Ухвала суду № 139859491, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/1267/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ»

про розстрочення виконання судового рішення

у справі №910/1267/26

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ»

про стягнення 403 970, 20 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

Представники учасників справи:

від позивача (стягувача): Проскурякова Н.А.;

від відповідача (боржника): не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (надалі позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» (надалі відповідач) про стягнення 403 970, 20 грн, з яких: 264 670, 13 грн пеня та 139 300, 07 грн штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, яке набрало законної сили 18.08.2026, позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» на користь Служби безпеки України 264 670, 13 грн пені, 139 300, 07 грн штрафу та 4 847, 64 грн судового збору.

25.08.2026 від представника відповідача (боржника) надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення строком на 9 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 призначено розгляд заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення в справі на 15.09.2026 та запропоновано позивачу надати суду в строк до 03.09.2026 письмові пояснення по суті заяви.

01.09.2026 від позивача (стягувача) надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення, у яких останній просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що відповідачем (боржником) не доведено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Позивач (стягувач) зазначає, що подані відповідачем (боржником) документи не підтверджують його неплатоспроможності, а, навпаки, свідчать про продовження активної господарської діяльності та значний рух коштів на банківському рахунку. Також позивач (стягувач) наголошує, що збитковість підприємства, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, а також необхідність фінансування поточної діяльності самі по собі не є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення.

14.09.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 видано відповідний наказ.

У судове засідання 15.09.2026 з`явився представник позивача (стягувача), представник відповідача (боржника) в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. У судовому засіданні представник позивача (стягувача) заперечував проти задоволення заяви відповідача (боржника) про розстрочення виконання рішення та просив відмовити у її задоволенні.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, та об`єктивно оцінивши надані докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, розстрочення виконання судового рішення не є звичайним способом його виконання та може бути застосоване судом за наявності конкретних обставин, які об`єктивно істотно ускладнюють виконання рішення у встановленому порядку.

При вирішенні такого питання суд має враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність обставин надзвичайного чи виняткового характеру, а також забезпечити справедливий баланс між правом боржника на врахування об`єктивних перешкод у виконанні рішення та правом стягувача своєчасно отримати присуджене судом.

Розстрочення виконання рішення полягає у його виконанні частинами у строки, визначені судом, та має бути спрямоване саме на забезпечення реального виконання рішення за наявності об`єктивних перешкод для його одночасного виконання, а не на створення боржнику більш зручного режиму виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на скрутний фінансовий стан, збитковість господарської діяльності за результатами липня 2026 року, значний обсяг кредиторської заборгованості та необхідність використання грошових коштів, що надходять на банківський рахунок, для забезпечення поточної господарської діяльності, розрахунків із працівниками, контрагентами та бюджетом.

На підтвердження зазначених обставин заявником подано довідку про аналіз рахунку 791 за липень 2026 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 791 за липень 2026 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 станом на 21.08.2026 та банківську виписку АТ «УКРСИББАНК» за період з 01.08.2026 по 24.08.2026.

За твердженням заявника, дані бухгалтерського обліку свідчать про збиток підприємства за результатами липня 2026 року в розмірі 846 680,59 грн, а одноразова сплата присудженої суми 408 817,84 грн істотно ускладнить здійснення товариством поточної господарської діяльності.

Разом із тим суд зазначає, що саме по собі відображення у внутрішніх регістрах бухгалтерського обліку від`ємного фінансового результату за окремий місяць не є достатнім доказом неплатоспроможності юридичної особи та не підтверджує відсутності у неї грошових коштів, іншого ліквідного майна чи джерел фінансування, за рахунок яких може бути виконано судове рішення.

Подана оборотно-сальдова відомість по рахунку 791 відображає фінансовий результат діяльності товариства за липень 2026 року, однак сама по собі не дає можливості встановити повний та об`єктивний майновий стан відповідача (боржника) на час вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення.

Зокрема, матеріали заяви не містять повної фінансової звітності товариства, балансу підприємства, звіту про фінансові результати за відповідні звітні періоди, відомостей про всі належні товариству грошові кошти та банківські рахунки, рухоме та нерухоме майно, фінансові інвестиції, корпоративні права, кредитні лінії, можливість залучення позикового фінансування та інші активи, за рахунок яких може бути забезпечено виконання рішення.

Не подано також доказів існування простроченої заборгованості із заробітної плати, податків чи інших обов`язкових платежів, загрози припинення господарської діяльності, неплатоспроможності або банкрутства товариства в разі одночасного виконання рішення.

Отже, подані заявником документи не дають суду можливості встановити, що фінансовий стан відповідача (боржника) є таким, за якого виконання рішення без надання розстрочення об`єктивно неможливе або істотно ускладнене.

Посилання заявника на наявність дебіторської та кредиторської заборгованості також не свідчить саме по собі про існування передбачених частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України обставин.

Наявність взаєморозрахунків із контрагентами є звичайним елементом здійснення господарської діяльності юридичної особи. При цьому заявником не надано суду доказів, які б дозволяли встановити строки погашення всієї дебіторської та кредиторської заборгованості, її прострочений характер, а також вплив відповідних зобов`язань на реальну можливість виконання саме рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026.

Більше того, подані самим заявником документи підтверджують продовження відповідачем (боржником) активної господарської діяльності та наявність значного руху грошових коштів.

Так, згідно з банківською випискою АТ «УКРСИББАНК» за період з 01.08.2026 по 24.08.2026 обороти по рахунку товариства становили 1 769 803,69 грн за дебетом та 1 758 126,50 грн за кредитом.

