Рішення № 139859644, 10.09.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа № 912/1428/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1428/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк", вул. Мукана лейтенанта, 9, 11/1, м. Черкаси, 18028

до відповідача Фермерського господарства "Едем", вул. Чехова, буд. 3, м. Благовіщенське, Голованівський район, Кіровоградська область, 26400

про стягнення 4 181 234,09 грн

Представники (в режимі відеоконференції):

від позивача - Лясковська Н.Д. адвокат, довіреність № 20/05-3 від 20.05.2025,

від відповідача - Терновенко Р.М. адвокат, ордер серії ВА № 1155655 від 08.07.2026,

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк" до Фермерського господарства "Едем" з вимогами про стягнення 2 589 608,32 грн основного боргу, 545 898,88 грн пені, 53 756,89 грн 3% річних, 675 655,68 грн штраф 20%, 205 424,00 грн курсової різниці, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № МД-23585-2025-Кр від 11.02.2025 в частині оплати товару.

Ухвалою від 08.06.2026 суд відкрив провадження у справі №912/1428/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.07.2026 о 10:00 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 09.07.2026 суд оголосив перерву до 14.07.2026 о 10:00.

13.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, де просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90% з огляду на ст. 551 ЦК України.

14.07.2026 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 14.07.2026, серед іншого, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.07.2026 о 15:00 год.

16.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.

27.07.2026 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог з такими вимогами:

1. Прийняти Заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та в подальшому справу розглядати з врахуванням збільшених позовних вимог.

1.1. Стягнути з Фермерського господарства "Едем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк" 4181234,09 грн, з яких: 2589608,32 грн основного боргу (в т.ч. коригування ціни Товару), 646708,3 грн пені (п.5.2 Договору поставки), 63837,79 грн 3% річних (ст. 625 ЦКУ), 675655,68 грн штраф 20% (п.5.10 Договору поставки), 205424,00 грн курсової різниці (п.4.16, 4.17 Договору поставки).

1.2. Стягнути з Фермерського господарства "Едем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 50174,81 грн.

1.3. В порядку ч.10 ст. 238 ГПК України, зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки, з 28.07.2026 та до моменту виконання рішення, на суму основного боргу (без врахування коригування ціни) що становить 2 314 178,40 грн за формулою: пеня = сума основного боргу x (2хУСД:365)х Д : 100, де С сума несплаченого основного боргу за період з наступної дати від дачі заяви про збільшення позовних вимог і до моменту виконання рішення, де 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення, та стягнути суму нарахованої пені з Фермерського господарства "Едем" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк".

1.4. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок основного боргу, а у випадку повного розрахунку за весь період прострочення і до моменту розрахунку.

Ухвалою від 28.07.2026 суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача про збільшення позовних вимог та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 07.08.2026.

29.07.2026 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких просить:

- позовні вимоги в частині стягнення збільшеної суми 3% річних вирішити на розсуд суду з урахуванням обставин справи;

- у задоволенні вимог щодо стягнення додатково нарахованої пені у розмірі 100 809,42 грн - відмовити частково, застосувавши право суду на її зменшення на 90% (разом із первісно заявленою сумою пені та штрафу);

- у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати пеню з 28.07.2026 року до моменту виконання рішення - відмовити повністю.

30.07.2026 позивачем подано доповнення до відповіді на відзив у зв`язку з отриманням доповнення до відзиву на заяву про збільшення позовних вимог, в яких останній просить позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 27.07.2026 задовольнити у повному обсязі, у задоволенні вимог відповідача про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) на 90% - відмовити.

Ухвалою від 07.08.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів, закрив підготовче провадження у справі №912/1428/26 та призначив справу до судового розгляду на 21.08.2026 о 12:00 год.

