Ухвала суду № 139859704, 17.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2026 Справа № 914/53/26

За заявою:Фермерського господарства «Біоконцепт-Гарденія», Львівська обл., с. Кізлівпро:відвіду справі:№914/53/26за позовом:Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Буської міської ради Золочівського району Львівської області, Львівська обл., м. Буськдо відповідача-1:ОСОБА_1 , Львівська обл., м. Кам`янка-Бузькадо відповідача-2:Фермерського господарства «Біоконцепт-Гарденія», Львівська обл., с. Кізлівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівпро:зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування речового права Суддя Крупник Р.В.ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Буської міської ради Золочівського району Львівської області (надалі Позивач) до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Біоконцепт-Гарденія» (надалі Відповідач-2) про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування речового права.

Ухвалою від 26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 19.02.2026, залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Подальший процесуальний хід розгляду справи відображений в ухвалах суду і протоколах судових засідань.

Ухвалою від 23.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, про залишення позовної заяви без розгляду, задоволено частково клопотання відповідача-2 про витребування оригіналів документів, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання та продовження строків підготовчого провадження, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 04.09.2026.

У судовому засіданні 04.09.2026 представник відповідача-2 усно заявив відвід судді Крупнику Р.В., після того як суд відмовив у задоволенні його усного клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості ознайомитися із практикою Верховного Суду, на яку посилався прокурор під час вступного слова.

Для надання відповідачу-2 можливості письмово обґрунтувати свою позицію щодо відводу суд відклав судове засідання на 21.09.2026.

Відповідач-2 подав до суду письмову заяву про відвід судді Крупника Р.В. (вх. №25849/26 від 14.09.2026). Він посилається на існування обставин необ`єктивності та упередженості судді, який: (1) заперечив проти того, щоб прокурор відповідав на уточнююче питання представника відповідача-2 щодо конкретної норми закону та її змісту, яка слугує правовою підставою позову, адже відповідь на це запитання не має значення для розгляду справи; (2) вказав на можливість прокурора самостійно та на власний розсуд обґрунтовувати позовні вимоги у якості реакції на запитання представника відповідача прокурору про те, чому, на яких підставах і яким чином прокурор просить застосувати таз звану «односторонню реституцію» і покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.04.2026 у справі №922/511/24. Крім того, суддя відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача-2 про відкладення судового засідання, позбавивши його можливості ознайомитися із новими позовними вимогами прокурора (щодо односторонньої реституції) і обґрунтуваннями.

Відповідач-2 вказує, що суддя порушив вимогу верховенства права, вказавши, що норми закону не мають значення і не беруться до уваги при розгляді справи в суді, а також принципи змагальності сторін і безсторонності суду, фактично надавши можливість прокурору змінювати підстави позову та позовні вимоги після закінчення підготовчого засідання у справі, та заперечивши право представника відповідача-2 на ознайомлення з такими зміненими підставами позову та позовними вимогами.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно із частиною 1 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Оцінюючи доводи відповідача-2, суд враховує, що незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Додатково і на доповнення до цього ставлення судді до справи має важливе, проте не вирішальне значення. Вирішальною є можливість об`єктивного підтвердження таких фактів (наприклад, рішення у справі ЄСПЛ «Ferrantelli and Sanyangelo v. Italy», постанова від 07.08.1996, збірник 1996-ІІІ, с. 951-52, параграф 58, та рішення у справі «Wettstein v. Switzerland», № 33958/96, параграф 44).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що для відводу судді відповідач повинен навести реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов`язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді.

Відповідач-2 не долучив до заяви про відвід доказів, які підтверджують сумнів у неупередженості судді Крупника Р.В. (відповідно до статей 35, 36, 38). Зі змісту заяви вбачається, що така фактично зводиться до незгоди з ухваленим судовим рішенням про відмову у відкладенні судового засідання, а також з репліками суду, висловленими під час вступного слова.

Насамперед суд зазначає, що в силу припису частини 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, перша із визначених відповідачем-2 підстав для відводу визнається судом необґрунтованою.

Що ж стосується другої підстави, то така жодним чином не свідчить про необ`єктивність та упередженість судді, адже усі здійснені судом репліки у судовому засіданні висловлені виключно з метою дотримання порядку розгляду справи по суті.

Слова судді щодо відсутності потреби прокурора відповідати на уточнююче питання представника відповідача-2 щодо конкретної норми закону та її змісту, яка слугує правовою підставою позову, не свідчить про те, що суд підтримує позицію лише однієї зі сторін спору. Вони є результатом реалізації суддею функції керівництва ходом судового процесу, що передбачена пунктом 1 частини 5 статті 13 ГПК України.

Усна відповідь прокурора на запитання представника відповідача-2 не мала значення для розгляду справи, оскільки така уже була викладена прокурором раніше у письмовій формі. Потреба усно заслухати зміст кожної із норм, які слугують підставою вимог прокурора та були зафіксовані ним у заявах по суті спору, поданих до суду ще на стадії підготовчого провадження, була відсутня.

Слова судді про те, що прокурор вправі самостійно та на власний розсуд обґрунтовувати позовні вимоги повністю відповідають основним засадам цивільного судочинства, а тому не можуть породжувати сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді.

Доводи відповідача-2 про те, що суд надав можливість прокурору змінювати підстави позову і позовні вимоги після закінчення підготовчого засідання у справі та заперечив право представника відповідача-2 на ознайомлення з такими зміненими підставами позову і позовними вимогами не відповідають дійсності та вказують на викривлене розуміння представника відповідача-2 ходу судового процесу.

Суд не вирішував питання про зміну предмету та підстав позову на стадії розгляду справи суті, а прокурор такого клопотання не заявляв. Позиція прокурора на стадії розгляду справи по суті може ґрунтуватися виключно на тих документах, що були долучені судом до матеріалів справи на попередній стадії судового процесу та які були доступні відповідачу-2 та його представникові до ознайомлення у будь-який час.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про відвід, оскільки в ній лише надається оцінка діям судді, вчинення яких регламентовано чинним ГПК України.

Згідно із частиною 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Заява про відвід надійшла до суду більше ніж за 3 робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 21.09.2026, а тому суд вважає за необхідне передати її на автоматизований розподіл справи між суддями з метою вирішення питання про відвід в іншому складі суду.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 42, 46, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фермерського господарства «Біоконцепт-Гарденія» про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/53/26 (вх. №25849/26 від 14.09.2026) визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №914/53/26 на автоматизований розподіл, для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Крупника Р.В., у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.

Суддя Крупник Р.В.