Рішення № 139859703, 16.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Справа № 914/459/26

Суддя Господарського суду Львівської області З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Пришляка О.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Торгово-Сервісна компанія "Рол-Пол Томаш Блад" (FHU ROL-POL TOMASZ BLAD), Польща

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БЕРІ», Львівська область, м. Дрогобич, м. Стебник

про стягнення 124 740 євро (6 377 656.82 грн. згідно з ставкою НБУ на 16.02.2026 р.)

за участю представників:

від позивача: Кравець Олександра Іванівна (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Мельничук Володимир Амрозійович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Торгово-Сервісна компанія "Рол-Пол Томаш Блад" (FHU ROL-POL TOMASZ BLAD) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БЕРІ» про стягнення стягнення 124 740 євро.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026, справу №914/459/26 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою від 20.02.2026 було відкрито провадження у справі за загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.03.2026.

25.02.2026 від позивача через систему Електронний суд надійшло клопотання про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції.

27.02.2026 від відповідача через систему Електронний суд надійшла заява про вступ у справу як представника.

Ухвалою від 25.03.2026 підготовче судове засідання призначено на 29.04.2026.

07.04.2026 від відповідача через систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі.

16.04.2026 від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 29.04.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.05.2026.

11.08.2026 від представника позивача поступило клопотання про приєднання до матеріалів справи № 914/459/26 доказів на підтвердження розміру понесених ТОРГОВО-СЕРВІСНОЮ КОМПАНІЄЮ "РОЛ-ПОЛ ТОМАШ БЛАД" витрат на правничу допомогу.

В ході розгляду справи по суті сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до стадії дослідження обставин справи та поданих доказів.

У судовому засіданні 16.09.2026 представники сторін виступили із заключним словом у судових дебатах. Представник відповідача усно клопотав суд при ухваленні судового рішення зменшити на 90 % заявлені позивачем витрати на правову допомогу у зв`язку з їх необгрунтовано високим розміром.

У судовому засіданні 16.09.2026 суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення та повідомив про орієнтований час складення повного рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі Контракту №170 від 12.08.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався продати, а позивач купити заморожену малину у кількості 100 000 кг на умовах DAP Klementowice 153 A, 24-170 Klementowice (Incoterms-2020).

Як зазначається позивачем, на виконання умов Контракту ним було здійснено передоплату за товар у розмірі 124 740 Євро, що становило 50% вартості товару. Однак, відповідач товар не поставив.

В подальшому, позивачем було надіслано відповідачу вимогу здійснити поставку товару до 31.12.2025 або повернути сплачені кошти у розмірі 124 740 Євро протягом 7 календарних днів з дати закінчення строку поставки товару. Крім того, у випадку невиконання вимоги, позивач повідомив відповідача про відмову від контракту.

Враховуючи те, що відповідач товар не поставив і кошти не повернув, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 124 740 Євро, що еквівалентно 6 377 656,82 грн. згідно з ставкою НБУ на 16.02.2026.

Аргументи відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував позовні вимоги повністю. Так відповідач зазначав, що отримав від позивача кошти у розмірі 124 740 Євро за цільовим призначенням «Оплата проформа 101, 105, 106 2025», однак заперечив щодо узгодження між сторонами строків доставок в порядку розділу 5 Контракту №170.

Відтак, відповідач вважав, що зобов`язання щодо поставки товару у нього не наступило, оскільки між сторонами не було узгоджено строків такої поставки, вважав спір передчасним.

Крім того, відповідач заперечував щодо застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 693 ЦК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Торгово-Сервісною компанією "Рол-Пол Томаш Блад" (FHU ROL-POL TOMASZ BLAD) (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БЕРІ» було укладено Контракт № 170 від 12.08.2025 року за яким Відповідач зобов`язався продати, а Позивач купити заморожену малину (упаковка 90х10) в кількості близько 100 000 кг на умовах DAP Klementowice 153A, 24-170 Klementowice (INCOTERMS-2020).

Умовами Розділу 5 «Умови поставки» Контракту від 12.08.2025 № 170 визначений порядок виконання поставок продукції, порядок визначення строків таких поставок: ««Продавець» посилає по факсу «Покупцеві» заявку про постачання «Товару» з пропозицією ціни і кількості «Товару», його загальної вартості, строки доставки. У заявці можуть міститися також інші умови і пропозиції. «Покупець» в разі згоди підписує дану заявку, завіряє своєю печаткою і відсилає її назад по факсу «Продавцю»» (п. 5.3, п. 5.4).

