Рішення № 139859345, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026Справа № 910/7236/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (03179, місто Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 131, приміщення 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39096161) стягнення заборгованості у розмірі 1 577 599 грн. 83 коп., розірвання договору та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від Позивача: Дем`янчук С.Р. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Київська міська рада (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 577 599 грн. 83 коп., розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2015, зареєстрованим в реєстрі за № 324.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року позовну заяву Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» про стягнення заборгованості у розмірі 1 577 599 грн. 83 коп., розірвання договору та зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Надано Заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду письмової заяви із зазначенням відповідних відомостей, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказів сплати судового збору на суму 2662 грн. 41 коп. в оригіналі.

24.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій просить суд надано додатковий строк для усунення недоліку позовної заяви щодо доплати суми судового збору в розмірі 2662 грн. 41 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 року клопотання Київської міської ради про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року по справі №910/7236/26 задоволено. Продовжено Київській міській раді процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року по справі №910/7236/26, до 29.06.2026 року.

29.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026 року відкрито провадження у справі № 910/7236/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 26.08.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2026 року.

В судовому засіданні 16 вересня 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Відповідача.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 вересня 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25.09.2015 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 324, згідно з п. 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.07.2015 № 884/1748 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. (а.с.37-40)

Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування вул.Ревуцького (перетин з вул.Вишняківською) у Дарницькому районі м.Києва;

- розмір 0,6255 га;

- цільове призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного центру;

- кадастровий номер 8000000000:90:292:0111 (п. 2.1 Договору).

27.04.2016 року сторони уклали Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 115, у пункті 1 якого змінено вид використання земельної ділянки та дозволено орендарю використовувати її для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового та торговельного комплексу; у пункті 2 сторони виклали Договір в новій редакції. (а.с.41-44)

У п. 2.2 Договору визначено, що відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 26.02.2016 № 34-26-7777.5-1619/30-16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 906 069,14 грн.

Договір укладено до 25.09.2035 (п. 3.1 Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об`єктів встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Після введення об`єктів в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі:

- 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд, які використовуються для роздрібної торгівлі продуктами харчування та площі житлового фонду;

- 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд, які використовуються для інших видів роздрібної торгівлі, будь-яких видів оптової торгівлі. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі і споруди, які використовуються для інших видів роздрібної торгівлі, будь-яких видів оптової торгівлі або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У випадку порушення термінів забудови земельної ділянки, що визначені в п. 8.4 Договору, орендна плата встановлюється у двократному розмірі, що визначений у п. 4.2 Договору, але не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.7 Договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 4.8 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок, визначений у цьому пункті.

Відповідно до п. 4.11 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати справляється пеня в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

У п. 4.15 Договору визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює орган доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки.

Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 6.2 Договору).

25.09.2015 року зареєстровано право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111 площею 0,6255 га, що розташована по вул. Ревуцького (перетин з вул.Вишняківською) у Дарницькому районі м.Києва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. (а.с.45)

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000884452026 від 22.05.2026 року, 13.03.2012 року проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького (перетин з Вишняківською) у Дарницькому районі м. Києва. (а.с.26-33)

Листом №14318/5/26-15-04-15-03 від 25.05.2026 року Головне управління ДПС у м.Києві надало Позивачу інформацію щодо податкового боргу по орендній платі за землю станом на 21.05.2026, відповідно до якої за Товариством з обмеженою відповідальністю «Артігас» обліковується податковий борг по орендній платі у розмірі 4629362 грн. 26 коп. (а.с.15

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 577 599 грн. 83 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» від 25.09.2015, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом 25.09.2015 за № 324, з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом 27.04.2016 за № 115; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва у стані придатному для її подальшого використання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Київської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 324, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З урахуванням системного аналізу змісту ПК України та встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 вказано, що у п. 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначено, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У вказаній постанові Верховний Суд з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000884452026 від 22.05.2026 року, 13.03.2012 року проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького (перетин з Вишняківською) у Дарницькому районі м. Києва. (а.с.26-33)

25.09.2015 року зареєстровано право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111 площею 0,6255 га, що розташована по вул. Ревуцького (перетин з вул.Вишняківською) у Дарницькому районі м.Києва, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. (а.с.45)

У п. 2.2 Договору визначено, що відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 26.02.2016 № 34-26-7777.5-1619/30-16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16 906 069,14 грн.

