Ухвала суду № 139859562, 18.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2804/26

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІМПЕКС УКРАЇНА» №2 від 15.09.2026 року (вх. №8601 від 16.09.2026) про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій

згідно позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІМПЕКС УКРАЇНА", м. Київ

до 1) Української міської ради, Київська обл., м. Українка

2) Сільськогосподарського кооперативу Заповітний, Київська обл. Обухівський р-н, с. Витачів

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, м. Київ

про усунення перешкод у здійсненні права користування водним об`єктом

ВСТАНОВИВ:

До суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІМПЕКС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява б/н від 15.09.2026 року (вх. №12206/26 від 16.09.2026) до 1)Української міської ради 2) Сільськогосподарського кооперативу Заповітний, Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про усунення перешкод у здійсненні права користування водним об`єктом.

Одночасно з позовом ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІМПЕКС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» подано до суду заяву №2 від 15.09.2026 року (вх. №8601 від 16.09.2026) про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам (як державним, так і приватним), особам, які виконують функції державних реєстраторів прав, та іншим суб`єктам державної реєстрації прав, які наділені повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав, скасування державної реєстрації прав, внесення записів про припинення прав/обтяжень, а також приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відкривати/закривати розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) щодо земельної ділянки площею 42,2842 га, кадастровий номер 3223181500:03:002:0217, яка розташована поза межами населених пунктів на території Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області; заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та його територіальних органів, іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державного кадастрового реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному земельному кадастрі (у тому числі, але не виключно: вносити відомості або зміни до відомостей про земельну ділянку, скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки, здійснювати процедури її поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, змінювати цільове призначення земельної ділянки) щодо земельної ділянки площею 42,2842 га, кадастровий номер 3223181500:03:002:0217, яка розташована поза межами населених пунктів на території Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Також, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІМПЕКС УКРАЇНА" через систему «Електронний суд» подано до суду заяву №3 від 16.09.2026 (вх. №16719/26 від 17.09.2026), згідно якої заявник просить розглядати раніше подану заяву про забезпечення позову з урахуванням виправленої технічної описки.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що у позовній заяві позивач (Заявник) просить Господарський суд Київської області усунути перешкоди у здійсненні права користування водним об`єктом Витачівський, розташованим на території Обухівського району Київської області, що здійснюється на підставі Договору оренди №1 від 27.06.2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Будімпекс Україна та Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, шляхом приведення земельної ділянки площею 42,2842 га з кадастровим номером 3223181500:03:002:0217 до первісного стану, що забезпечується за рахунок: визнання незаконним та скасування рішення Витачівської сільської ради №862 від 30.11.2020 року про надання сільськогосподарському виробничому кооперативу СВК «Заповіт Ілліча» дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003247; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3223181500:03:002:0217 площею 42,2842 га із закриттям Поземельної книги; припинення за Сільськогосподарським кооперативом Заповітний (код ЄДРПОУ 30932064, колишня назва: сільськогосподарський виробничий кооператив Заповіт Ілліча) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права постійного користування земельною ділянкою площею 42,2842 га кадастровий номер 3223181500:03:002:0217 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2258960332231), зареєстрованого 22.12.2020 року, номер відомостей про речове право 39911559; припинення за Українською міською радою (код ЄДРПОУ 35161509) як правонаступником Витачівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362734) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 42,2842 га кадастровий номер 3223181500:03:002:0217 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2258960332231), зареєстрованого 22.12.2020 року, номер відомостей про речове право 39911396.

Згідно ч. 13 ст. 791 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Заявник зазначає, що з метою відновлення порушених прав він має на меті отримати судове рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав на цю ділянку.

Заходи забезпечення, які просить застосувати заявник, спрямовані на забезпечення можливості ефективного виконання рішення суду в тому разі, якщо позовні вимоги позивача будуть задоволені, що вбачається за можливе лише за умови збереження земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у наявному стані, із зафіксованими нині характеристиками та речовими правами, зареєстрованими щодо неї, до моменту вирішення спору по суті, оскільки в іншому випадку виконання позитивного для позивача судового рішення виявиться технічно неможливим.

