Ухвала суду № 139859401, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/6540/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс»

про стягнення 60 328 066, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Дубина Т.М.

представники учасників справи:

від позивача: Іванов А.В.;

від відповідача: Кащенко М.Ю.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 60 328 066, 00 грн, з яких: 25 326, 00 грн винагорода агента та 361 800, 00 грн додаткові витрати агента за агентським договором №1707-1/А від 17.07.2024; 295 000, 00 грн винагорода агента, 2 045 940, 00 грн додаткові витрати агента та 57 600 000, 00 грн компенсація сплаченого грошового покриття за агентським договором №2410-2/А від 24.10.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за агентськими договорами №1707-1/А від 17.07.2024 та №2410-2/А від 24.10.2024, у частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

09.06.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/6540/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання в справі на 08.07.2026.

23.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній, зокрема зазначив, що повністю визнає позовні вимоги, погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, та не заперечує щодо наданої позивачем правової оцінки спірних правовідносин.

23.06.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

06.07.2026 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 08.07.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи відзив на позов від 22.06.2026, який надійшов до суду 23.06.2026. Також суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача про долучення доказу до матеріалів справи від 22.06.2026, яке надійшло до суду 23.06.2026 та долучив поданий 22.06.2026 відповідачем доказ до матеріалів справи. Крім цього, суд протокольною ухвалою у порядку ст.74 ГПК України витребував у позивача та відповідача належним чином засвідчену копію документу. Також суд протокольною ухвалою у порядку ст.74 ГПК України витребував у Акціонерного товариства «Комінбанк» належним чином засвідчені копії документів та інформацію. Крім цього, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 15.09.2026.

23.07.2026 та 24.07.2026 від представника відповідача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані докази.

28.07.2026 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані докази.

29.07.2026 від Акціонерного товариства «Комінбанк», на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані докази.

01.09.2026 від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на подання доказів, а також про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 15.09.2026 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою задовольнив заяви відповідача від 23.07.2026 та 24.07.2026 про долучення доказів до матеріалів справи та долучив подані 23.07.2026 та 24.07.2026 відповідачем докази до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою задовольнив заяву позивача від 28.07.2026 про долучення доказу до матеріалів та долучив поданий 28.07.2026 позивачем доказ до матеріалів справи. Крім цього суд протокольною ухвалою задовольнив заяву Акціонерного товариства «Комінбанк» від 29.07.2026 про долучення доказів до матеріалів справи та долучив подані докази до матеріалів справи.

Також суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача від 01.09.2026 про визнання причин пропуску строку поважними і поновлення строку на подання доказів та залишив додані позивачем до вказаного клопотання докази без розгляду, з огляду на таке.

За приписами ст.7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

За приписами частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у відповідний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Приписами ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч.1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, представник позивача зазначає, що після відкриття провадження у справі та надходження документів від учасників справи і Акціонерного товариства «Комінбанк» ним було направлено адвокатський запит з метою перевірки повноти документів, переданих Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателліттрейд» позивачу за договором про відступлення права вимоги №053-ПВ від 11.02.2025. За результатами такого запиту позивач лише 01.09.2026 отримав відповідь та копію додаткової угоди №3 від 30.12.2024, про існування якої, за його твердженням, раніше не знав.

Разом із тим, суд зазначає, що наведені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного отримання та подання відповідних доказів.

Так, додаткова угода №3 до агентського договору №2410-2/А укладена 30.12.2024, тобто існувала ще до укладення 11.02.2025 договору про відступлення права вимоги №053-ПВ та більш ніж за рік до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» до суду з даним позовом.

При цьому відповідно до пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги права вимоги за агентськими договорами вважаються відступленими з моменту підписання сторонами договору та акта приймання-передачі прав і документів, а на підтвердження виконання зазначеної умови 11.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателліттрейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» підписано відповідний акт, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав права та документи, що підтверджують право вимоги. Сам позивач саме на цю обставину посилається як на підтвердження належного переходу до нього права вимоги.

Більше того, умовами договору про відступлення права вимоги на первісного кредитора покладено обов`язок передати новому кредитору документацію, що підтверджує передані права вимоги. За таких обставин, набуваючи право вимоги на суму 60 328 066,00 грн та приймаючи документи, які його підтверджують, саме позивач як новий кредитор був зацікавлений у перевірці повноти документального оформлення набутого ним права вимоги до звернення з відповідним позовом.

Водночас з наданого позивачем листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Сент-Проперті» вбачається, що адвокатський запит, за наслідками якого було виявлено додаткову угоду №3, отримано товариством лише 20.08.2026, тобто вже після звернення до суду з позовом 01.06.2026 та після відкриття провадження у справі. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю «Сент-Проперті» прямо зазначило, що не може достовірно повідомити причини непередання вказаної додаткової угоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані», оскільки у зв`язку зі зміною керівництва відсутня інформація, яка дала б змогу встановити відповідні обставини.