Відповідно до пункту 4.7 Договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України

Таким чином, сторони в Договорі погодили, що хоча відсоткове співвідношення розміру орендної плати до нормативної грошової оцінки земельних ділянок є сталим, однак сама нормативна грошова оцінка (від якої, власне, і розраховується наведений відсотковий показник) може змінюватися, і це не потребує внесення відповідних змін та доповнень до зазначеного договору.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору передбачено, що визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва об`єктів встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Після введення об`єктів в експлуатацію річна орендна плата встановлюється у розмірі:

- 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд, які використовуються для роздрібної торгівлі продуктами харчування та площі житлового фонду;

- 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель і споруд, які використовуються для інших видів роздрібної торгівлі, будь-яких видів оптової торгівлі. У випадку, коли розташовані на земельній ділянці будівлі і споруди, які використовуються для інших видів роздрібної торгівлі, будь-яких видів оптової торгівлі або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частини. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пункті 4.8 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати має виконуватися рівними частинами за податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому у пункті 4.15 Договору визначено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює орган доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Листом №14318/5/26-15-04-15-03 від 25.05.2026 року Головне управління ДПС у м.Києві надало Позивачу інформацію щодо податкового боргу по орендній платі за землю станом на 21.05.2026, відповідно до якої за Товариством з обмеженою відповідальністю «Артігас» обліковується податковий борг по орендній платі у розмірі 4629362 грн. 26 коп. (а.с.15

Враховуючи вищенаведені умови Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 324, обов`язок Відповідача по оплаті орендної плати за період 08.11.2024 року по 28.05.2026 року на момент розгляду даної справи настав.

Щодо розміру плати за користування земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Згідно зі ст. 284 ПК України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № № 903/622/24 зазначено, що відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до розрахунку проведеного Позивачем, розмір заборгованості Відповідача по орендній платі за Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 324, за період з 08.11.2024 року по 28.05.2026 року становить 1 577 984 грн. 74 коп.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 08.11.2024 року по 28.05.2026 року у розмірі 1 577 984 грн. 74 коп., визнає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» перед Київською міською радою за Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року за період з 08.11.2024 року по 28.05.2026 року становить 1 577 984 грн. 74 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Київською міською радою по орендній платі у розмірі 1 577 984 грн. 74 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 577 984 грн. 74 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог Позивача в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» від 25.09.2015, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом 25.09.2015 за № 324, з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом 27.04.2016 за № 115, Суд зазначає.

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частина третя статті 653 ЦК України зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18.

При цьому, відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19 та Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/2653/21, підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин, а реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі і своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі.

Договір укладено до 25.09.2035 (п. 3.1 Договору).

Згідно з п.11.5 Договору договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, визначених у п.п.5.1 та 8.4 цього договору.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Суд зазначає, що Відповідач, уклавши Договір оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умови про його дострокове розірвання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під час розгляду даної справи Судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» перед Київською міською радою за Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року за період з 08.11.2024 року по 28.05.2026 року становить 1 577 984 грн. 74 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували належне здійснення Відповідачем його зобов`язань за Договором в частині сплати грошових коштів.

Таким чином, в порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року Відповідачем не було сплачено орендну плату за період 08.11.2024 року по 28.05.2026 року у розмірі 1 577 984 грн. 74 коп. в повному обсязі, тобто не були виконані його зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору, що встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Верховний Суд в постановах від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23, від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 03.08.2022 у справі № 914/374/21, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

Згідно із ст.ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 650/628/19- ц).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Договором оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва у стані придатному для її подальшого використання, Суд зазначає.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із тим за змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з п. 11.8 Договору оренди у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 7.1, 8.4 Договору оренди передбачено, що після припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду та придатному для її подальшого використання.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі розірвання цього Договору, у Відповідача виникає обов`язок повернути Позивачу майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об`єктом оренди.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Київської міської ради в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва у стані придатному для її подальшого використання, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» про стягнення заборгованості у розмірі 1 577 599 грн. 83 коп., розірвання договору та зобов`язання вчинити дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Київської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (03179, місто Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 131, приміщення 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39096161) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) заборгованість у розмірі 1 577 599 (один мільйон п`ятсот сімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 24 256 (двадцять чотири тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

3. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 25.09.2015 року, укладений між Київською міською радою (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (03179, місто Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 131, приміщення 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39096161), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстровано в реєстрі за № 324, з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого 27.04.2016 за № 115.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІГАС» (03179, місто Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 131, приміщення 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 39096161) повернути Київській міській раді (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) земельну ділянку площею 0,6255 га з кадастровим номером 8000000000:90:292:0111, що розташована за адресою: вул. Ревуцького (перетин з вул. Вишняківською) у Дарницькому районі міста Києва у стані придатному для її подальшого використання.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин