Рішення № 139859192, 09.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2026 Справа № 905/267/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Ревенка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро

до відповідача: Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація

про стягнення збитків від упущеної вигоди в розмірі 44329,00 доларів США,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Присяжнюк Л.П.,

від відповідача: не з`явились,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація про стягнення збитків від упущеної вигоди в розмірі 44329,00 доларів США.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та бойових дій, позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність за місцем знаходження орендованого позивачем приміщення в м. Краматорську, у зв`язку з чим зазнав збитків у формі упущеної вигоди.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду такі документи: договір оренди нерухомого майна №090721 від 15.07.2021 з додатками, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наказ генерального директора ТОВ «Омега» №119 від 05.04.2022, сертифікат про форс-мажорні обставини №1200-22-0141 від 25.05.2022, договір про надання послуг №150424 від 15.05.2024, платіжні інструкції, акт прийому-передачі послуг, звіт про визначення розміру упущеної вигоди.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст. 22, Цивільного кодексу України та на норми Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженою наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/267/26 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.04.2026 позову заяву залишено без руху. Встановлено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/267/26. Справу №905/267/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 25.05.2026 о 15:00год.

20.05.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення документів у справі, яким надано докази направлення відповідачу ухвал Господарського суду з перекладом на російську мову.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.05.2026 відкладено підготовче засідання на 25.06.2026 на 16:20год.

22.06.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 20.07.2026 о 15:30год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2026 призначено підготовче засідання на 03.08.2026 о 15:00год.

27.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.08.2026 закрито підготовче засідання у справі №905/267/26 та призначено судове з розгляду справи по суту на 31.08.2026 о 17:20год.

04.08.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2026 призначено судове засідання на 07.09.2026 о 15:50год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.09.2026 відкладено судове засідання на 09.09.2026 о 10:30год.

У судове засідання з`явилась представник позивача, надала пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Відповідачем у справі є Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва та щодо неможливості застосування судового (суверенного) імунітету, суд зазначає таке.

Відповідачем у справі є Держава-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва та щодо неможливості застосування судового (суверенного) імунітету, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові КЦС ВС від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.2022 у справах у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

В цій справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки події, які стали підставою для вимог про відшкодування шкоди (збитків), мали місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Щодо повідомлення відповідача про відкрите судове провадження, суд зазначає таке.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

З інформації на офіційному вебсайті АТ «Укрпошти» відомо, що АТ «Укрпошта», припинила доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Водночас у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Таким чином, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами не є можливим.

За наведених обставин відповідач Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація про відкрите судове провадження у справі №905/267/26 повідомлявся шляхом направлення ухвал господарського суду на його електронну пошту та шляхом розміщення публікацій на офіційному сайті Господарського суду Донецької області в мережі Інтернет в розділі «Повідомлення для учасників судового процесу».

Суд звертає увагу, що всі процесуальні документи суду по справі №905/267/26 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень вебпорталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, клопотань та заяв по суті спору від останнього не надходили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Виходячи з того, що відповідач вважається належним чином повідомленим про відкрите судове провадження, а також дату, час та місце судового засідання, з огляду на те, що судом створені усі умови для забезпечення процесуальних прав сторін та надано достатньо часу відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Європлаза» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (позивач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №090721 (договір оренди), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди: нежитлові приміщення Торгівельного комплексу на першому поверху, що розташований за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Приймаченко Марії (вулиця Гвардійців Кантемирівців), будинок 15.

Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2373027714129, номер запису про право власності: 42244459 (п.1.5 договору оренди).

За п. 8.1 договору оренди він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 липня 2031 року. Термін оренди обчислюється з моменту підсисання сторонами акту прийому-передачі об`єкта оренди в орендне користування.

Договір підписано сторонами, скріплено печаткою орендаря та посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2021 до реєстру внесений запис про реєстрацію речового права на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2373027714129 про право користування (найм оренду) нерухомим майном. Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега», ЄДРПОУ: 30982361; Орендодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європлаза», ЄДРПОУ: 44312775.

Наказом генерального директора ТОВ «Омега» №119 від 05.04.2022 «Про консервацію супермаркету» у зв`язку з тим, що внаслідок військової агресії Російської Федерації з території ведення активних бойових дій оголошена евакуацію населення ,зважаючи на те, що подальша робота супермаркету створює загрозу життю та здоров`ю працівників та клієнтів наказано вивести з експлуатації та припинити роботу супермаркету Варус-606, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, 15. Строк консервації: з 10.04.2022 до закінчення військового стану.

25.05.2022 сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-22-0141 про форс-мажорні обставини засвідчено, що через військову агресію Російської федерації проти України Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» позбавлено можливості використовувати об`єкт оренди за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Приймаченко Марія (вул. Гвардійці Кантемирівців), буд. 15 за його цільовим призначенням для організації та здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами, непродовольчими товарами повсякденного вжитку, складування товарів, тощо; підтримувати в належному стані та обслуговувати інженерні системи, здійснювати охорону майна, розташованого в об`єкті оренди, виконувати інші зобов`язання за договором оренди нерухомого майна № 090721 від 15.07.2021 у термін з 10.04.2022.

15.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелтер-Україна» (оцінювач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (замовник) укладено договір про надання послуг №150424 (договір про надання послуг), відповідно до п.1.1 якого предметом договору є послуги з проведення оцінки упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресію Російської Федерації. Перелік приміщень наведений в додатку №1 до цього договору.

Згідно з п.2.1 договору про надання послуг загальна ціна послуг становить 250000,0грн.

По закінченню надання послуг оцінювач передає замовнику «Звіт про незалежну оцінку майна», оформлений згідно чинного законодавства України та умов цього договору, готового для використання замовником за призначення відповідно до мети (п. 4.1 договору про надання послуг).

За п.7.1 договору про надання послуг він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно цього договору.

У додатку №1 до договору про надання послуг, зокрема, визначено об`єкт В-606 за адресою Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, 15.

На виконання умов договору, замовником сплачено послуги в загальному розмірі 250000,00грн, відповідно до платіжних інструкцій №21714 та №14496.

Згідно з актом прийому-передачі послуг від 26.06.2024 виконавець передав, а замовник прийняв виконані згідно договору про надання послуг №150424 від 15.04.2024 послуги, що стосуються оцінки упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Відповідно до звіту Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелтер-Україна» про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, оцінювачем визначено, зокрема, розмір упущеної вигоди від діяльності магазину В-606 за адресою Донецька обл., м.Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, 15 в загальному розмірі 44329,00 доларів США.

На підтвердження права здійснювати незалежну оцінку майна надано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Сіренка Ігоря Івановича, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача.

З огляду на вищевикладене, позивач посилаючись на протиправні дії відповідача звернувся до Господарського суду Донецької області про стягнення збитків від упущеної вигоди в розмірі 44329,00 доларів США.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин, суд зазначає про таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

На даний момент чинним законодавством і судовою практикою вироблений певний стандарт доказування упущеної вигоди. Так, згідно з законодавством, на позивача покладений тягар доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність і розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

На підтвердження розміру упущеної вигоди, позивачем надано звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелтер-Україна» про визначення розміру упущеної вигоди від можливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ «Омега» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

Оцінювач, здійснюючи оцінку упущеної вигоди, керувався нормами Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженою наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022 (Методика).

Відповідно до п.1 розділу 4 Методики визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

У разі коли існують підстави пов`язувати виникнення упущеної вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника (балансоутримувача, користувача), оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практики, що склалася. У цих випадках звіт про оцінку (висновок експерта) повинен містити обґрунтування відхилення від положень цієї Методики.

Крім цього, відповідно до звіту, при розрахунку упущеної вигоди, оцінювачем використано формулу, визначену пунктом 5.5 розділу 4 Методики, відповідно до якої вказана формула використовується у разі якщо майно, на якому заснована діяльність підприємства, втрачено, знищено повністю або до такого рівня, що операційна діяльність підприємства неможлива без повної заміни та відновлення пошкодженого та знищеного майна.

Суд відхиляє посилання позивача на рішення Господарського суду Донецької області від 29.08.2026 у справі №905/810/23 в частині встановлення факту заподіяння реальних збитків магазину Varus В-606, оскільки вказаного рішення до матеріалів справи не долучено та суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилається на висновок експерта №19/01/3-23 за результатами проведення судової економічної експертизи, яким встановлено заподіяння реальних збитків магазину Varus В-606, у зв`язку з чим при розрахунку упущеної вигоди вищевказаної Методики.

Однак при цьому, суд наголошує, що відповідно до Методики, при розрахунку умовою її використання є заподіяння реальних збитків саме стосовно магазину позивача завданими в результаті збройної агресії Російської Федерації, однак відповідно до висновку експерта №19/01/3-23 реальними збитками визначено втрату основних засобів, втрачені інвестиції, зокрема, втрат на будівельно-монтажні роботи, попередню оплату за оренду, за експлуатаційні послуги, оплати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а також втрачені товарно-матеріалі цінності.

Однак доказів заподіяння реальних збитків щодо магазину Varus В-606 позивачем, зокрема, знищення та/або пошкодження вищевказаного нерухомого майна позивачем не надано, з огляду на що, підстави для використання Методики для розрахунку упущеної вигоди відсутні.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.21 у справі №910/21300/17, від 15.06.21 у справі № 910/5898/20, від 11.03.21 у справі № 923/188/20.

З огляду на те, що при оцінці упущеної вигоди було використано невірну методику розрахунку, суд дійшов висновку, що наданий позивачем звіт не може бути визнаним належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76-77 ГПК України, що обґрунтовують розмір збитків, позивачем не надано, а матеріали не містять інших переконливих, належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальний розмір заявлених до стягнення збитків.

Недоведеність розміру збитків є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 3) та 4) частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін і диспозитивність.

За змістом частини 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи наведені положення законодавства, з урахуванням того, що позивачем не доведено розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега», м.Дніпро до відповідача Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація про стягнення збитків від упущеної вигоди в розмірі 44329,00 доларів США, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 09.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 18.09.2026.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.