Ухвала суду № 139859972, 18.09.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

18.09.2026м. СумиСправа № 920/607/26

Суддя господарського суду Сумської області Вдовенко Дар`я Володимирівна, розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 4270 від 16.09.2026) про забезпечення позову у справі № 920/607/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009 (вул. Полтавська, буд. 17, селище Липова Долина, Роменський район, Сумська область, 42500) про стягнення 19 212 700 грн 00 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача частину вартості частки учасника, який вийшов зі складу товариства, у розмірі 700 000 грн 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 серпня 2024 року позивачка припинила участь у ТОВ Агропартнери - 2009 та набула право на отримання вартості належної їй частки у майні товариства. При цьому відповідач у встановлені законом строки не визначив вартість частки позивачки, не здійснив розрахунок та не виплатив належні позивачці кошти.

Ухвалою від 19.05.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/607/26.

29.06.2026 позивач подав заяву (вх. № 3073 від 29.06.2026) про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 01.07.2026 господарський суд частково задовольнив заяву (вх. № 3073 від 29.06.2026) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову; вжив заходи забезпечення позову у справі № 920/607/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009, які знаходяться на рахунках товариства, відкритих у банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову в сумі 700 000 грн 00 коп; у задоволенні заяви (вх. № 3073 від 29.06.2026) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині - відмовив. Господарський суд вжив заходів забезпечення позову, з урахування предмету спору, правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, оцінивши обставини, на які вказував позивач, та дослідивши подані позивачем докази (щодо виведення ТОВ Агропартнери-2009 активів (зняття з обліку сільськогосподарської техніки, продаж нерухомого майна) після відкриття судом провадження у справі).

17.08.2026 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 3747 від 18.08.2026), в якій на підставі ст. 46 ГПК України просить суд стягнути з відповідача вартість частки учасника, який вийшов зі складу товариства, у розмірі 19 212 700 грн 00 коп. Позивач зазначає, що відповідно до Форми № 1-м Баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ Агропартнери-2009 за 2024 рік розмір власного капіталу товариства, відображений у рядку 1495 Усього за розділом І. Власний капітал, становив 96 063,5 тис. грн, тобто 96 063 500 грн. Частка позивачки у статутному капіталі товариства до її виходу становила 20 відсотків. Таким чином, підтверджений фінансовою звітністю відповідача розмір вартості частки позивача становить 19 212 700 грн.

17.08.2026 позивач подав клопотання (вх. № 3745 від 18.08.2026), в якому просить суд на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 220 052,40 грн, належного до сплати у зв`язку зі збільшенням розміру позовних вимог, до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 08.09.2026 господарський суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору (вх. № 3745 від 18.08.2026); відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 220 052 грн 40 коп. до ухвалення судового рішення у справі № 920/607/26; прийняв до розгляду клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог до 19 212 700 грн (вх. № 3747 від 18.08.2026).

15.09.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 4270 від 16.09.2026), у якій просить суд вжити додаткових заходів забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399) та знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову 19 212 700 грн, з урахуванням арешту на суму 700 000 грн, вже накладеного ухвалою Господарського суду Сумської області від 01 липня 2026 року, а у разі недостатності грошових коштів накласти арешт на належне ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399) рухоме та нерухоме майно в межах різниці між сумою 19 212 700 грн та сумою фактично арештованих грошових коштів; 2) заборонити ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399), його керівнику, представникам та іншим особам, які діють від імені ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399), укладати угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, за якими ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399) є орендарем, а також подавати заяви про державну реєстрацію дострокового припинення відповідних прав оренди; 3) заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок, зареєстрованого за ТОВ «Агропартнери-2009» (код ЄДРПОУ 36278399).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на даний час предметом розгляду у справі є вимога про стягнення з ТОВ «Агропартнери-2009» на користь ОСОБА_1 вартості частки учасника, який вийшов зі складу товариства, у розмірі 19 212 700 грн. Водночас застосований ухвалою суду від 01 липня 2026 року захід забезпечення позову продовжує діяти лише в межах 700 000 грн, тобто в межах первісної ціни позову. Позивач зазначає, що після виникнення у позивачки права на отримання вартості частки та в період існування спору відбулося істотне зменшення земельного банку товариства, достроково припинялися довгострокові права оренди земельних ділянок, відчужувалося нерухоме та рухоме майно, а квартира, яка перебувала на балансі товариства, відчужена за ціною, що істотно відрізняється від наявних ринкових орієнтирів. Сукупність цих обставин свідчить про реальне та триваюче зменшення майна відповідача, за рахунок якого може бути виконане рішення суду. Невжиття додаткових заходів забезпечення створює обґрунтований ризик того, що на момент ухвалення рішення майновий стан відповідача буде ще більше зменшений, а позитивне для позивачки судове рішення може бути фактично позбавлене можливості реального виконання. Порівняння відомостей, наданих відповідачем, із актуальними даними Державного реєстру речових прав свідчить про зменшення земельного банку ТОВ «Агропартнери-2009» з 1 397,6396 га станом на 29 серпня 2024 року до 863,0523 га станом на 15 вересня 2026 року. Після відкриття провадження у справі № 920/607/26 єдиним учасником товариства були укладені угоди про дострокове розірвання договорів оренди щодо земельних ділянок. В усіх угодах сторони визначили, що договори припиняються достроково, а угоди набувають чинності з моменту їх підписання. Тобто відповідне право оренди, яке за первісним договором не було розраховане на припинення у 2026 році, припинялося внаслідок окремого волевиявлення сторін уже під час розгляду даної судової справи. Станом на 29.08.2024 на балансі ТОВ «Агропартнери-2009» як основний засіб перебувала квартира АДРЕСА_2 . Однак 10.07.2025 ТОВ «Агропартнери-2009» відчужило вказану квартиру на 21 513,60 грн дешевше, ніж сума коштів, яка вкладена у набуття майнових прав на неї ще у 2018 році.

18.09.2026 відповідач подав заперечення (вх. № 4840 від 18.09.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 15 вересня 2026 року у справі № 920/607/26 у повному обсязі. Відповідач зазначає, що заява ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, оціночних судженнях та на порівнянні неспівставних між собою показників. Жодного належного, допустимого та достовірного доказу існування реального ризику невиконання майбутнього судового рішення заявником суду не надано. Водночас заявлені у пунктах 2 і 3 прохальної частини заходи виходять за межі, встановлені статтями 136 137 ГПК України, не пов`язані з предметом спору та безпосередньо обмежують права осіб, які не є учасниками справи. Відповідач не має ані правової можливості, ані обов`язку утримувати склад земельного банку незмінним. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення не є тим активом, за рахунок якого може бути реально виконане грошове рішення суду: обіг таких прав істотно обмежений законом, а перехід прав орендаря за загальним правилом потребує згоди орендодавця. Відповідач зазначає, що обставини відчуження квартири не мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, оскільки квартиру АДРЕСА_2 відчужено 10 липня 2025 року, тобто майже за десять місяців до пред`явлення позову (08 травня 2026 року) і до відкриття провадження у справі (19 травня 2026 року). Пункт 1 прохальної частини сформульований у спосіб, що створює ризик непропорційного застосування заходу. Арешт коштів «на рахунках у банківських та інших фінансових установах» у межах повної ціни позову на практиці призводить до блокування відповідної суми окремо на кожному рахунку, тобто до багаторазового перевищення ціни позову. Крім того, арешт коштів без виключення сум, необхідних для виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, зборів та єдиного внеску, а також для розрахунків з орендодавцями за земельні частки (паї), фактично паралізує діяльність сільськогосподарського підприємства у період збирання врожаю та осінніх польових робіт.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що, зрештою, дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Зі змісту цієї норми процесуального права вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості частки учасника, який вийшов зі складу товариства, в сумі 19 212 700 грн 00 коп. Така вимога є вимогою майнового характеру, яка має чітко визначений розмір (ціну позову). Виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Оцінивши обставини, на які вказує позивач, дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, які свідчать про зняття товариством з обліку сільськогосподарської техніки, продаж нерухомого майна, розірвання договорів оренди земельних ділянок після відкриття судом провадження у справі, з урахуванням предмету позову, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери 2009, які знаходяться на рахунках товариства, відкритих у банківських та інших фінансових установах, та майно (рухоме і нерухоме), яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери 2009, у межах ціни позову в розмірі 18512700 грн 00 коп.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову 700 000 грн. (до збільшення розміру позовних вимог), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009, які знаходяться на рахунках товариства, відкритих у банківських та інших фінансових установах, вже вжиті судом відповідно до ухвали від 01.07.2026 і така ухвала суду виконана (постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.07.2026 ВП № 81409312 (а.с. 126, том 2).

Суд враховує правову позиції викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 згідно з якою за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

У зв`язку з неможливістю на дату розгляду судом заяви встановити обставину щодо достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться, обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських установах з метою забезпечення позову про стягнення є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, та накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумою позову та арештованих грошових коштів.

З урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд зазначає, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу в межах ціни позову, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого позивач подав позов.

Суд зазначає, що застосований захід забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при застосуванні такого заходу арештоване майно та грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ними.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24, від 07.07.2025 у справі № 904/659/25.

Щодо заперечень відповідача проти забезпечення позову в цій частині, суд зазначає, що у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнта) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах та належного йому майна в межах спірної суми.

Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідача станом на момент розгляду заяви та в залежності від цього встановити, чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

Заперечуючи проти заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідач не надав жодного доказу, який би дозволив оцінити дійсний майновий стан відповідача станом на момент розгляду заяви та спростувати наявність ризиків утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або щодо того, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними.

Доводи відповідача про те, що арешт коштів «на рахунках у банківських та інших фінансових установах» у межах повної ціни позову на практиці призводить до блокування відповідної суми окремо на кожному рахунку, тобто до багаторазового перевищення ціни позову, суд вважає необґрунтованими, оскільки суд накладає арешт не на рахунки, а на грошові кошти товариства на рахунках в межах ціни позову.

Обсяг коштів на рахунках, на які має бути та може бути накладено арешт, має визначатися у процедурі примусового виконання у межах суми, про забезпечення якої просить позивач. Відповідно, у разі встановлення виконавцем, що для забезпечення виконання судового рішення буде достатньо накласти арешт лише на кошти на деяких з рахунків відповідача, які можуть забезпечити стягнення усієї спірної суми, накладення арешту на грошові кошти, які розміщені на інших рахунках, буде недоцільним (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 908/2108/25).

Щодо доводів відповідача про те, що арешт коштів без виключення сум, необхідних для виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, зборів та єдиного внеску фактично паралізує діяльність сільськогосподарського підприємства у період збирання врожаю та осінніх польових робіт суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення. Наведене свідчить, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до вказаної норми повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", в силу якої виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідне також не виключає зняття виконавцем такого арешту на підставі повідомлення боржника за умови отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Отже, захист прав боржника у разі накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і по факту доведення боржником обставин того, що рахунок, на кошти на якому накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову, на якій (стадії) виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 908/2108/25).

Щодо заяви про забезпечення позову в частині заборони ТОВ «Агропартнери-2009» укладати угоди про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, за якими ТОВ «Агропартнери-2009» є орендарем, а також подавати заяви про державну реєстрацію дострокового припинення відповідних прав оренди, заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити державну реєстрацію припинення права оренди земельних ділянок, зареєстрованого за ТОВ «Агропартнери-2009» суд зазначає таке.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову

Суд не вважає заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій співмірними та адекватними з урахуванням предмету спору. Заявник не обґрунтував, а суд не вбачає, що заходи забезпечення позову, які він просить вжити, узгоджується з предметом позову, а неприйняття таких заходів призведе до утруднення виконання судового акту.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 4270 від 16.09.2026) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 920/607/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009 (вул. Полтавська, буд. 17, селище Липова Долина, Роменський район, Сумська область, 42500, код ЄДРПОУ 36278399), які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009, відкритих у банківських та інших фінансових установах, та майно (рухоме та нерухоме), яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009 (вул. Полтавська, буд. 17, селище Липова Долина, Роменський район, Сумська область, 42500, код ЄДРПОУ 36278399) у межах ціни позову, в сумі 18 512 700 грн 00 коп.

3. У задоволенні заяви (вх. № 4270 від 16.09.2026) ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в іншій частині - відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

5. Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

6. Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7. Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

8. Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Агропартнери-2009 (вул. Полтавська, буд. 17, селище Липова Долина, Роменський район, Сумська область, 42500, код ЄДРПОУ 36278399).

9. Ухвала дійсна для пред`явлення протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала підписана суддею 18.09.2026.

СуддяД.В. Вдовенко