21.08.2026 суд розпочав розгляд справи по суті та оголосив перерву у судовому засіданні до 12:00 10.09.2026.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

11.02.2025 між ТОВ "Укравіт сайенс парк" (позивач, Постачальник) та ФГ "Едем" (відповідач, Покупець) укладено договір поставки № МД-23585-2025-Кр (Договір), за умовами якого:

- поставка Товару здійснюється, як правило, окремими партіями на підставі Специфікацій, підписаних Сторонами. Партія товару - Товар в кількості та асортименті, що постачається Постачальником Покупцеві на умовах Договору згідно з кожною окремою Специфікацією (п. 2.1.),

- специфікація оформлюється Постачальником на підставі відповідної заявки Покупця протягом трьох робочих днів з дня отримання Заявки, та містить, зокрема, найменування Товару та його кількість, умови (базис) поставки згідно з Інкотермс 2010 та орієнтовний строк поставки, ціну за одиницю Товару та ціну партії Товару, порядок розрахунків (п. 2.2.),

- поставка Товару здійснюється окремими партіями. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії Товару (п. 3.5.),

- ціна Договору складається з суми вартості Товару, поставленого Постачальником протягом строку його дії. Ціна Партії Товару зазначається у Специфікації та видаткових накладних; вартість пакування та маркування входить до ціни Товару (п. 4.1.),

- оплата кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем в порядку та на умовах, викладених у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника; датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 4.2.),

- при здійсненні оплати за Товар Покупець зобов`язується зазначати у платіжних документах призначення платежу, в тому числі: номер та дату Специфікації, або, номер та дату Договору, або номер та дату накладної, на підставі якої здійснюється оплата. Якщо Покупець не дотримується порядку розрахунків по Договору, а також, цього пункту, Постачальник має право на власний розсуд зарахувати отримані від Покупця грошові кошти в будь-якому порядку та послідовності на погашення існуючої заборгованості Покупця, в тому числі по нарахованим пені/штрафу, за попередніми поставками по Договору, не беручи до уваги призначення платежу, зазначене в платіжному документі Покупця (п. 4.7.),

- у випадку розрахунку Постачальником суми оплати Товару у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення Покупцем фактичної оплати Товару у повному обсязі, коригування вартості Товару оформлюється Актом коригування вартості Товару протягом 60 календарних днів з дня здійснення Покупцем фактичної оплати у повному обсязі за Товар (п. 4.17.),

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 5.1.),

- за порушення строків оплати Товару та/або вартості його перевезення, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості Товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення (п. 5.2.),

- у випадку, якщо строк оплати Товару, прострочений Покупцем більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми, оплата якої прострочена (п. 5.10.),

- розрахунок неустойки, пені, штрафу, збитків, річних процентів здійснюється від ціни Товару, зафіксованої у Специфікаціях (п. 5.16.),

- штрафні санкції за договором не є компенсацією вартості Товару, а нараховуються як додатковий засіб відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Застосування штрафних санкцій є правом, а не обов`язком Сторони (п. 5.17.),

- сторони домовились, що позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій згідно п. 6 ст. 232 ГКУ за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто припиняються у день виконання зобов`язання (п. 5.18.),

- цей Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 9.1.).

Договір підписано сторонами за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплено електронною печаткою відповідача.

Додатком до Договору Сторони підписали Специфікацію на загальну суму 4 300 800,00 грн, за умовами п. 2 якої, оплата товару здійснюється на наступних умовах: попередня оплата 20% сплачується на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь-якому разі до моменту поставки Товару Покупцю. Остаточна сплата 80% від загальної вартості Товару, в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2025. Специфікацію підписано сторонами за допомогою кваліфікованого електронного підпису та скріплено електронною печаткою відповідача (а.с. 16).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 238 438,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЦБ-1644 від 20.02.2025, № ЦБ-2118 від 01.03.2025, № ЦБ-3380 від 07.03.2025, № ЦБ-9135 від 23.03.2025, № ЦБ-9254 від 27.03.2025, № ЦБ-11857 від 11.04.2025, № ЦБ-25169 від 23.05.2025, № ЦБ-30609 від 05.06.2025 (а.с. 18-26).

Позивач зазначає, що відповідач на виконання умов Договору сплатив попередню оплату в розмірі 20% від загальної вартості товару у розмірі 860 160,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.02.2025 на суму 716 800,00 грн, від 14.02.2025 на суму 143 360,00 грн.

У подальшому, через значене підвищення вартості на товар в порівнянні на дату поставки товару, з огляду на тривалий строк відстрочення платежу, сторони дійшли згоди про зміну ціни товару, погодженої у Специфікації, та встановили її у новому розмірі шляхом збільшення вартості Товару на суму 275 429,92 грн, у зв`язку з чим сторони підписали Акти коригування ціни товару від 16.12.2025, від 22.01.2025, від 05.02.2026 (а.с. 26-28).

Також позивач зазначив, що строк оплати за видатковою накладною сплив 31.10.2025, водночас, відповідач частково розрахувався за поставлений Товар, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.03.2026 на суму 393 000,00 грн та від 27.03.2026 на суму 671 100,00 грн.

02.03.2026 позивач направив відповідачу претензію від 02.03.2026 про сплату заборгованості за Договором за поставлений товар, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, за доводами позивача, станом на дату подання цієї заяви покупець не здійснив повний розрахунок за поставлений товар, у зв`язку з чим, загальна сума непогашеної основної заборгованості (основного боргу) за товар становить 2 589 608,32 грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Щодо стягнення суми основного боргу.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526 ЦК України).

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом установлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, відповідач, у свою чергу, поставлений товар оплатив частково, чим порушив умови договору поставки.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 2 589 608,32 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, 3% річних та штрафу.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач порушив зобов`язання з оплати поставленого товару.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором.

За порушення строків оплати Товару та/або вартості його перевезення, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості Товару та/або вартості його перевезення, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення (п. 5.2. Договору).

У випадку, якщо строк оплати Товару, прострочений Покупцем більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми, оплата якої прострочена (п. 5.10. Договору).

За умовами п. 5.16. Договору розрахунок неустойки, пені, штрафу, збитків, річних процентів здійснюється від ціни Товару, зафіксованої у Специфікаціях.

Суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, у тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, є правомірним нарахування позивачем пені, штрафу та 3% річних за період прострочення відповідачем оплати поставленого товару.

Суд також враховує, що розмір штрафу і пені визначений сторонами в Договорі на основі вільного волевиявлення та з розумінням усіх негативних наслідків у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 646 708,30 грн, 3% річних у розмірі 63 837,79 грн та штрафу у розмірі 675 655,68 грн суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично правильними та здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 звернула увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 909/601/23).

Суд вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Водночас, умови Договору мають відображати дійсну правову природу відповідальності, забезпечуючи реальне виконання зобов`язань без покладення на сторону непомірного фінансового тягаря, який не відповідає ані ступеню порушення, ані співмірності завданим збиткам.

Зменшення неустойки не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору. Стягнення ж з відповідача неустойки у повному обсязі, на думку суду, не є співмірними з можливими негативними наслідками від порушення зобов`язань.

Суд враховує, що заявлені позивачем пеня, 3% річних, штраф, курсова різниця, складають понад 60% від заявленої до стягнення суми боргу, що, на думку суду є недмірним тягарем для відповідача. Також суд враховує, що відповідач частково виконав свої зобовязання, а також суд враховує інтереси і права позивача.

З урахуванням викладеного, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, задля запобігання настання негативних наслідків для обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу на 30%.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: пеня у розмірі 452 695,81 грн, 3% річних у розмірі 63 837,79 грн та штраф у розмірі 472 959,00 грн.

Щодо стягнення курсової різниці.

За умовами п. 4.16. Договору, якщо у Специфікації визначено грошовий еквівалент ціни Товару (його частини) в іноземній валюті, Постачальник розраховує суму оплати Товару у гривнях за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на день оплати за Товар. При оформленні Постачальником претензії чи позовної заяви у випадку наявності простроченої заборгованості за поставлений товар, Постачальник розраховує суму оплати (залишок заборгованості за товар) у гривнях за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на дату, що передує дню оформлення такої претензії чи позовної заяви. Якщо інше не зазначено у Специфікації, Постачальник застосовує положення цього пункту у випадку збільшення курсу іноземної валюти на 0,3% (відсотки) або більше відсотків від курсу іноземної валюти зафіксованого у Специфікації. Якщо на день проведення Покупцем розрахунків (на дату здійснення оплати Товару або передачі векселів), курс іноземної валюти буде меншим від курсу, що зафіксований у Специфікації, Покупець проводить оплату Товару, виходячи з курсу, що зафіксований у Специфікації.