Протягом зазначеного періоду товариство отримувало кошти від контрагентів та одночасно здійснювало розрахунки за товари, роботи й послуги, виплачувало заробітну плату, сплачувало податки та інші обов`язкові платежі.

Зокрема, з банківської виписки вбачається здійснення 18.08.2026 платежу в сумі 440 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ДОРС ЮА» з призначенням платежу «Оплата за товар, згідно акту звірки 17.08.2026», а також здійснення інших платежів на користь контрагентів.

Наведене спростовує твердження про відсутність у товариства грошового обороту та підтверджує можливість здійснення ним значних платежів у процесі поточної господарської діяльності.

Фактично доводи заявника зводяться до того, що грошові кошти, які надходять товариству, необхідні йому для фінансування поточних господарських операцій та виконання зобов`язань перед іншими контрагентами, а одночасне спрямування 408 817,84 грн на виконання судового рішення вимагатиме вилучення відповідної суми з господарського обороту.

Водночас необхідність перерозподілу грошових потоків, зміни черговості поточних платежів або тимчасового обмеження використання обігових коштів для інших господарських потреб не може сама по собі свідчити про об`єктивну неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті викладеного варто зазначити, що за положеннями статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Приймаючи господарські рішення щодо спрямування отриманих коштів на розрахунки з іншими контрагентами, відповідач (боржник) має враховувати існування судового рішення, яке набрало законної сили, та необхідність його виконання.

При цьому заявником не подано доказів здійснення ним хоча б часткового добровільного виконання рішення або вжиття після набрання ним законної сили заходів, спрямованих на поступове погашення присудженої суми.

Суд також враховує, що сам заявник у заяві зазначає про продовження реальної господарської діяльності товариства, регулярне надходження грошових коштів від контрагентів та наявність дебіторської заборгованості, яку він розглядає як джерело майбутніх надходжень.

Отже, наведені заявником обставини свідчать насамперед про необхідність організації ним власних грошових потоків та розподілу отримуваних коштів між різними господарськими зобов`язаннями, однак не підтверджують наявності об`єктивних та незалежних від волі боржника обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.

Суд також критично оцінює доводи заявника про те, що саме запропонований ним дев`ятимісячний графік забезпечить реальне виконання рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» не надало прогнозного руху грошових коштів на відповідний період, доказів конкретних гарантованих надходжень у кожному із дев`яти місяців чи інших доказів, які б підтверджували можливість щомісячної сплати саме по 45 424,20 грн та 45 424,24 грн у запропоновані строки.

Таким чином, наведений у заяві графік фактично ґрунтується на припущенні щодо збереження в майбутньому достатнього рівня господарських надходжень, а не на документально підтверджених обставинах.

При цьому заявником не обґрунтовано, чому за наявності поточного грошового обороту та продовження господарської діяльності виконання рішення саме на цей час є істотно ускладненим, проте протягом наступних дев`яти місяців товариство гарантовано матиме можливість здійснювати визначені ним щомісячні платежі.

Судом також ураховується правова природа присудженої до стягнення суми.

Так, за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 з відповідача стягнуто 264 670,13 грн пені та 139 300,07 грн штрафу внаслідок неналежного виконання ним договірних зобов`язань.

Та обставина, що присуджена до стягнення сума переважно складається зі штрафних санкцій, а не основного боргу, не змінює обов`язкового характеру судового рішення та сама по собі не свідчить про існування обставин, які істотно ускладнюють його виконання.

Питання про наявність правових підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій та їх розмір уже вирішено судом під час розгляду спору по суті, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026, залишено без змін судом апеляційної інстанції.

При вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення суд відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

У даному випадку необхідність звернення позивача до суду та стягнення штрафних санкцій виникла внаслідок установленого судовим рішенням неналежного виконання відповідачем (боржником) власних договірних зобов`язань, що також підлягає врахуванню при оцінці балансу інтересів сторін.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Оскільки надання розстрочення фактично відтерміновує повне поновлення майнових прав стягувача, такий захід має застосовуватися лише за наявності належно підтверджених підстав і не може бути зумовлений виключно прагненням боржника зберегти звичайний порядок здійснення своєї господарської діяльності.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд має забезпечити справедливий баланс між майновими інтересами боржника та правом стягувача своєчасно й у повному обсязі отримати присуджені кошти.

Невиправдане відтермінування виконання остаточного судового рішення за відсутності належно підтверджених обставин, які істотно ускладнюють його виконання, покладало б негативні наслідки фінансового становища та способу організації господарської діяльності відповідача на позивача (стягувача), який правомірно очікує виконання рішення, що набрало законної сили.

Оцінивши наведені відповідачем (боржником) доводи в сукупності з поданими доказами, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності об`єктивних, виняткових та тимчасових обставин, які роблять виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 неможливим або істотно ускладнюють його виконання.

Надані документи свідчать про продовження товариством активної господарської діяльності, значний рух грошових коштів, здійснення розрахунків із контрагентами та наявність джерел поточних і майбутніх надходжень.

Натомість повного та об`єктивного майнового стану боржника заявником не розкрито, реальної загрози його неплатоспроможності внаслідок виконання рішення не доведено, а запропонований графік розстрочення належними доказами майбутніх надходжень не забезпечено.

Наведені заявником обставини стосуються переважно необхідності фінансування поточної господарської діяльності та виконання зобов`язань перед іншими контрагентами і свідчать про необхідність перерозподілу фінансових ресурсів, а не про існування передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України підстав для розстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/1267/26 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВІКСІМ» про розстрочення виконання судового рішення в справі №910/1267/26 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повна ухвала складена та підписана 18.09.2026.

Суддя Я.А.Карабань