Ухвала суду № 139858960, 18.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

18 вересня 2026 року Справа № 903/880/26 Суддя господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/880/26,

без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені судом.

17.09.2026 представниця Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна житлово адміністративний будинок /літер А-2/, загальною площею 1306,7 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, будинок 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 844186807101, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39808792) на праві приватної власності, розмір частки 1/1.

Заяву обґрунтовує тим, що 29.06.2026 працівниками ПрАТ «Волиньобленерго» проведено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії на об`єкті ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» «виробничій базі, ввід 2/Єршова 5» за адресою: м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, 5.

За результатами перевірки виявлено порушення, кваліфіковане за підпунктом 3 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), за фактом якого складено Акт про порушення №002931 від 29.06.2026.

На зазначеному об`єкті був установлений засіб комерційного обліку електричної енергії типу ACE 6000, заводський №84056204, який під час перевірки було вилучено, опломбовано та направлено для проведення експертного дослідження.

12.08.2026 за результатами проведення електротехнічного дослідження складено Висновок експерта №10780.

Об`єктом експертного дослідження був лічильник електричної енергії типу ACE 6000 заводський №84056204; у матеріалах дослідження також ідентифіковано Акт про порушення ПРРЕЕ №002931 від 29.06.2026.

За результатами експертного дослідження встановлено невідповідність внутрішньої електричної схеми зазначеного лічильника схемі заводу-виробника та наявність у його внутрішній конструкції не передбачених заводом-виробником сторонніх компонентів, зокрема плати радіоприймача з антеною, елементів додаткового джерела живлення, електромагнітного реле та додатково встановлених провідників.

Експертним дослідженням встановлено, що відповідні елементи та провідники встановлені не промисловим (не заводським) способом, а внесені конструктивні зміни забезпечують технічну можливість дистанційного впливу на роботу вимірювальних кіл засобу обліку.

13.08.2026 комісією ПрАТ «Волиньобленерго» з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ розглянуто Акт №002931 від 29.06.2026 та матеріали щодо виявленого порушення.

За результатами розгляду комісією прийнято рішення, оформлене протоколом №1741 від 13.08.2026, яким визначено обсяг необлікованої електричної енергії 1 796 476 кВт·год та її вартість 26605624,48 грн з ПДВ.

Протокол №1741, розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії та рахунок на оплату були направлені ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» та отримані 17.08.2026, що підтверджується документами про направлення поштової кореспонденції та деталями трекінгу поштового відправлення.

Відповідно до пункту 8.2.7 ПРРЕЕ споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка. У разі незгоди споживача з фактом безоблікового споживання електричної енергії та відмови від сплати його вартості оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту безоблікового споживання електричної енергії та стягнення її вартості.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки рахунок отриманий ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» 17.08.2026, перебіг 30 денного строку розпочався 18.08.2026 та сплив 16.09.2026.

Станом на дату звернення до суду визначена до сплати вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 26 605 624,48 грн ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» не сплачена.

Отже, ПрАТ «Волиньобленерго» має намір звернутися до суду з майновою вимогою до ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» про стягнення 26 605 624,48 грн вартості необлікованої електричної енергії, строк сплати якої настав.

Заявник долучає Інформаційну довідку №494411070, сформовану 17.09.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до зазначеної Інформаційної довідки ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» на праві приватної власності, розмір частки 1/1, належить: житлово-адміністративний будинок /літер А-2/, загальною площею 1306,7 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, будинок 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 844186807101.

Право власності на зазначений об`єкт зареєстровано за ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД», розмір частки 1/1, номер відомостей про речове право 13178238.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав, актуальних станом на 17.09.2026, щодо зазначеного об`єкта відсутні відомості про зареєстровані іпотеки чи інші обтяження.

Водночас, відомості Державного реєстру речових прав підтверджують, що частина іншого нерухомого майна ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» обтяжена іпотекою на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

За відповідними записами ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» є іпотекодавцем, ТОВ «ДЕЙРІКО» боржником за основним зобов`язанням, а зазначений у Державному реєстрі розмір основного зобов`язання становить 100 000 000 грн зі строком виконання до 25.05.2031.

