Рішення № 139859419, 17.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2026Справа № 910/16587/25

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без повідомлення (виклику) представників учасників справи матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далінг"

про стягнення 216 766,74 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далінг" про стягнення 216 766,74 грн, з яких 45 132,47 грн складає заборгованість за послуги з центрального опалення, 4 766,18 грн - заборгованість за послуги з центрального постачання гарячої води, 93 842,93 грн - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, 6 012,71 грн - заборгованість за надання послуг з постачання гарячої води, 51 218,48 грн - інфляційна складова боргу, 14 186,54 грн - три проценти річних, 10,83 грн - пеня, 26,13 грн - заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 1 043,73 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та 526,74 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків за договором/особовим рахунком № 824215800610101.

Ухвалою суду від 07.01.2026 відкрито провадження в справі 910/16587/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 07.01.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 03170, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 76, офіс 1.

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду у зв`язку з неврученням адресату з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 1 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії.

Згідно інформаційної довідки від 01.03.2021 року №246404906 та договору купівлі- продажу від 27.08.2024 року у період з 23.07.2020 року по 27.08.2024 року власником квартири №61 в будинку №4-6 по вул. Руданського Степана в м. Києві загальною площею 81 кв.м. є ТОВ «ДАЛІНГ» (ЄДРПОУ 43650621).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; 6) дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; 7) допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (Іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг; 11) інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; 12) надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Щодо нарахування вартості наданих послуг централізованого опалення.

За твердженням позивача, яке не спростовано матеріалами справи, з 23.07.2020 відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Однак, відповідачем не виконано обов`язок щодо укладення з виконавцем комунальної послуги Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Договору про надання житлово-комунальних послуг.

Водночас, відсутність підписаного Сторонами Договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Будинок за адресою виконання договору, під`єднаний до мереж тепло- та гарячого водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо- будинкової системи тепло- та гарячого водопостачання, а отже, Відповідач є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Позивач здійснював постачання централізованого опалення до будинку №4-6 по вул. Руденського Степана в м. Києві що підтверджується копіями корінців нарядів на включення та відключення будинку від опалення у спірний період та добовими відомостями споживання опалення.

Відповідач від послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлявся (не відключався).

Позивачем було складено акти надання послуг з централізованого опалення Відповідачу, в якому зазначено, кількість Гкал,, ціна без ПДВ, коефіцієнт по ціні газу, сума без ПДВ, всього з ПДВ за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води факт отримання послуг Споживачем,

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між Позивачем та Відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: Позивач щомісячно надає Відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає Відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а Відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Позивачем було сформовано акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого опалення (ЦО) за період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року, розрахунку заборгованості за послугу з централізованого опалення (ЦО) розмір складає 45132,47 грн.

Щодо нарахування вартості послуги з централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до п. 1 Договору Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних ' комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

На підставі ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. 2.Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. 3. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. 4. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. 5. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Згідно п. 1 Розділу ІІ Базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг Наказу від 22.11.2018 року МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», 1. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку гарячої води визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку ГВП або розрахунково у разі його відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку холодної води визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку централізованого водопостачання або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії розподіляється на загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку та загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання. Загальний обсяг теплової енергії, спожитої у будівлі/будинку на гаряче водопостачання визначається за допомогою вузла обліку теплової енергії або розрахунково, як приведений до обсягу теплової енергії загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води. У разі, якщо приготування гарячої води відбувається у будівлі/будинку (у індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенеруючій установці), то загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його(їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, а загальний обсяг спожитої будівлею/будинком гарячої води визначається за допомогою вузла обліку холодної води перед водопідігрівачем.

Позивачем було складено акти наданих послуг з централізованого постачання гарячої води за період з липня 2020 року по жовтень 2021 року з відображенням здійсненого перерахунку

Позивачем було сформовано акт звіряння взаєморозрахунків з централізованого постачання гарячої води за період за липень 2020 року по жовтень 2021 року, розрахунку заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води Відповідачу розмір складає 4 766,18 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконав щодо оплати послуг централізованого водопостачання гарячої води в результаті утворилась заборгованість за період за липень 2020 року по жовтень 2021 року в розмірі 4 766,18 грн.

Щодо нарахувань за послуги постачання теплової енергії та гарячої води.

З набуттям чинності Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії'), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом абз. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, автоматично вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», споживачі (співвласники багатоквартирного будинку) не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин (колективний споживач, колективний договір або індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) та не уклали відповідний договір з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Враховуючи викладене вище, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло функцій виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води для мешканців вищезазначеного будинку за збігом терміну 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», тобто з 01.11.2021.

Таким чином, з 01.11.2021 споживачам за адресою: будинок №4-6 по вул. Руданського Степана в м. Києві надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.

Доказом безумовної згоди споживача на приєднання до зазначеного публічного договору є продовження отримання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що надаються Позивачем. Також слід звернути увагу суду на ту обставину, що Відповідачем не вчинені дії з відключення від послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в порядку чинного законодавства.

Проте, Відповідачем неповно виконувались взяті на себе зобов`язання за наслідками чого за період з листопада 2021 року по вересень 2025 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по вересень 2025 року у розмірі 93 842,93 грн та 6 012,71 грн за постачання гарячої води за період з травня 2024 року по вересень 2025 року включно.

Щодо нарахування внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 02,04.2020) комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим Інженерним вводом, згідно з показаннями його (їx) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.

На підставі ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (в редакції від 09.06.2018) витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних Індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.12.2019 № 2244 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено внески за обслуговування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вузлів комерційного обліку комунальних послуг, а саме вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.

Таким чином у Відповідача виник обов`язок зі сплати Внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, встановленого за адресою: м. Київ, вулиця Руданського Степана, 4-6.

Позивачем складено акти виконаних робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, в якому зазначено - період, ціна без ПДВ, всього з ПДВ за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2021 року

Позивачем сформовано рахунок на оплату внесків за обслуговування вузла комерційного обліку теплової енергії за період з 1 кварталу 2021 року по 3 квартал 2021 року в розмірі 26,13 грн.

Щодо нарахування плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - це платіж, якій споживач сплачує виконавцю комунальної послуга за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговування внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу І з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії ( у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Плата за абонентське обслуговування розраховується КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на одного абонента (один особовий рахунок) на місяць з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за Індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг»,

Таким чином, у Відповідача існує обов`язок сплати Позивачу плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії

Позивачем складено акт звіряння взаєморозрахунків з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії розмір якої складає 1 043,73 грн та акт звіряння взаєморозрахунків з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води розмір якої складає 526,74 грн.

Позивачем сформовано рахунки з плати за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по серпень 2024 року в розмірі 1 043,73 грн та з плати за абонентське обслуговування з постачання гарячої води за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 526,74 грн.

З огляду на зазначені вище обставини позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 45 132,47 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, 4 766,18 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, 93 842,93 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 6 012,71 грн заборгованості за надання послуг з постачання гарячої води, 26,13 грн заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 1 043,73 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 526,74 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води. Також позивач заявляє про стягнення з відповідача 51 218,48 грн інфляційної складової боргу, 14 186,54 грн. 3% річних, 10,83 грн пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини між сторонами виникли до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Так, частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано жодних належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів належного виконання своїх обов`язків за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310450 від 05.11.2018.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості та наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» в частині стягнення з відповідача 45 132,47 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, 4 766,18 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, 93 842,93 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 6 012,71 грн заборгованості за надання послуг з постачання гарячої води, 26,13 грн заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 1 043,73 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та 526,74 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 51 218,48 грн інфляційної складової боргу, 14 186,54 грн. 3% річних, 10,83 грн пені суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статті 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та три проценти річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 216 766,74 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далінг" (03170, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 76, офіс 1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 46350621) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, м.Київ, Печерський район, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40538421) 45 132,47 грн заборгованості за послуги з централізованого опалення, 4 766,18 грн заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, 93 842,93 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 6 012,71 грн заборгованості за надання послуг з постачання гарячої води, 26,13 грн заборгованості з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку, 1 043,73 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії, 526,74 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води, 51 218,48 грн інфляційних втрат, 14 186,54 грн три проценти річних, 10,83 грн пені та судовий збір в сумі 3 251,50 грн.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