Як встановлено судом, фактичні обставини свідчать про відсутність оформлення сторонами «Заявок» про постачання товару, які би визначали строки його доставки.

Водночас, встановлено, що на виконання умов контракту, а саме п. 7.3, відповідно до виставлених Відповідачем рахунків/інвойсів 25.08.2025 року Позивач перерахував на банківський рахунок Відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 124 740 Євро, що становило 50% передоплати вартості Товару. Відповідачем факт отримання передоплати визнається.

Відповідно до умов DAP за правилами Інкотермс-2020 Відповідач як продавець несе всі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару до узгодженого місця призначення, і зобов`язаний передати товар у розпорядження покупця в узгоджений строк, повідомивши про це покупця.

Як вказується позивачем, незважаючи на отримання попередньої оплати, відповідач не здійснив поставку оплаченого товару на суму 124 740 Євро. У зв`язку з цим, позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу від 23.12.2025 року, в якій вимагав:

- у строк до 31.12.2025 року здійснити поставку Товару на умовах DAP Klementowice 153A, 24-170 Klementowice (INCOTERMS-2020) з обов`язковим попереднім повідомленням позивача про дату та час поставки;

- у випадку, якщо поставка товару не буде здійснена у зазначений строк, повернути перераховану передоплату в повному обсязі в розмірі 124 740 Євро на банківський рахунок позивача НОМЕР_2 протягом 7 (семи) календарних днів з дати закінчення строку поставки Товару.

У випадку невиконання вищенаведених вимог позивач повідомив відповідача про відмову від контракту.

Як вбачається вимога була направлена відповідачу 24.12.2025 року поштовим відправленням з оголошеною цінністю (штрихкодовий ідентифікатор відправлення 0100101056672).

Судом встановлено, що вказану вимогу відповідачу було доставлено на відділення поштового зв`язку (82172, м. Стебник) 26.12.2025, однак отримувач не забрав поштову кореспонденцію, а остання була повернута відправнику 09.01.2026 за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини на підставі укладеного Контракту № 170 від 12.08.2025 року за яким відповідач зобов`язався продати, а позивач купити заморожену малину (упаковка 90х10) в кількості близько 100 000 кг на умовах DAP Klementowice 153A, 24-170 Klementowice (INCOTERMS-2020).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, на виконання умов контракту (п. 7.3.) позивач здійснив передоплату відповідачу в розмірі 124 740 Євро, що становило 50% вартості Товару.

За умовами контракту решта 50% вартості товару мало бути оплачено після вивантаження товару та контролю його якості.

Крім того, Розділом 5 Контракту врегульовано умови поставки товару.

Зокрема, відповідно до п. 5.3, 5.4. Контракту ««Продавець» посилає по факсу «Покупцеві» заявку про постачання «Товару» з пропозицією ціни і кількості «Товару», його загальної вартості, строки доставки. У заявці можуть міститися також інші умови і пропозиції. «Покупець» в разі згоди підписує дану заявку, завіряє своєю печаткою і відсилає її назад по факсу «Продавцю»».

Як встановлено судом, сторонами не було виконано вимоги п. 5.3, 5.4 Контракту в частині погодження строку.

В той же час, суд наголошує на тому, що продавець (відповідач) зі своєї сторони не звернувся до позивача із заявкою про погодження строку поставки, а відтак позивач був позбавлений можливості погодити чи відмовити у погодженні такого строку. Тобто вбачається, що сторони обопільно відійшли від виконання умов п. 5.3., 5.4, Контракту.

Разом з тим, в частині передоплати за товар у розмірі 50% позивач виконав умови контракту, що визнається відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У ст. 665 ЦК України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача з вимогою від 23.12.2025 року про поставку товару або повернення сплачених коштів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав, як вимогу про поставку товару, так і вимогу щодо повернення коштів.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, за наявності вищенаведених обставин, правомірно звернувся до суду з вимогою про повернення сплачених за товар коштів.