Заявник не стверджує, що зазначені іпотечні обтяження були встановлені з метою ухилення від виконання зобов`язань перед ПрАТ «Волиньобленерго», оскільки вони виникли до спірних правовідносин.

Разом з тим наявність таких обтяжень є об`єктивною обставиною, яка характеризує стан майнової маси Відповідача, об`єктивно зменшує обсяг майна, вільного від прав третіх осіб, зокрема іпотекодержателя, та підлягає врахуванню при оцінці ризику утруднення реального виконання майбутнього рішення суду.

Сам факт реєстрації за ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» інших об`єктів нерухомого майна не свідчить про те, що все таке майно є однаково придатним для забезпечення майбутнього виконання, оскільки частина відповідної майнової маси вже обтяжена правами іпотекодержателя.

З огляду на зазначене Заявник не просить накладати арешт на все нерухоме майно ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» або на його грошові кошти, а просить застосувати захід забезпечення лише щодо одного конкретно визначеного об`єкта нерухомого майна, право власності Відповідача на який підтверджується актуальними відомостями Державного реєстру речових прав та щодо якого відсутні відомості про зареєстровані іпотеки чи інші обтяження. Оскільки вважає, що такий підхід забезпечує необхідний баланс між інтересами сторін, мінімізує втручання у майнові права Відповідача та водночас спрямований на збереження реальної можливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

Правові норми, застосовані судом до спірних правовідносин.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема у таких випадках: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п.10).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

У даному випадку заявник вказує, що предметом майбутнього позову є стягнення з ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» 26605624,48 грн, а запропонований захід забезпечення полягає у накладенні арешту лише на один конкретно визначений об`єкт нерухомого майна, що належить Відповідачу, без позбавлення його права володіння та користування цим майном.

Необхідність застосування такого заходу зумовлена потребою зберегти майнову базу Відповідача, за рахунок якої у разі задоволення майбутнього позову може бути реально виконане рішення суду, та запобігти можливому ускладненню або унеможливленню його виконання внаслідок зміни належності відповідного майна під час розгляду спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

При цьому наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Водночас ОП КГС ВС у цій постанові звернула увагу, що у випадку позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та відчужити належне йому майно є беззаперечною, що може утруднити виконання майбутнього судового рішення. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидної можливості власника розпоряджатися своїм майном свідчила б про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

ОП КГС ВС у справі №905/448/22 також не погодилася з підходом, відповідно до якого накладення арешту при забезпеченні позову про стягнення грошових коштів має стосуватися саме майна, яке є предметом спору.

Верховний Суд зазначив, що заборона відчуження або арешт майна, які застосовуються для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому арештоване майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією реального виконання майбутнього рішення суду.

Наведені правові висновки є релевантними до заявленого ПрАТ «Волиньобленерго» заходу забезпечення, оскільки предметом майбутнього позову є стягнення з ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» 26 605 624,48 грн, а арешт конкретно визначеного нерухомого майна, що належить Відповідачу, спрямований на збереження активу, за рахунок якого у разі задоволення позову може бути виконане майбутнє рішення суду.

Правові висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, є релевантними до цієї заяви в частині допустимості забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на конкретно визначений об`єкт нерухомого майна, а також врахування при оцінці ризику виконання судового рішення тієї обставини, що частина іншого майна відповідача перебуває під значним обтяженням.

У справі №908/2382/21 судами попередніх інстанцій було встановлено, що частина майна відповідача перебувала під обтяженням на значну суму, тоді як щодо конкретного об`єкта нерухомості, на який було накладено арешт, на момент звернення із заявою обтяження були відсутні. ОП КГС ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову та співмірність обраного заходу.

Верховний Суд також погодився з тим, що накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, щодо якого на день звернення із заявою про забезпечення позову відсутні обтяження, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача та не ускладнюватиме його господарську діяльність, оскільки майно залишається у володінні власника, а обмеженню підлягає лише можливість розпоряджатися ним.

У даному випадку частина іншої нерухомості ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» також перебуває під іпотечним обтяженням на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» як іпотекодержателя, тоді як відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав, актуальних станом на 17.09.2026, щодо обраного Заявником об`єкта відсутні відомості про зареєстровані іпотеки чи інші обтяження.

Таким чином, наведені правові висновки Верховного Суду підтверджують допустимість обраного ПрАТ «Волиньобленерго» способу забезпечення майбутнього грошового позову та релевантність відомостей про обтяження частини іншого майна Відповідача при оцінці ризику утруднення фактичного виконання майбутнього рішення суду.

ОП КГС ВС у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначила, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності заявленого заходу, збалансованості інтересів учасників, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення у разі невжиття відповідного заходу.

У цьому випадку такий зв`язок є прямим: предметом майбутнього позову буде стягнення з ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД» 26 605 624,48 грн, а арешт належного Відповідачу нерухомого майна спрямований на збереження майнової бази, за рахунок якої потенційно може бути виконане майбутнє рішення суду.

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується сукупністю конкретних обставин: значним розміром майбутньої грошової вимоги 26 605 624,48 грн; настанням строку її сплати та відсутністю добровільного виконання; можливістю Відповідача як власника розпоряджатися належною йому нерухомістю протягом судового розгляду; наявністю нерухомого майна, яке може бути джерелом виконання майбутнього рішення; а також перебуванням частини іншого майна Відповідача під іпотечним обтяженням на забезпечення основного зобов`язання, боржником за яким є ТОВ «ДЕЙРІКО».

Відомості про актуальну ринкову вартість житлово-адміністративного будинку за адресою: м. Луцьк, вул. Драгоманова, 1а, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Водночас процесуальним законом не передбачено обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке накладається арешт.

Відповідний правовий висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

ОП КГС ВС у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням, зокрема, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт.

У даному випадку розмір майбутньої грошової вимоги становить 26 605 624,48 грн.

З метою мінімізації втручання у майнові права Відповідача Заявник обрав один конкретно визначений об`єкт нерухомості та не заявляє одночасного арешту інших активів або грошових коштів ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД».

Заявлений арешт не передбачає вилучення зазначеного об`єкта з володіння ТОВ «ФРЕШ ТРЕЙД», не позбавляє Відповідача права володіння та користування ним і не перешкоджає використанню об`єкта за призначенням. Тимчасовому обмеженню підлягатиме лише можливість розпорядження зазначеним нерухомим майном на період дії заходу забезпечення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлений захід має безпосередній зв`язок із предметом майбутнього позову, має тимчасовий забезпечувальний характер, не є тотожним задоволенню майбутніх позовних вимог та спрямований на збереження можливості реального виконання майбутнього рішення суду.

Разом з цим, судом враховано, що Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» звернулося до суду із заявою про забезпечення в межах суми 2659525,96 грн, де боржником також є ТОВ «Фреш Трейд».

Суд вважає, що застосування відповідних заходів забезпечення позову дозволить уникнути можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також реального виконання рішення суду у разі задоволення позову та уникнення будь-яких труднощів щодо його виконання, що і є метою забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Заходи забезпечення позову спрямовані на вирішення спору із врахуванням принципу процесуальної економії, адже сприяють цілісності об`єкту, що є предметом позову та збереженню складу учасників судового процесу, зокрема відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/802/25 від 09.10.2025.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи будуть здійснені будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, або відчужено, здано в оренду, то захист або поновлення прав позивача в межах одного судового провадження буде неможливим без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Тобто, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, тому, на переконання суд, заявлені заходи щодо забезпечення позову відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про співмірність в майбутньому заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що обраний заявником захід спрямований на ефективний захист та поновлення порушених прав, у разі задоволення позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та вважає за необхідне її задовольнити.

Правові наслідки застосування таких заходів не призведуть до завдання збитків, невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача і не призведуть до погіршення стану належного їй майна чи зниження його вартості, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/880/26, задовольнити.

2. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна житлово адміністративний будинок /літер А-2/, загальною площею 1306,7 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Драгоманова, будинок 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 844186807101, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39808792) на праві приватної власності, розмір частки 1/1.

3. Стягувачем є: Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (43023, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 4 ЄДРПОУ: 00131512).

4. Боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш Трейд» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Драгоманова, буд. 1А, код ЄДРПОУ: 39808792).

5. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 18 вересня 2026 року.

6. Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

7. Строк пред`явленням ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить три місяці, тобто - до 19.09.2029.

Ухвала суду підписана 18.09.2026.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар