свої спадкові права на майно та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись, cт. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Новохацька Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянського району м. Києва, Перша київська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме 1/2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови №ае 680209 від 22.03.2007 Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса - АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянського району в м.Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37501695, адреса місцязнаходження: м.Київ, пр. Червоної Калини, буд.21-Г.

Перша київська державна нотаріальна контора Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 02901807, адреса місцязнаходження: м.Київ, пр. Берестейський, буд.11.

Повний текст рішення суду складено - 17.09.2026.

Суддя В.О.Сенюта