Пунктом 4.17. Договору визначено, що у випадку розрахунку Постачальником суми оплати Товару у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення Покупцем фактичної оплати Товару у повному обсязі, коригування вартості Товару оформлюється Актом коригування вартості Товару протягом 60 календарних днів з дня здійснення Покупцем фактичної оплати у повному обсязі за Товар.

За розрахунками позивача ця курсова різниця складає 205 424,00 грн за Специфікацією від 12.02.2025 та розрахована виходячи із курсу долара США (а.с. 10-11).

Для розрахунку позивачем вказано курс долара США на дату, що передує даті оформлення позову.

Надаючи оцінку правомірності нарахування цієї суми суд зазначає, що згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Поряд з цим, за ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті; у такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У пункті 6.3.4. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.02.2020 у справі №910/10191/17 зазначено, що положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті.

Відтак сторонами правомірно урегульовано правовідносини стосовно можливого застосування курсової різниці.

Як встановлено, згідно Специфікацій визначено курс долара США 41,6696 грн, тоді як станом на дату, що передує оформленню позовної заяви офіційний курс НБУ складає 44,3399 грн за 1 долар США.

Отже, курс перевищує 0,3%, що дає підстави для перерахунку згідно умов Договору.

Суд перевірив розрахунок курсової різниці, здійснений позивачем та дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 205 424,00 грн курсової різниці є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в п. 1.3., 1.4. прохальної частини заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.07.2026 позивач просить:

- в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки, з 28.07.2026 та до моменту виконання рішення, на суму основного боргу (без врахування коригування ціни) що становить 2 314 178,40 грн за формулою: пеня = сума основного боргу x (2хУСД:365)х Д : 100, де С сума несплаченого основного боргу за період з наступної дати від дачі заяви про збільшення позовних вимог і до моменту виконання рішення, де 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення, та стягнути суму нарахованої пені з відповідача на користь позивача;

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у цій справі, що у випадку часткової сплати відповідачем суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок основного боргу, а у випадку повного розрахунку за весь період прострочення і до моменту розрахунку.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

За своєю природою приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України є нормами процесуального права, які не регулюють відносини господарсько-правової відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, які своєю чергою встановлюються правилами матеріального права чи умовами договору.

Приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України лише нормативно врегульовують ці відносини, передбачивши додатковий правовий інструмент забезпечення виконуваності рішення суду боржником, а умови та підстави для нарахування регулюються нормами матеріального права.

За змістом правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.

Суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, та на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Суд бере до уваги, що позивач не навів обставин, які б свідчили про ризики ухилення відповідачем від виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Суд зауважив також, що відповідач частково оплатив поставлений йому товар до звернення позивача до суду.

Збільшуючи позовні вимоги, позивач скористався своїм правом донарахувати 3% річних та пеню за період 05.06.2026 - 27.07.2026.

Враховуючи викладене, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, господарський суд ураховує матеріальні інтереси обох сторін та приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо наявності в суду саме зазначеного в цій нормі права, а не обов`язку, у зв`язку з чим доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача, викладеного в пунктах 1.3., 1.4. прохальної частини заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.07.2026.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином судовий збір покладається на відповідача в розмірі 50 174,81 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Едем" (вул. Чехова, буд. 3, м. Благовіщенське, Благовіщенський район, Кіровоградська область, 26400, код ЄДРПОУ 31518415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт сайенс парк" (вул. Мукана лейтенанта, 9, 11/1, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 33752928) 2 589 608,32 грн основного боргу, 452 695,81 грн пені, 63 837,79 грн 3% річних, 472 959,00 грн штрафу, 205 424,00 грн курсової різниці, а також 50 174,81 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії рішення направити позивачу та відповідачу до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 18.09.2026.

Суддя В.Г. Кабакова