Ухвала суду № 139859032, 16.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

16.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5224/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліз", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Резунова Кирила Едуардовича, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Резунова Кирила Едуардовича і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 580 000,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 09.04.2024 в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд:

1. накласти арешт у межах ціни позову на транспортні засоби, що належать Резунову Кирилу Едуардовичу, а саме:

- TOYOTA COROLLA, легковий, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ;

- DAF 95.380, вантажний, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

- KOEGEL AWE 18, причіп, 2001 року випуску, VIN НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 .

2. визнати спосіб арешту транспортних засобів шляхом заборони їх відчуження, продажу, дарування, міни, передачі у заставу, зняття з обліку, перереєстрації та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо них до набрання законної сили рішенням у справі або до скасування заходів забезпечення позову.

3. не застосовувати зустрічне забезпечення; у разі, якщо суд вважатиме його необхідним, визначити його в мінімальному співмірному розміру.

02.09.2026 від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи належної копії додаткової угоди та подання заяви про забезпечення позову в уточненій редакції, зокрема у заяві про забезпечення позову (уточнена редакція - подано на заміну заяви про забезпечення позову, поданої 31.08.2026) він просив суд:

1. накласти арешт у межах ціни позову на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 , а саме:

- TOYOTA COROLLA, легковий, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ;

- DAF 95.380, вантажний, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

- KOEGEL AWE 18, причіп, 2001 року випуску, VIN НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 .

Ухвалою суду від 02.09.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліз" заяву про забезпечення позову за № б/н від 31.08.2026 (з урахуванням заяви про забезпечення позову за № б/н від 01.09.2026 в уточненій редакції) з додатками.

Ухвалою суду від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, 04.09.2026 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:

1. накласти арешт у межах ціни позову на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 , а саме:

- TOYOTA COROLLA, легковий, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ;

- DAF 95.380, вантажний, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

- KOEGEL AWE 18, причіп, 2001 року випуску, VIN НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 .

Ухвалою суду від 09.09.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Геліз" заяву про забезпечення позову за № б/н від 04.09.2026 з додатками.

11.09.2026 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:

1. накласти арешт у межах ціни позову на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 , а саме:

- TOYOTA COROLLA, легковий, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ;

- DAF 95.380, вантажний, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

- KOEGEL AWE 18, причіп, 2001 року випуску, VIN НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 .

Заява обґрунтована тим, що ризик утруднення виконання рішення у цій справі є реальним та підтвердженим, оскільки Відповідач: не виконав жодного платежу за погодженим графіком, тобто допустив прострочення одразу після реструктуризації боргу; не виконав і вимогу про дострокове повернення всієї суми боргу; вчиняє дії, спрямовані на виведення майна з-під можливого стягнення. Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань Відповідача 06.04.2026 між ТОВ "БІОСІД АГРО" (код ЄДРПОУ 45338820, єдиним учасником та керівником якого є Відповідач) та Позивачем укладено Договір застави рухомого майна № 1, обтяження за яким зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.04.2026 за № 32501754. Незважаючи на це, предмет застави було відчужено без згоди заставодержателя, що прямо заборонено пунктом 4.1.2 вказаного Договору. Крім того, щодо Відповідача наявні непогашені грошові зобов`язання перед іншими кредиторами та відкриті виконавчі провадження. Застосування зустрічного забезпечення у цій справі не є необхідним, оскільки запропоновані заходи не позбавляють Відповідача володіння чи користування майном, не блокують його звичайне користування транспортними засобами та не спрямовані на вилучення майна. Водночас, якщо суд дійде висновку про потребу у зустрічному забезпеченні, Позивач просить визначити його в мінімальному розмірі, співмірному з потенційними реальними збитками Відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Суд виходить з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 580 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.

Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов`язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).

Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні Відповідача, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт у межах ціни позову у сумі 580 000,00 грн. на транспортні засоби, що належать ОСОБА_1 , а саме:

- TOYOTA COROLLA, легковий, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 ;

- DAF 95.380, вантажний, 1998 року випуску, VIN НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

- KOEGEL AWE 18, причіп, 2001 року випуску, VIN НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_6 .

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліз" (49025, м. Дніпро, вул. Лозова, 13, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40385766)

Боржник: Фізична особа-підприємець Резунов Кирило Едуардович ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 )

Ухвала набирає законної сили 16.09.2026 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 17.09.2029.

Суддя О.І. Красота