Рішення № 139859847, 07.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1359/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28; код ЄДРПОУ 21650966)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - СТАР" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 7 Б; код ЄДРПОУ 31560975),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 5 513 028,38 грн;

представники сторін:

від позивача - Олейнічук Т. В.,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - СТАР" (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ) 5 513 028,38 грн заборгованості за Кредитним договором № К07170/2020 від 22.12.2020, з яких: 4 840 000,00 грн - основний борг; 671 028,38 грн - відсотки; 2 000,00 грн - комісія.

В обґрунтування позову Банк посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором № К07170/2020 від 22.12.2020, забезпечених порукою відповідача-2 згідно з Договором поруки № K07170/2020/S-1 від 22.12.2020.

Ухвалою від 15.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом: надання до суду документів, що підтверджують наявність у підписанта позовної заяви - ОСОБА_2 статусу адвоката (посвідчення адвоката України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви (крім кредитного договору № K07170/2020 від 22.12.2020).

16.04.2026 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1359/26, справу № 916/1359/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2026, запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суд повідомив відповідача-1 про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).

20.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. У заяві представник позивача просила закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 20.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026.

Судове засідання на стадії розгляду справи по суті неодноразово відкладалося та було призначено на 07.09.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзивів не скористались, у судове засідання не з`явились, явку своїх представників не забезпечили, в той час як про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Суд встановив, що місцезнаходження відповідача-1 та місце проживання відповідача-2 зареєстровані на тимчасово-окупованій території України, оскільки, згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу від 26.05.2026 № 987), м. Каховка Херсонської області є тимчасово-окупованою територією з 24.02.2022.

За змістом підпункту 21 п. 1 розд. XI "Перехідні положення" ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Аналіз чинних положень ГПК України та Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" дає підстави для висновку, що суд має процесуальну можливість та, відповідно, процесуальний обов`язок публікувати оголошення на вебпорталі судової влади України про виклик у судове засідання учасників справи, місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 200/3942/22, від 12.01.2024 у справі № 5/112-Б-10).

Так, у зв`язку з тим, що територія місцезнаходження відповідача-1 та місце проживання відповідача-2 знаходиться в тимчасовій окупації, про розгляд даної справи відповідачі повідомлялися в порядку ч. 1 ст. 12-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, враховуючи те, що відповідачі не скористалися процесуальним правом на подання відзивів та водночас були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

07.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.12.2020 між Банком та Товариством (Позичальником) укладено Кредитний договір № К07170/2020 (далі - Кредитний договір), згідно з п. 1.1. якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 6 000 000,00 грн (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Банку кредит, сплатити за користування кредитом 16,5% річних, комісії, пені і штрафи та інші платежі, що будуть нараховані відповідно до умов цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), що є невід`ємною частиною цього Договору. За цим договором Позичальник має право отримувати (траншів) кошти таким чином, щоб загальна сума отриманих коштів за кредитом не перевищувала встановленої суми кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на строк з 22.12.2020 по 21.06.2022 включно. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення, передбаченого п. 2.5. цього договору.

В п. 2.5. Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту. В цьому ж пункту визначено, що у разі непогашення заборгованості за кредитом у передбачені графіком терміни, така заборгованість вважається простроченою.

Пунктом 2.6. Кредитного договору передбачено, що нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення фактичної заборгованості на позичковому рахунку, зазначеному у п. 2.2. цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Проценти сплачуються позичальником щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня місяця, що передує поточному, до передостаннього робочого дня поточного місяця включно. В день повного погашення кредиту сплаті підлягають проценти, нараховані за період з останнього робочого дня попереднього місяця по попередній календарний день включно, який передує дню погашення кредиту в останній робочий день поточного місяця, і в день фактичного повного погашення кредиту. У випадку не сплати позичальником процентів у останній робочий день поточного місяця вони вважаються простроченими у перший наступний за ним календарний день поточного місяця. Після закінчення передбаченого цим договором строку кредитування проценти, нараховані за період прострочення до фактичного погашення кредиту, позичальник сплачує в тому ж розмірі, що визначений п. 1.1 договору та у тому ж порядку, якій визначений цим пунктом, а у разі дострокового повного погашення заборгованості - в день фактичного погашення кредиту. У випадку надходження грошових коштів на погашення процентів у день, відмінний від дня, передбаченого цим пунктом для сплати процентів, вони направляються у повному обсязі на погашення заборгованості за основним боргом за кредитом.

Пунктом 2.7 Кредитного договору узгоджено, що Позичальник сплачує Банку комісію:

а) за проведення розрахунків за поточним рахунком, пов`язаних з кредитуванням, у розмірі 0,8 % від суми кредиту, передбаченої п. 1.1. цього договору. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується Позичальником в день укладення договору на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2. цього договору;

б) за зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника, в розмірі 0,15 % від фактичної суми кожного траншу за Кредитом. Комісія без ПДВ. Комісія сплачується Позичальником на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2 цього договору, в останній робочий день поточного місяця, в якому був отриманий транш, і в день фактичного погашення кредиту;

в) за моніторинг кредиту та забезпечення в розмірі 2 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 333,33 грн, що сплачується на транзитний рахунок, зазначений в п. 2.2 цього договору, щорічно, починаючи з другого року від дати укладення цього договору (в строк до 22.12.2021) та надалі в строк до 22 грудня кожного наступного року користування кредитними коштами.

При несплаті комісійної винагороди у зазначені терміни вона вважається простроченою.

Відповідно до п. 3.3.2. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за договором, використати кредит на передбачені договором цілі.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору виконання Позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується, зокрема порукою ОСОБА_1 .

Кредитний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами. При цьому сторони домовились, що підписи їх представників на договорі мають бути скріплені печатками сторін. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, про що сторони укладають окрему відповідну угоду про виконання зобов`язань за Кредитним договором, що є невід`ємною частиною даного договору. Не укладення вказаної угоди про виконання з вини позичальника не вважається простроченням Банку та не тягне за собою настання негативних правових наслідків для Банку (п. 9.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 9.7. Кредитного договору будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені у письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін.

22.12.2020 між Банком (Кредитором) та ОСОБА_1 (Поручителем) укладено Договір поруки № K07170/2020/S-1 (далі - Договір поруки), згідно з п. 1.1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання боржником - Товариством та його правонаступниками зобов`язань за Кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього.

Пунктом п. 1.3 Договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки забезпечене порукою зобов`язання боржника Поручитель повинен виконати протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора.

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності (п. 5.1 Договору поруки).

Протягом строку дії Кредитного договору Товариство через систему МТБ-В надсилало Банку заявки на транші, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- від 23.12.2020 № 4981 на суму 500 000,00 грн,

- від 11.01.2021 № 5543 на суму 230 980,45 грн,

- від 12.01.2021 № 5628 на суму 550 718,00 грн,

- від 13.01.2021 № 5651 на суму 325 200,00 грн,

- від 14.01.2021 № 5771 на суму 369 360,00 грн,

- від 15.01.2021 № 5839 на суму 756 000,00 грн,

- від 20.01.2021 № 6060 на суму 100 000,00 грн,

- від 21.01.2021 № 6173 на суму 1 189 500,00 грн,

- від 10.02.2021 № 7259 на суму 173 101,05 грн,

- від 02.03.2021 № 8434 на суму 108 021,66 грн,

- від 09.03.2021 № 8843 на суму 65 982,60 грн,

- від 10.03.2021 № 8910 на суму 150 577,54 грн,

- від 10.03.2021 № 8941 на суму 33 300,96 грн,

- від 11.03.2021 № 9050 на суму 292 400,45 грн,

- від 17.03.2021 № 9350 на суму 236 442,50 грн,

- від 23.03.2021 № 9728 на суму 472 132,80 грн,

- від 30.03.2021 № 10123 на суму 415 350,00 грн,

За заявками Товариства Банк надавав відповідні кредитні транші, що підтверджується наступними меморіальними ордерами, копії яких наявні у матеріалах справи:

- № 46321135 від 23.12.2020 на суму 500 000,00 грн;

- № 888294 від 11.01.2021 на суму 230 980,45 грн,

- № 1017772 від 12.01.2021 на суму 550 718,00 грн,

- № 1104588 від 13.01.2021 на суму 325 200,00 грн,

- № 1252797 від 14.01.2021 на суму 369 360,00 грн,

- № 1369117 від 15.01.2021 на суму 756 000,00 грн,

- № 1889551 від 20.01.2021 на суму 100 000,00 грн,

- № 2013597 від 21.01.2021 на суму 1 189 500,00 грн,

- № 4262369 від 10.02.2021 на суму 173 101,05 грн,

- № 6514291 від 02.03.2021 на суму 108 021,66 грн,

- № 7314064 від 09.03.2021 на суму 65 982,60 грн,

- № 7429726 від 10.03.2021 на суму 150 577,54 грн,

- № 7435492 від 10.03.2021 на суму 33 300,96 грн,

- № 7556985 від 11.03.2021 на суму 292 400,45 грн,

- № 8181973 від 17.03.2021 на суму 236 442,50 грн,

- № 8830689 від 23.03.2021 на суму 472 132,80 грн,

- № 9565033 від 30.03.2021 на суму 415 350,00 грн.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу необхідні суми траншів. Натомість відповідач порушив строк повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за Кредитним договором, у зв`язку з чим заборгованість відповідача по кредиту становить 4 840 000,00 грн, по відсоткам - 671 028,38 грн та по комісії - 2 000,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів зазначеної заборгованості.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

В силу частини 1 статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Так, укладений між сторонами справи Кредитний договір є підставою для виникнення у них майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Матеріали справи свідчать, що протягом строку дії Кредитного договору позивач належним чином виконував свої договірні зобов`язання та надавав відповідачу-1 за заявками останнього кредитні транші, а саме: 23.12.2020 - 500 000,00 грн, 11.01.2021 - 230 980,45 грн, 12.01.2021 - 550 718,00 грн, 13.01.2021 - 325 200,00 грн, 14.01.2021 - 369 360,00 грн, 15.01.2021 - 756 000,00 грн, 20.01.2021 - 100 000,00 грн, 21.01.2021 - 1 189 500,00 грн, 10.02.2021 - 173 101,05 грн, 02.03.2021 - 108 021,66 грн, 09.03.2021 - 65 982,60 грн, 10.03.2021 - 150 577,54 грн, 10.03.2021 - 33 300,96 грн, 11.03.2021 - 292 400,45 грн, 17.03.2021 - 236 442,50 грн, 23.03.2021 - 472 132,80 грн, 30.03.2021 - 415 350,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач-1, в порушення умов Кредитного договору, не повернув вчасно та в повному обсязі кредитні кошти, проценти, а також не сплатив передбачену договором комісію, суд виснує, що позовні вимоги в частині стягнення з Товариства 4 840 000,00 грн основного боргу, 671 028,38 грн відсотків, 2 000,00 грн комісії є правомірними.

Разом з тим, стягнення вказаної заборгованості у солідарному порядку з відповідача-2 суд вважає передчасним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання, передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Суд встановив, що для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем-2 як Поручителем було укладено Договір поруки.

Пунктом п. 1.3 Договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За цим договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань боржника по всіх наданих боржнику траншах за кредитом.

Однак, відповідно до п. 2.1. Договору поруки забезпечене порукою зобов`язання боржника Поручитель повинен виконати протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора.

Отже, сторони Договору поруки погодили спеціальний порядок реалізації Кредитором права вимагати від Поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання. Зі змісту пункту 2.1 Договору поруки вбачається, що для виникнення у Поручителя обов`язку виконати забезпечене порукою зобов`язання у встановлений договором строк необхідним є вчинення Кредитором попередньої дії - направлення Поручителю письмової вимоги. Саме з цією обставиною сторони пов`язали подальше виникнення обов`язку Поручителя виконати забезпечене порукою зобов`язання протягом визначеного договором п`ятиденного строку.

При цьому умовами Договору поруки не передбачено можливості виникнення у Поручителя відповідного обов`язку незалежно від направлення Кредитором письмової вимоги. Відтак, з огляду на погоджений сторонами порядок, саме на Кредитора покладається обов`язок вчинити передбачену пунктом 2.1 Договору поруки дію - направити Поручителю письмову вимогу про виконання забезпеченого зобов`язання.

Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення позивачем відповідачу-2 такої письмової вимоги. Отже, судом не встановлено факту вчинення Банком передбаченої пунктом 2.1 Договору поруки дії, з якою сторони пов`язали виникнення у Поручителя обов`язку виконати забезпечене порукою зобов`язання у визначений договором строк.

За таких обставин на момент звернення позивача до суду та розгляду цієї справи не настали передбачені Договором поруки умови для пред`явлення до відповідача-2 вимоги про виконання забезпеченого порукою зобов`язання. Відтак, звернення позивача до відповідача-2 з позовом про солідарне стягнення заборгованості без попереднього направлення йому письмової вимоги у порядку, визначеному пунктом 2.1 Договору поруки, є передчасним.

При цьому суд враховує, що місцем реєстрації відповідача-2 є місто Каховка Херсонської області, яке на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи перебуває в тимчасовій окупації. Зазначена обставина об`єктивно може створювати труднощі для направлення та доставки кореспонденції за місцем реєстрації Поручителя.

Водночас сам по собі факт знаходження місця реєстрації Поручителя на тимчасово окупованій території не звільняє Банк від необхідності дотримання погодженого сторонами порядку реалізації прав за Договором поруки та не дає підстав для висновку про те, що передбачена пунктом 2.1 цього договору письмова вимога могла не направлятися взагалі.

Відсутність доказів направлення такої вимоги не може бути компенсована посиланням на обставини, які ускладнюють її доставку, оскільки саме Банк, погодившись на відповідну умову договору, визначив порядок, якого він мав дотриматися для реалізації права вимоги до Поручителя.

Більше того, погоджуючи пункт 2.1 Договору поруки саме в такій редакції, Банк як професійний учасник цивільних правовідносин мав можливість при укладенні договору врахувати особливості комунікації з Поручителем та передбачити інший або додатковий порядок направлення письмових вимог, зокрема шляхом визначення в договорі відповідної адреси електронної пошти, інших засобів електронного зв`язку або альтернативної адреси для листування.

При цьому покладення на Поручителя негативних наслідків невчинення Банком передбаченої договором дії лише з огляду на те, що місце реєстрації Поручителя знаходиться на тимчасово окупованій території, фактично означало б зміну погодженого сторонами порядку виникнення обов`язку Поручителя та покладення на нього ризиків, які за змістом укладеного Договору поруки прийняв на себе саме Кредитор.

Суд також враховує, що пред`явлення позову не є тотожним направленню письмової вимоги у розумінні пункту 2.1 Договору поруки та не може замінювати передбачений сторонами досудовий порядок реалізації права Кредитора щодо Поручителя. Сам факт звернення Банку до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості не свідчить про виконання ним передбаченого пунктом 2.1 Договору поруки обов`язку щодо направлення Поручителю письмової вимоги та, за відсутності доказів такого направлення, не зумовлює настання строку виконання Поручителем забезпеченого зобов`язання.

Враховуючи встановлені судом обставини даної справи, які свідчать про належне виконання Банком своїх зобов`язань щодо надання відповідачу-1 траншів за Кредитним договором, порушення відповідачем-1 зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та комісії, відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу-2 в порядку п. 2.1. Договору поруки письмової вимоги, яка є підставою для виконання Поручителем забезпечених зобов`язань, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 4 840 000,00 грн основного боргу, 671 028,38 грн відсотків та 2 000,00 грн комісії. У задоволенні вимог в частині стягнення спірної заборгованості у солідарному порядку з відповідача-2 суд відмовляє з мотивів, наведених вище по тексту рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду даного спору витрати Банку зі сплати судового збору у розмірі 66 156,34 грн покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО - СТАР" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, Чаплинське шосе, буд. 7 Б; код ЄДРПОУ 31560975) на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28; код ЄДРПОУ 21650966) 4 840 000,00 грн основного боргу, 671 028,38 грн відсотків, 2 000,00 грн комісії та 66 156,34 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07 вересня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 17 вересня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков