Рішення № 139859503, 18.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2026Справа № 910/8188/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА"

про стягнення 339098,84 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" про стягнення 339098,84 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків відповідно до умов договору поставки №384 від 28.08.2024 в частині порушення строків оплати, що встановлено рішенням суду у справі №910/8974/25, у зв`язку із чим позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати за період з 01.02.2026 по 21.04.2026, що не був охоплений судовими рішеннями у справах №910/8974/25 та № 910/1325/26.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/8188/26, визнав справу № 910/8188/26 малозначною, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (заявлене у позові), розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.07.2026 через систему через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов, в якому було заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

24.07.2026 через систему через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши вказане вище клопотання відповідача, суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч.3 ст.12 ГПК України).

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на ціну позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та незначну складність, а також враховуючи незначний обсяг доказів, які потребують дослідженню, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України справа № 910/8188/26 була визнана судом малозначною.

Оскільки справа №910/8188/26 підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, відповідач не навів жодних обставин необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

З урахуванням наведеного, суд залишає без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи №910/8188/26 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору поставки № 384 від 28.08.2024 та Специфікації № 21 відповідач у строки, встановлені договором, не здійснив оплату за поставлений товар в сумі 8161149,05 грн.

Порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару в сумі 8161149,05 грн встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8974/25. Зазначеним рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК"8 161 149,05 грн основної заборгованості; 25 748,14 грн 3% річних; 266 064,13 грн пені; 65 289,19 грн втрат від інфляції та 102 219,01 грн судового збору. Інфляційні втрати у справі № 910/8974/25 нараховані до 17.07.2025.

У подальшому позивач звертався до суду з позовами про стягнення з відповідача пені в сумі 1005051,10 грн та інфляційних втрат в сумі 131158,18 грн, що нараховані на суму основного боргу за період з 18.07.2025 до 30.01.2026.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/1325/26 позов задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 року у справі № 910/1325/26 з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 про виправлення описки стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранова Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ботік" 173 476, 92 грн пені та 131 158, 18 грн інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Сума заборгованості за рішеннями по справі №910/8974/25 погашена відповідачем відповідно до платіжних інструкцій від 21.04.2026, 22.04.2026 та від 28.04.2026.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 339098,84 грн інфляційних втрат, що нараховані на суму основного боргу за наступний період, що не був охоплений судовими рішеннями у справах №910/8974/25 та 910/1325/26, а саме: за період з 01.02.2026 по 21.04.2026.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:

- cтягнення інфляційних витрат за тим самим договором у кількох судових процесах без встановлення нового самостійного та доведеного періоду прострочення фактично призводить до множинного притягнення до цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення зобов`язання, що суперечить загальним засадам справедливості та пропорційності цивільної відповідальності, закріпленим у статті 3 ЦК України;

- оскільки товар відповідач отримав, а грошову кошти позивач не отримав, то взаємовідносини, що склалися між сторонами за своєю економічною природою після передачі товару без його повної оплати, фактично набули ознак комерційного кредитування. Тобто покупець отримав можливість користуватися товаром до повного виконання свого грошового обов`язку, що за своєю суттю є різновидом комерційного кредиту, який прямо передбачений положеннями цивільного законодавства;

- оскільки правовідносини фактично містять ознаки комерційного кредитування, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" як покупцем укладено договір поставки № 384 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (далі - товар) на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та/або в Специфікаціях до договору, а покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату товару (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 384 від 28.08.2024 року та Специфікації № 21 від 28.05.2025 постачальник поставив покупцю товар пшеницю 3 класу врожаю 2024 року, зокрема:

- за видатковою накладною № 76 від 07.06.2025 вартістю 4322093,40 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною № 77 від 08.06.2025 вартістю 5147198,04 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною № 78 від 09.06.2025 вартістю 4036698,96 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною № 79 від 10.06.2025 вартістю 2968651,20 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною № 80 від 11.06.2025 вартістю 3751500,60 грн з ПДВ;

- за видатковою накладною № 81 від 12.06.2025 вартістю 4790430,48 грн з ПДВ.

Всього загальною вартістю 25 016 572,68 грн з ПДВ.

У зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" строків сплати поставленого товару за договором та Специфікацією № 21 від 28.05.2025, ТОВ"КОМПАНІЯ "БОТІК" зверталось до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8974/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" 8 161 149, 05 грн основної заборгованості, 25 748,14 грн 3% річних, 266 064,13 грн пені, 65 289,19 грн втрат від інфляції та 102 219,01 грн судового збору. Також, судом ухвалено нарахування 3% річних на 8 161 149,05 грн. основної заборгованості, починаючи з 18.07.2025 до моменту виконання рішення суду. Нарахування інфляційних втрат у справі № 910/8974/25 здійснено по 17.07.2025.

У подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №910/1325/26, яке змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" 173476, 92 грн пені та 131158, 18 грн інфляційних втрат. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з серпня 2025 по грудень 2025.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що відповідач виконав зобов`язання за договором поставки № 384 від 28.08.2024 року та Специфікацією № 21 від 28.05.2025 зі сплати основного боргу в сумі 8161149,05 грн, що був стягнутий з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/8974/25 лише 21.04.2026 -22.04.2026, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 339098,84 грн, нараховані за наступний період, що не був охоплений судовими рішеннями у справах №910/8974/25 та № 910/1325/26 , а саме: за період з 01.02.2026 по 21.04.2026.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

За ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, правові відносини між сторонами виникли за договором про поставки № 384 від 28.08.2024 року та Специфікацією № 21 від 28.05.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8974/25 встановлено порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 8161149,05 грн

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність у відповідача зобов`язання з оплати боргу в сумі 8 161 149, 05 грн підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8974/25 та повторного доведення не потребують.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із матеріалами справи, відповідач сплатив позивачу заборгованість сумі 8 161 149, 05 грн, що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 у справі № 910/8974/25 21.04.2026 та 22.04.2026,

Отже, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку суму інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання, що відбулось лише в період 21.04.2026-22.04.2026.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України та нарахування інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат у сумі 339098,84 грн позивач здійснює за період лютий 2026 квітень 2026, що не був охоплений судовими рішеннями у справах №910/8974/25 та № 910/1325/26.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків".

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 339098,84 грн, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача про те, що cтягнення інфляційних витрат за тим самим договором у кількох судових процесах без встановлення нового самостійного та доведеного періоду прострочення фактично призводить до множинного притягнення до цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення зобов`язання, то вказане твердження є помилковим, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на стягнення інфляційних втрат протягом всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, а у цій справі період прострочення є іншим, ніж у справах №910/8974/25 та № 910/1325/26.

Щодо доводів відповідача про те, що правовідносини фактично містять ознаки комерційного кредитування і до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то суд зазначає таке.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). Отже, оскільки спірні правовідносини сторін у даній справі виникли за договором поставки товару, що передбачає обов`язок продавця передати товар, а покупця - оплатити його, тому на спірні правовідносини не можуть поширюватися приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Передбачений умовами договору порядок оплати товару не змінює правової природи таких відносин та не свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин у розумінні положень Цивільного законодавства.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 1057 Цивільного кодексу України, а також пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, на які посилається відповідач.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 339098,84 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" про стягнення 339098,84 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНОВА УКРАЇНА" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.15, ідентифікаційний код 44868696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "БОТІК" (64653, Харківська обл., Лозівський р-н, с.Веселе (колишня Смирнівська с/р), Лозівська ТГ, вул.Абрикосова, буд.4, ідентифікаційний код 21172627) 339098,84 грн інфляційних втрат та 4069,19 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.09.2026.

Суддя С.О. Турчин