Отже, поданий позивачем лист не підтверджує існування об`єктивної перешкоди, яка унеможливлювала отримання додаткової угоди №3 до звернення до суду. Навпаки, з його змісту неможливо встановити ані причину непередання документа первісним кредитором, ані період існування такої перешкоди, ані обставини, які б свідчили, що документ не міг бути отриманий позивачем раніше за умови вчинення ним належних дій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.06.2023 у справі №910/16181/18 зазначив, що докази, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, мають подаватися разом із відповідною заявою по суті справи; єдиним винятковим випадком їх прийняття з порушенням установленого строку є наявність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, а тягар доведення таких обставин покладається саме на учасника справи, який подає доказ із пропуском строку.

Відповідні висновки щодо розподілу тягаря доказування та добросовісності поведінки сторони/учасника при вчиненні процесуальної дії з надання доказів у господарському процесі, викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18, від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012 та від 16.07.2020 у справі № 908/2828/19, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 та від 12.01.2021 у справі № 924/1103/19.

Крім того, у постанові від 24.04.2024 у справі №909/544/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголосив, що частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України містить імперативну заборону приймати до розгляду докази, подані з пропуском установленого строку, а особа, яка не може своєчасно подати доказ, повинна зазначити причини його неподання та належними доказами підтвердити вчинення всіх залежних від неї дій, спрямованих на своєчасне отримання та подання такого доказу.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що в період з 11.02.2025 (дати набуття позивачем права вимоги та прийняття відповідних документів) до 01.06.2026 (дати звернення з позовом до суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» зверталося до первісного кредитора із запитами щодо повноти переданих документів, вимагало надання інших додаткових угод до агентського договору №2410-2/А, здійснювало звірку переданої документації або вчиняло інші дії, спрямовані на встановлення повного змісту правовідносин, з яких ним заявлено вимогу про стягнення 59 940 940,00 грн.

Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач не повідомив суд у порядку частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про неможливість подання окремих доказів разом із позовом, не навів причин їх неподання у встановлений строк та не підтвердив належними доказами вчинення ним усіх залежних дій, спрямованих на своєчасне отримання таких доказів.

Отже, позивачем не доведено сукупності обставин, необхідних для застосування винятку, передбаченого частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України: не встановлено об`єктивних причин, які перешкоджали отриманню додаткової угоди №3 до подання позову, та не підтверджено, що до спливу встановленого процесуального строку позивач вчинив усі залежні від нього дії для отримання відповідного документа.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску процесуального строку поважними та його поновлення. Відтак у задоволенні клопотання представника позивача від 01.09.2026 про визнання причин пропуску строку поважними і поновлення строку на подання доказів суд відмовляє, а додані позивачем до вказаного клопотання докази залишає без розгляду.

Крім цього, суд протокольною ухвалою відмовив у прийнятті визнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» про стягнення 60 328 066,00 грн, викладеного у відзиві на позовну заяву від 22.06.2026 та продовжив судовий розгляд справи, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 та частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Разом із тим, суд зазначає, що саме по собі визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для його задоволення судом.

За змістом частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наведені положення свідчать, що визнання позову є реалізацією відповідачем наданого йому процесуального права, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність законних підстав для задоволення заявлених і визнаних вимог.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.04.2024 у справі №914/459/23, зазначивши, що реалізація відповідачем права на визнання позову не тягне автоматичного задоволення позовних вимог. Верховний Суд вказав, що стаття 191 Господарського процесуального кодексу України України передбачає два можливих варіанта вчинення судом процесуальних дій у разі визнання позову відповідачем: 1) задоволення позову, що може бути здійснене судом лише за наявності у суду для того законних підстав; 2) постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду. При цьому, цю процесуальну дію суд вчиняє лише у разі, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або ж порушує права чи інтереси інших осіб.

У постанові від 14.12.2022 у справі №924/173/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також наголосив, що суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2025 у справі №922/2830/23.

Отже, вирішуючи питання про прийняття визнання позову, суд має перевірити не лише факт такого визнання відповідачем, а й наявність у позивача на момент розгляду спору права вимагати виконання спірного зобов`язання у примусовому порядку.

У даній справі відповідач у відзиві від 22.06.2026 зазначив, що повністю визнає заявлені позовні вимоги, погоджується з викладеними позивачем обставинами та правовою оцінкою спірних правовідносин. Позов при цьому заявлено про стягнення 60 328 066,00 грн, до складу яких входять, зокрема, 57 600 000,00 грн компенсації сплаченого грошового покриття за агентським договором №2410-2/А від 24.10.2024.

Водночас умовами договору сторони окремо врегулювали порядок і строк повернення цієї частини заявленої до стягнення суми.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 24.10.2024 до агентського договору №2410-2/А від 24.10.2024 грошові кошти, призначені для формування покриття за гарантією №G12540/24 від 24.10.2024, надаються агентом на тимчасовій, поворотній основі та не є власністю принципала, а їх повернення агенту має бути здійснено протягом 30 робочих днів з дати закінчення строку дії гарантії з урахуванням можливого продовження строку її дії та/або припинення гарантії.

Отже, умовами договору сторони визначили, що обов`язок з повернення грошового покриття виникає не з моменту його внесення агентом, виставлення рахунку чи направлення вимоги, а після закінчення строку дії банківської гарантії з урахуванням можливого продовження її дії, установивши для такого повернення окремий строк.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії банківської гарантії №G12540/24 від 24.10.2024 неодноразово продовжувався. На виконання вимог суду Акціонерне товариство «Комінбанк» 29.07.2026 надало, серед іншого, договір про внесення змін №5 від 28.07.2026 до договору про надання гарантії №G12540/24. Відповідно до умов зазначеного договору про внесення змін строк дії гарантії продовжено до 31.08.2026 включно.

Отже, з урахуванням того, що строк дії банківської гарантії №G12540/24 погоджено сторонами до 31.08.2026 включно, а умовами додаткової угоди №1 до агентського договору №2410-2/А передбачено повернення грошового покриття протягом 30 робочих днів з дати закінчення строку дії гарантії, строк виконання відповідачем обов`язку щодо повернення 57 600 000,00 грн не настав ані на момент звернення позивача до суду з даним позовом 01.06.2026, ані на момент визнання відповідачем позову у відзиві від 22.06.2026, ані станом на дату постановлення цієї ухвали 15.09.2026.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №927/1431/23, у якій зазначено, що за наявності встановленого у зобов`язанні строку його виконання таке зобов`язання підлягає виконанню саме у визначений строк відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Водночас положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими передбачено право кредитора вимагати виконання зобов`язання у будь-який час, підлягають застосуванню лише у випадках, коли строк виконання відповідного обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У даному випадку сторони безпосередньо погодили строк повернення грошового покриття - протягом 30 робочих днів з дати закінчення строку дії гарантії з урахуванням можливого продовження її дії, а тому підстави для застосування частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин направлення кредитором вимог про погашення заборгованості не змінює погодженого сторонами строку виконання зобов`язання щодо повернення 57 600 000,00 грн та не є підставою для його дострокового настання.

Так само не впливає на цей строк і відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателліттрейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані».

Відповідно до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення закріплено і в договорі про відступлення права вимоги №053-ПВ від 11.02.2025, а саме: право вимоги передано новому кредитору в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення (п.1.2. договору).

Отже, внаслідок заміни кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсвіт Компані» не могло набути більшого обсягу прав, ніж мав первісний кредитор, зокрема права вимагати повернення грошового покриття раніше строку, визначеного агентським договором №2410-2/А від 24.10.2024 та додатковою угодою №1 від 24.10.2024.

Відповідно до статей 610 та 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тому до настання визначеного сторонами строку виконання зобов`язання боржник не вважається таким, що прострочив його виконання, а відтак відсутні правові підстави для примусового стягнення відповідної суми.

Подібний підхід відображено у постанові Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №922/272/25, у якій Касаційний господарський суд погодився з висновком про передчасність вимог, пов`язаних із невиконанням договірного обов`язку, строк виконання якого за умовами договору ще не настав, та наголосив на необхідності враховувати встановлений сторонами строк зобов`язання відповідно до статей 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність самого зобов`язання відповідача щодо повернення 57 600 000,00 грн та настання строку його виконання є різними юридичними обставинами. Те, що відповідний обов`язок передбачений договором, не означає можливості його примусового виконання до настання встановленого сторонами строку.

При цьому процесуальне визнання позову відповідачем також не є правочином про внесення змін до агентського договору та не змінює змісту матеріального зобов`язання сторін. Воно є виключно процесуальною дією в межах судового провадження, наслідки якої визначаються статтею 191 Господарського процесуального кодексу України. Відтак шляхом визнання позову відповідач не може надати позивачу право на дострокове примусове стягнення суми, строк повернення якої відповідно до чинних умов договору не настав.

Ураховуючи викладене, суд установив, що відповідач у відзиві від 22.06.2026 визнав позов у повному обсязі, тобто без виокремлення окремих складових заявленої до стягнення суми, у тому числі визнав вимогу про стягнення 57 600 000,00 грн компенсації грошового покриття.

Водночас за наявними в матеріалах справи доказами станом на момент вирішення судом питання про прийняття визнання позову строк виконання зобов`язання щодо повернення 57 600 000,00 грн ще не настав, а тому відповідний обов`язок відповідача на цей час не підлягає примусовому виконанню.

За таких обставин прийняття судом визнання позову мало б наслідком ухвалення рішення про примусове стягнення, зокрема, 57 600 000,00 грн до настання погодженого сторонами строку виконання цього зобов`язання, що суперечило б статтям 525, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та не відповідало б вимогам частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності законних підстав для задоволення визнаного позову.

Відтак суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не може бути прийняте судом, у зв`язку з чим на підставі частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті визнання позову, викладеного у відзиві від 22.06.2026, та продовжує судовий розгляд справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, суд не вбачає підстав для відкладення підготовчого засідання та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, закриває підготовче провадження та призначає справи до судового розгляду по суті.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/6540/26 до судового розгляду по суті на 22.09.26 о 11:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 21.

2. Ухвала набирає законної сили після її підписання та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена та підписана 18.09.2026.

Суддя Я.А.Карабань