Щодо заперечення відповідача в частині передчасності даного спору, то суд звертає увагу, що незважаючи на те, що сторонами не було дотримано умов поставки товару, передбачених п. 5.3., 5.4. Контракту, а саме не погоджено строк поставки товару, подальше направлення позивачем вимоги відповідачу щодо виконання умов договору свідчить, що позивач добросовісно очікував на виконання договору зі сторони відповідача, а останній отримавши передоплату, у строки вказані у вимозі, товар не поставив та кошти не повернув, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 1 871,10 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.01.2026 року №478.

З огляду на те, що судом позовні вимоги було задоволено повністю, з відповідача підлягає до стягнення 1 871,10 Євро відшкодування витрат на оплату судового збору.

Що стосується витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивачем було зазначено, що станом на момент подання позову ним було понесено витрати на правничу допомогу Адвокатського об`єднання «ЕВЕРЛІГАЛ» 4 000 Євро. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 124 ГПК України такий розрахунок є орієнтовним, що не позбавляє права позивача у доведенні іншої фактичної суми судових витрат.

Так, позивачем 11.08.2026 подано суду клопотання про долучення доказів, а саме другого платежу у розмірі 4 000 Євро.

Таким чином, загальний розмір заявлених витрат позивача складає 8 000 Євро.

Відповідно до п. 2 Додатку № 1 до договору, розмір винагороди АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" за надання правничої допомоги у суді першої інстанції становить 8 000,00 Євро, як фіксований розмір.

Судом встановлено, що заявлений розмір понесених витрат на правову допомогу позивач підтверджує:

- Договором про надання правничої допомоги № 25/12-10 від 16.12.2025 року, укладеним між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" і FHU ROL-POL TOMASZ BLAD;

- Додатком № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 25/12-10 від 16.12.2025 року, укладеного між АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" i FHU ROL-POL TOMASZ BLAD;

- Копією інвойсу АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" № 17/12/2025-1 від 17.12.2025 року;

- Копія виписки АО "ЕВЕРЛІГАЛ" про оплату інвойсу АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" № 17/12/2025-1 від 17.12.2025 року.

- Копією інвойсу АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" № 29/06/2026-1 від 29.06.2026 року;

- Копією банківської виписки АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" про оплату інвойсу № 29/06/2026-1 від 29.06.2026 року.

- Детальним описом наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" правничої допомоги у справі № 914/459/26.

Крім того, розмір витрат позивач також пояснював перебуванням АО "ЕВЕРЛІҐАЛ" у міжнародних та вітчизняних рейтингах юридичних компаній, що засвідчують високу кваліфікацію та досвід адвокатів Об`єднання, які підлягають врахуванню відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У даній справі відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу, а тому відповідач просив суд їх зменшити на 90 %.

Водночас, у судових дебатах представник відповідача також заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, а саме:

«119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

120. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19».

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З огляду на наведене, враховуючи, що сторони у договорі про надання правової допомоги визначили фіксований його розмір (8 000 Євро), суд, керуючись правилами та критеріями визначення суми відшкодування витрат на правову допомогу, передбаченими ст. 129 ГПК України, беручи до уваги складність даної справи, поведінку сторін та необхідність вчинення ними тих чи інших процесуальних дій, дійшов висновку, що розумним, справедливим та пропорційним до складності даної справи буде покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 Євро.

Водночас, у даному випадку суд виходить саме дискреційних повноважень суду при розподілі судових витрат, а саме часткове не покладення таких витрат на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, суд констатує, що заявник (позивач) належним чином підтвердив понесення ним витрат у повному обсязі, про що було надано відповідні докази.

Однак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про розумним та справедливим у даному конкретному випадку буде часткове покладення на відповідача правничих витрат у розмірі 3 000 Євро.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Торгово-Сервісна компанія "Рол-Пол Томаш Блад" (FHU ROL-POL TOMASZ BLAD) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ БЕРІ» (82172, Львівська область, м. Дрогобич, Стебник, вул. Дрогобицька, 63/1, ідентифікаційний код 40262050) на користь Торгово-Сервісна компанія "Рол-Пол Томаш Блад" (FHU ROL-POL TOMASZ BLAD) (Свентокшиське воєводство, Буський район, громада Пацанув, місцевість Хшанув, №13, 28-133, податковий номер 6551686025) 124 740,00 Євро заборгованості, 1 871,10 Євро - судового збору та 3 000 Євро витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 18.09.2026.

Суддя Гоменюк З.П.