Крім того, заходи забезпечення позову мають запобігти виникненню нових або зміні існуючих речових прав на спірну земельну ділянку, що нині зареєстровані або можуть бути зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Можливість зміни характеристик спірної земельної ділянки, зміни існуючих або появи нових речових прав на неї до вирішення спору по суті, на думку заявника, створює об`єктивний ризик того, що дійсний на момент судового розгляду стан земельної ділянки та речових прав на неї, відносно яких розглядатиметься спір, може змінитися настільки, що ефективне поновлення порушеного права позивача стане суттєво складнішим або буде потребувати додаткових судових процедур.

Заявник зазначає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки, кожен із них безпосередньо спрямований на недопущення зміни правового стану спірної земельної ділянки, щодо якої позивачем заявлено вимоги про скасування державної реєстрації та припинення речових прав. При цьому, такі заходи не передбачають вилучення земельної ділянки, обмеження її фізичного використання, заборони здійснення господарської діяльності чи іншого втручання у фактичне користування нею, а лише тимчасово унеможливлюють зміну її юридичного та кадастрового стану до вирішення спору по суті.

Розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІМПЕКС УКРАЇНА» №2 від 15.09.2026 року (вх. №8601 від 16.09.2026) про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Приписами ст. ст. 136, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладені вище норми процесуального закону вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, відтак умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову у порядку частини 4 статті 137 ГПК України, слід враховувати, що однією із умов для застосування заходів забезпечення позову, крім арешту морського судна, є те, що ці заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, відтак конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи зазначене, співмірність та адекватність заходу до забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням, зокрема, вартості майна, що підлягає арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Поряд з цим, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.12.2019р. по справі №908/1310/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору: повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22

Згідно ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однак, заявником не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій.

Зокрема, заявник не посилається на будь-які докази у розумінні статей 76-79 ГПК України, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Посилання заявника на можливість зміни характеристик спірної земельної ділянки, зміни існуючих або появи нових речових прав на неї є його власними припущеннями, які не підтверджені належними доказами в розумінні статей 76-79 ГПК України.

Заявником в обґрунтування поданої заяви не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки, припущення позивача, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову.

Заявником також не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реальне ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення даної позовної вимоги.

Суд вважає за необхідне наголосити на те, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Судом враховано неодноразово висловлену Великою Палатою Верховного Суду позицію, згідно якої сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Так, згідно статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Отже, доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову визнаються судом неспроможними і необґрунтованими, тоді як наявність у процесуальному законі певного способу забезпечення позову, ще не свідчить про безумовне його застосування та вжиття за будь-яким поданим до суду позовом.

Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.

В той же час, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що вжиття заходів забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, і він не позбавлений права повторно звернутися до суду із заявою про забезпечення позову в разі виникнення обставин, за яких невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІМПЕКС УКРАЇНА» про забезпечення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІМПЕКС УКРАЇНА» у задоволенні заяви №2 від 15.09.2026 року (вх. №8601 від 16.09.2026) про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам (як державним, так і приватним), особам, які виконують функції державних реєстраторів прав, та іншим суб`єктам державної реєстрації прав, які наділені повноваженнями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (у тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав, скасування державної реєстрації прав, внесення записів про припинення прав/обтяжень, а також приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відкривати/закривати розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) щодо земельної ділянки площею 42,2842 га, кадастровий номер 3223181500:03:002:0217, яка розташована поза межами населених пунктів на території Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області; заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та його територіальних органів, іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державного кадастрового реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному земельному кадастрі (у тому числі, але не виключно: вносити відомості або зміни до відомостей про земельну ділянку, скасовувати державну реєстрацію земельної ділянки, здійснювати процедури її поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, змінювати цільове призначення земельної ділянки) щодо земельної ділянки площею 42,2842 га, кадастровий номер 3223181500:03:002:0217, яка розташована поза межами населених пунктів на території Української міської територіальної громади Обухівського району Київської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць