Рішення № 139859190, 17.09.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2026 Справа № 905/492/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Вологжаніної К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал», м.Краматорськ, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 10942580,16 грн, 3% річних у сумі 129671,96 грн, інфляційних втрат у сумі 381322,13 грн, всього 11453574,25 грн,

За участю:

від позивача: Ткачов В.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: представник не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство «Краматорський водоканал», м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 10942580,16 грн, 3% річних у сумі 129671,96 грн, інфляційних втрат у сумі 381322,13 грн, всього 11453574,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами про надання послуг з постачання технічної води №48/2 від 01.10.2025 та №48/2 від 01.01.2026 в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг з постачання технічної води у період листопад 2025 квітень 2026, що також відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі; просив повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору сплаченого при поданні позову та відстрочити виконання рішення суду у справі №905/492/26 до 30.03.2027.

Позивач у відповіді на відзив з огляду на відсутність між сторонами спору щодо розміру заборгованості просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та врахувати відсутність заперечень позивача щодо відстрочення виконання рішення у справі до 30.03.2027.

Рух справи.

Провадження у справі суд відкрив ухвалою від 27.07.2026; розгляд справи вирішив здійснити в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 03.09.2026. Ухвалою від 03.09.2026 суд закрив підготовче провадження, справу призначив до судового розгляду по суті на 17.09.2026.

У судове засідання 17.09.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, проти відстрочення виконання рішення не заперечив.

Відповідач представника у судове засідання не направив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 03.09.2026 до електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Підстав для відкладення розгляду справи суд не встановив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем, Комунальним виробничим підприємством «Краматорський водоканал» (постачальник) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (споживач), були укладені договори про надання послуг з постачання технічної води №48/2 від 01.10.2025 та №48/2 від 01.01.2026 (далі договори), за умовами яких постачальник зобов`язався надати споживачу послуги з постачання технічної води, яка відповідає якості води у водному джерелі водозабору, яке належить РУЕК КП «Компанія Вода Донбасу», в обсязі згідно з наданою споживачем заявкою протягом строку дії договорів та згідно з лімітами використання технічної води, затвердженими Сіверсько-Донецьким БУВР на 2025-2026 роки (п.п.2.1 договорів).

Споживач приймає узгоджений обсяг технічної води і своєчасно оплачує у терміни, які передбачені цим договором. Погоджений Сіверсько-Донецьким БУВР ліміт використання технічної води: у період з 01.10.2025 по 31.12.2025 402072 м3, з яких: в жовтні 2025 133,6 м3, в листопаді 2025 147,7 м3; в грудні 2025 134,87 м3; у період з 01.01.2026 по 30.04.2026 533 800 м3, з яких: в січні 2026 133,6 м3, в лютому 2026 133,0 м3, в березні 2026 133,6 м3, в квітні 2026 133,6 м3 (п. 2.2 договорів).

Облік використаної технічної води здійснюється за показниками приладів обліку із занесенням в облікову картку. Обсяг спожитої технічної води, відображений в обліковій картці споживача, є підставою для надання акту-рахунку (п. 3.2 договорів).

Вартість послуг постачання технічної води з моменту дії договору складає: вода технічна за 1м3 без ПДВ 29,85 грн, з ПДВ 35,82 грн (п. 4.3 договорів).

В п. 4.4 договорів сторонами погоджено орієнтовну суму договорів, яка становить: за період з 01.10.2025 по 31.12.2025 12001849,20грн (без ПДВ), ПДВ 20% 2400369,84 грн, всього 14402219,04грн; за період з 01.01.2026 по 30.04.2026 15933930,00грн (без ПДВ), ПДВ 20% 3186786,00грн, всього 19120716,00грн.

Виставлені постачальником акти-рахунки споживач зобов`язаний оплачувати в термін 10 (десяти) робочих днів від моменту їх отримання. Сторони узгодили, що споживач здійснює 100% оплату щомісячних нарахувань за фактично надані послуги з постачання технічної води (п.4.8 договорів).

За умовами п. 7.1 договорів договір №48/2 про надання послуг з постачання технічної води від 01.10.2025 діє з 01.10.2025 до 31.12.2025 включно, договір №48/2 про надання послуг з постачання технічної води від 01.01.2026 діє з 01.01.2026 до 30.04.2026 включно, а в частині своєчасно не виконаних зобов`язань до моменту їх повного виконання.

У виконання умов договорів №48/2 від 01.10.2025 та №48/2 від 01.01.2026 у період листопад 2025 квітень 2026 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з постачання технічної води в обсязі 305488 м3 на суму 10942580,16грн, а саме: в листопаді 2025 69743м3 на суму 2498194,26 грн, в грудні 2025 73009 м3 на суму 2615182,38грн, в січні 2026 34010 м3 на суму 1218238,20грн, в лютому 2026 45503 м3 на суму 1629917,46грн, в березні 2026 80435 м3 на суму 2881181,70грн, в 2026 2788 м3 на суму 99866,16грн.

Позивачем сформовано та виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату спожитої технічної води №48/2-11 від 28.11.2025, №48/2-12 від 30.12.2025, №48/2-1 від 30.01.2026, №48/2-2 від 27.02.2025, №48/2-3 від 30.03.2025, №48/2-4 від 07.04.2026. Рахунки отримані відповідачем 01.12.2025, 07.01.2026, 03.02.2026, 02.03.2026, 01.04.2026, 08.04.2026 відповідно, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених рахунках. Доказів оплати цих рахунків матеріали справи не містять.

У матеріалах справи міститься підписаний між позивачем та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків від 08.04.2026, відповідно до якого у відповідача станом на 08.04.2026 обліковується заборгованість за надані послуги з постачання технічної води у розмірі 20574179,41грн з урахуванням попередніх періодів, з яких заборгованість за надані послуги у спірний в межах цієї справи період складає 10942580,16 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 26.05.2026 з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги протягом 30 календарних днів з моменту отримання претензії, у відповідь на яку відповідач листом від 10.06.2026 №06/453 повідомив про тимчасову неможливість здійснення оплати через критичний фінансовий стан.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у сумі 10942580,16 грн, 3% річних у сумі 129671,96 грн, інфляційних втрат у сумі 381322,13 грн, всього 11453574,25 грн, стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання технічної води.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг з постачання технічної води на підставі договорів про надання послуг з постачання технічної води №48/2 від 01.10.2025 та №48/2 від 01.01.2026.

Суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи позивач виконав господарські зобов`язання за договорами від 01.10.2025 та від 01.01.2026 з надання відповідачу послуг з постачання технічної води у період листопад 2025 квітень 2026 на загальну суму 10942580,16грн.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив розрахунку за надані послуги у встановлений договорами №48/2 від 01.10.2025 та від 01.01.2026 строк (10 робочих днів від моменту отримання актів-рахунків), тобто за рахунком №48/2-11 від 28.11.2025 за листопад 2025 до 15.12.2025 включно, за рахунком №48/2-12 від 30.12.2025 за грудень 2025 до 21.01.2026 включно, за рахунком №48/2-1 від 30.01.2026 за січень 2026 до 17.02.2026 включно, за рахунком №48/2-2 від 27.02.2026 за лютий 2026 до 16.03.2026 включно, за рахунком №48/2-3 від 30.03.2026 за березень 2026 до 15.04.2026 включно, за рахунком №48/2-4 від 07.04.2026 за квітень 2026 до 22.04.2026 включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 10942580,16грн з ПДВ.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих послуг є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у сумі 10942580,16грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10942580,16грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 129671,96грн за періоди прострочення з 16.12.2025 по 10.07.2026, з 22.01.2026 по 10.07.2026, з 18.02.2026 по 10.07.2026, з 17.03.2026 по 10.07.2026, з 16.04.2026 по 10.07.2026, з 23.04.2026 по 10.07.2026, а також інфляційних втрат у сумі 381322,13грн за періоди з січня по червень 2026, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 381322,13грн та 3% річних у сумі 129671,96грн підлягають задоволенню як правомірні та доведені матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає про прийняття визнання відповідачем позову в порядку ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за наслідком оцінки матеріалів справи судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України Згідно з зазначеною нормою надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення вирішується судом, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення в кожному конкретному випадку.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи наявність підстав для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже підставою для відстрочки, яка за суттю є відкладенням виконання рішення на певний визначений судом строк, можуть бути конкретні доведені заявником обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому затримка виконання рішення суду має бути виправданою, оскільки чинне законодавство свідчить про те, що надання відстрочення/розстрочення виконання судового акту повинна носити виключний характер, а обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними та непереборними.

З усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод права на справедливий суд; водночас довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи; безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Доводячи наявність обставин, які ускладнюють своєчасне виконання рішення у справі №905/492/26, відповідач посилається на свій критичний фінансовий стан, ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану в зоні можливих бойових дій та необхідність забезпечення опаленням об`єктів у прифронтовому місті Краматорськ Донецької області. Відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є підприємством, яке є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Основним джерелом доходу підприємства є оплата споживачами послуг постачання теплової енергії. Також відповідач вказує на наявність боргу держави з компенсації різниці в тарифах станом на 01.04.2026, загальна сума якого складає 702,6млн. грн. Відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству забезпечити надання послуг з теплопостачання, відновити об`єкти ТЕЦ, які систематично пошкоджуються внаслідок обстрілів, та підготовитись до початку опалювального сезону 2026/2027 років.

Судом прийнято до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» має ліцензію на виробництво, транспортування і постачання електричної та теплової енергії.

На підтвердження заяви відповідачем надано довідку щодо обсягу заборгованості різниці в тарифах за надані послуги постачання теплової енергії №05/649 від 04.09.2024, звіти про фінансовий стан за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, довідки про фінансовий стан №07/824 від 03.09.2025, №07/489 від 27.06.2024, №07/734 від 01.10.2024.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05:30год 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і який діє на поточний час.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, територія Краматорської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 включена до переліку територій можливих бойових дій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є підприємством, яке є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є місто Краматорськ Донецької області. Отже відповідач знаходиться на території можливих бойових дій та продовжує виконувати соціально значущу роль забезпечення життєдіяльності населення, надаючи послуги з теплопостачання, в особливий період.

За твердженням боржника відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству підготуватися до опалювального сезону 2026/2027 років та продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану, а накопичення коштів за результатом надання послуг протягом опалювального сезону, а також надходження коштів із державного бюджету зумовить можливість виконати судове рішення у цій справі.

Враховуючи ці обставини в сукупності, суд вважає, що матеріали справи свідчать про наявність у боржника перешкод для негайної сплати заборгованості у виконання судового рішення, однак не виключають можливості самостійного виконання боржником рішення суду у цій справі. Примусове ж виконання рішення може покласти на боржника додатковий фінансовий тягар, що може негативно вплинути на здійснення ним діяльності з надання послуг теплопостачання в умовах воєнного стану. Суд також бере до уваги, що необхідність забезпечення роботи теплогенеруючого підприємства, основним споживачем якого є населення прифронтового міста Краматорськ Донецької області в умовах воєнного стану, є очевидною.

Суд вважає, що відповідач навів достатніх та переконливих доказів, які свідчать, що зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності відповідача.

Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку суд не розцінює як інструмент ухилення боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, продовжити господарську діяльність, у тому числі з метою повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб ставити питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02).

Отже відстрочення виконання рішення суду до завершення опалювального сезону 2026/2027 до 30.03.2027 з урахуванням положень ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України на розсуд суду не призведе до надмірної тривалості виконання судового рішення та не порушить баланс інтересів сторін.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не заперечує проти відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №905/492/26 до 30.03.2027.

Розподіл судових витрат. З огляду на визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, враховуючи приписи ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, 50 % сплаченого при поданні позову судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету. Решта витрат зі сплати судового збору за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 130, 191, 210, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 8-Д, код ЄДРПОУ 34657789) на користь Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 6, код ЄДРПОУ 05524251) заборгованість у сумі 10942580,16 грн, 3 % річних у сумі 129671,96 грн, інфляційні втрати у сумі 381322,13 грн та витрати зі сплати судового збору 68721,45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.09.2026 у справі №905/492/26 до 30.03.2027.

Повернути Комунальному виробничому підприємству «Краматорський водоканал» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Південна, буд. 6, код ЄДРПОУ 05524251) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 68721,44грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №1112 від 21.07.2026.

В судовому засіданні 17.09.2026 суд проголосив та підписав скорочене рішення.

Повне рішення суд склав та підписав 18.09.2026.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів; зазначений строк обчислюється з дня підписання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова